Справа: № 826/3411/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
12 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Вікс Май Тай Лаунж» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, -
У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Вікс Май Тай Лаунж» (далі - Позивач, ТОВ «ТВМТЛ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування вимоги від 29.12.2014 року №Ю-0001151702 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 29.12.2014 року №0001161702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року №0000671702, податкового повідомлення-рішення від 29.12.2014 року №0001141702.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Відповідачем не доведено перебування осіб у трудових відносинах з Позивачем, підстави для нарахування (утримання) податку з доходів фізичних осіб, а також для донарахування і сплати єдиного внеску були відсутні.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.
У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.
Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у жовтні 2014 року працівниками ДПІ у Солом'янському районі на підставі наказу від 06.10.2014 року №2107 у відповідності до пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТВМТЛ» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2012 року по 31.05.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163; пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164; пп. пп. 168.1.1, 168.1.4 п. 168.1, п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковим агентом не нарахований, не утриманий та не перерахований податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 21 285,12 грн.; п. 1 ч. 2 ст. 6, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижено фонд оплати праці найманих працівників, що призвело до заниження суми утриманого та нарахованого єдиного соціального внеску у загальній сумі 90 677,80 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 21.10.2014 року №5044/26-58-17-02-07/37267986.
На підставі викладених в акті перевірки висновків та з урахуванням рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.12.2014 року №2283/10/26-15-10-08 Відповідачем винесено:
- вимогу від 29.12.2014 року №Ю-0001151702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 59 468,80 грн.;
- рішення від 29.12.2014 року №0001161702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 29 734,40 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.11.2014 року №0000671702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, у розмірі 26 606,40 грн. (у тому числі за основним платежем - 21 285,12 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5 321,28 грн.);
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.12.2014 року №0001141702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, у розмірі 10 100,31 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 100,31 грн.
Вирішуючи питання правомірність оскаржуваних вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 57, 162, 163, 164 ПК України, прийшов до висновку, що оскільки Відповідачем не доведено перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у трудових відносинах з ТОВ «ТВМТЛ», позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ДПІ у Солом'янському районі від ВП «Солідарність» надійшла заява від 05.09.2014 року №0513 щодо невиплати заробітної плати службовими особами лаунж-бару «Май Тай» (ТОВ «ТВМТЛ»).
За результатами опитування громадян ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6 оперуповноваженим ВОВЕЗ ОУ ДПІ у Солом'янському районі лейтенантом податкової міліції Мельніченком І.В. були відібрані пояснення у вказаних осіб (а.с. 85-95, 97-99).
Зі змісту вказаних пояснень вбачається, що зазначені особи працювали у лаунж-барі «Май Тай» (ТОВ «ТВМТЛ») без офіційного працевлаштування, у зв'язку з чим, на підставі пояснень вищевказаних осіб та розмірів їх заробітної плати, яка виплачувалася «у конвертах», податковий орган, з яким не погодився суд першої інстанції, прийшов до висновку про ухилення Позивачем від сплати податку з доходів фізичних осіб та несплати єдиного внеску з виплаченої заробітної плати.
З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Приписи пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначають працівника як фізичну особу, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
При цьому, судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
У той же час, згідно ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України в редакції, яка була чинна протягом періоду, що був предметом перевірки, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, однак не було враховано судом, копії пояснень із зазначенням період роботи та розміру отриманої заробітної плати, а також фотографій осіб, які вказали на те, що були працівниками лаунж-бару «Май Тай» ТОВ «ТВМТЛ», на думку колегії суддів, свідчать про фактичне виконання роботи ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6, а відтак і про фактичне перебування зазначених осіб у трудових відносинах з ТОВ «ТВМТЛ».
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт використання праці ОСОБА_8 у період з 01.09.2013 року по 15.03.2014 року, ОСОБА_10 у період з жовтня 2013 року по 24.04.2014 року, ОСОБА_5 у період з 31.10.2013 року по 15.03.2014 року, ОСОБА_7 у період з вересня 2013 року по 15.03.2014 року, ОСОБА_9 у період з січня 2014 року по 10.05.2014 року, ОСОБА_4 у період з 15.04.2012 року по 01.09.2013 року, ОСОБА_6 у період з 20.10.2013 року по 15.03.2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Вікс Май Тай Лаунж» без належного оформлення трудових відносин і оплати їх праці заробітною платою у загальному розмірі 147 200,00 грн., Позивач, на думку колегії суддів, у відповідності до положень пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПК України був роботодавцем відносно цих працівників.
Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Приписи п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу визначають, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Пунктом 171. 1 статті 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Як було зазначено вище та встановлено у ході перевірки, наймані працівники ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6 за свою працю на ПП «ТВМТЛ» отримали доходи у вигляді заробітної плати в розмірі 147 200, 00 грн., тому Позивачу під час нарахування і виплати заробітної плати даним працівникам необхідно було перерахувати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 21 285,12 грн. ((147 200,00 - 3,6 % ЄСВ)*15% - ставка податку згідно із п. 167. 1 ст. 167 ПК України).
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 року у справі № К/800/51464/13.
Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
З огляду на викладене, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2014 року № 0000671702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, у розмірі 26 606,40 грн. (у тому числі за основним платежем - 21 285,12 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5 321,28 грн.) та від 29.12.2014 року №0001141702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, у розмірі 10 100,31 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 100,31 грн.
Що стосується твердження суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної вимоги від 29.12.2014 року №Ю-0001151702 та рішення від 29.12.2014 року №0001161702, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
При цьому платниками єдиного внеску в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону є працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частини.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Приписи ч. 4 ст. 8 Закону визначають, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Частиною 5 ст. 8 Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Крім того, згідно ч. 7 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відтак враховуючи, що у ході перевірки було встановлено належність Позивача до 5 класу професійного ризику виробництва, Відповідачем вірно застосовано ставку єдиного внеску у розмірі 36,8%, а також у розмірі 3,6% згідно правил ч. 7 ст. 8 Закону.
За таких обставин, враховуючи встановлений раніше факт виплати заробітної плати особам, які фактично перебували у трудових відносинах з Позивачем, на суму 147 200,00 грн., Відповідачем обґрунтовано нараховано ТОВ «ТВМТЛ» єдиного внеску на суму 54 169,6 грн. та 5 299,20 грн.
Приписи ст. 13 Закону визначають, що органи доходів і зборів мають право, зокрема, проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Положення абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону передбачають, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість застосування до Позивача штрафу у розмірі 50% суми донарахованого єдиного внеску у розмірі 29 734,40 грн., а відтак, заважаючи на викладене, відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги від 29.12.2014 року №Ю-0001151702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 59 468,80 грн. та рішення від 29.12.2014 року №0001161702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 29 734,40 грн..
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.
Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність податкового повідомлення-рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити повністю.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Вікс Май Тай Лаунж» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень - скасувати, ухваливши нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді К.А. Бабенко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Бабенко К.А
Шурко О.І.