Справа: № 2а/2570/6090/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
13 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00010571730 від 16.11.2011 року, яким нараховане грошове зобов'язання за платежем з власників транспортних засобів з фізичних осіб на суму 11 665, 00 грн.
Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 24 березня 2015 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що громадянином України ОСОБА_2 був ввезений на територію України 19.04.2008 року під зобов'язання про зворотне вивезення автомобіль марки - VOLVO 940, номерний знак - НОМЕР_1, 1995 р.в., колір - чорний, та 29.04.2008 року був зареєстрований в Чернігівському ВРЕР тимчасово до 18.04.2009 року, що підтверджується листом Чернігівського ВРЕР від 17.12.2011 року № 8/6-3939, заявою від 29.04.2008 року № 33339, посвідченням про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено камеральну перевірку правильності обчислення та своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів ОСОБА_2, про що складено акт перевірки від 07.11.2011 року № 5/17-318.
Перевіркою встановлено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації за автомобіль VOLVO 940, номерний знак - НОМЕР_1 1, 1995 р.в., з об'ємом двигуна 2383 куб.см., сплачено не в повному обсязі, а саме: податок був розрахований виходячи із ставок при реєстрації, перереєстрації та чергового технічного огляду для легкових автомобілів та сума фактично сплаченого податку до бюджету склала 250,00 грн.
Ставка податку при першій реєстрації вказаного автомобіля повинна була складати 500 грн. із 100 куб.см. Податок з власників транспортних засобів при першій реєстрації транспортного засобу в Україні, який підлягав до сплати в бюджет, повинен був скласти 11 915,00 грн., недоплата становить 11665,00 грн.
Позивач, звертав увагу суду на те, що він не повинен сплачувати транспортний податок за ставками, встановленими при першій реєстрації автомобіля на території України. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до вимог п.п. 102.1 ст. 102 ПК України ДПІ в місті Чернігові мала право нарахувати податкове зобов'язання до літа 2010 року, а оскільки податкове повідомлення-рішення датоване 16.11.2011 року, тому ДПІ в місті Чернігові прострочено нарахування грошового зобов'язання. Враховуючи наведене, позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне звенути увагу на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», що діяв на час ввезення позивачем автомобіля, громадяни-нерезиденти - іноземці, громадяни України, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.
Позивач постійно проживає за межами території України, а саме в Німеччині, а отже є громадянином-нерезидентом.
Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» тимчасове ввезення транспортних засобів дозволяється громадянам-нерезидентам для власних потреб терміном до одного року. Цей термін може бути продовжено Державною митною службою України або уповноваженими Державною митною службою України митними органами з урахуванням гуманітарної, наукової, господарської та інших видів діяльності громадян, які ввезли такі транспортні засоби.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» об'єктами оподаткування є автомобілі легкові - код 8703.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Пунктами 7, 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок» від 07.09.1998 року № 1388, в редакції, що діяла на час реєстрації автомобіля, визначено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Таким чином, позивач зобов'язаний був сплатити транспортний податок при реєстрації ввезеного автомобіля марки - VOLVO 940, тобто до 29.04.2008 року.
Статтею 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» не встановлено звільнення від оподаткування транспортних засобів, які тимчасово ввозяться на митну територію України під зобов'язання про їх зворотне вивезення.
Враховуючи викладене, фізичні особи, що тимчасово ввозять на митну територію України транспортні засоби під зобов'язання про їх зворотне вивезення зобов'язані сплачувати при реєстрації такого транспортного засобу податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у загальному порядку.
Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01.01.2011 року, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було передбачено, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:
а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач мав право нарахувати позивачу податкове зобов'язання з транспортного податку протягом 1095 днів з моменту реєстрації, ввезеного ним автомобіля у органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, тобто з 29.04.2008 року.
Таким чином, суд вважає, що оскільки податкове повідомлення-рішення № 00010571730 було винесене відповідачем 16.11.2011 року, то відповідно до п.п. 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ним був пропущений строк визначення платнику податків податкового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звільняється від такого податкового зобов'язання.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не було дотримано строків давності нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів, тому винесення податкового повідомлення-рішення № 00010571730 від 16.11.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши всі матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Старова Н.Е.
Файдюк В.В.