Справа: № 751/2568/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Мороз К.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
14 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Хрімлі О.Г.,
суддів Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу, -
Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради звернулось до Новозаводського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу ВП № 40012353 від 24 лютого 2015 року.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 вересня 2013 року на виконання виконавчого листа № 2-а-11989/11, виданого 21 грудня 2012 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_3 за 2011 рік щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої грошової допомоги, державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 40012353 та надано строк для добровільного виконання судового рішення до 04 жовтня 2013 року.
03 жовтня 2013 року Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради надало відповідь № 9906/14 про те, що рішення суду виконано в частині зобов'язання здійснити ОСОБА_3 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік та не має можливості виконати рішення суду про зобов'язання здійснити виплату зазначеної допомоги ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту ветеранів війни у Державному бюджеті на 2013 рік не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів.
Крім того, 27 січня 2015 року позивачем надано відповідь про відсутність коштів на рахунку управління та довідку з підтвердженням УДКСУ у м. Чернігові.
24 лютого 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Постиляковою М.Б. винесено постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 680,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно з ч. 1 ст. 19 вказаного Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ст. 75 вказаного Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 89 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі й фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Колегія суддів вважає, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлюють виконання у добровільному порядку рішення суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, проблема неможливості виконання рішення суду через відсутність коштів в Державному бюджеті в Управлінні виникла з 2007 року.
Для її вирішення позивач через Новозаводську районну у м. Чернігові раду звертався із листами до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та до міського голови.
Слід зазначити, що Чернігівська обласна державна адміністрація для вирішення питання погашення заборгованості за судовими рішеннями, які винесені на користь громадян, листами зверталась до Прем'єр-міністра України та віце-прем'єр-міністра України - міністра соціальної політики.
Управління періодично інформує Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про кількість судових рішень, винесених на користь громадян, та розмір коштів, які належить виплатити за цими рішеннями.
У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, в межах своєї компетенції, здійснив усі можливі дії, спрямовані на виконання рішення суду, неодноразово звертався до компетентних суб'єктів влади з проханням надати допомогу у вирішенні питання щодо визначення джерел фінансування витрат, пов'язаних із виконанням судових рішень.
Однак, звернення Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо виділення коштів не дали позитивних наслідків.
Навпаки, листом Міністерства соціальної політики України № 1016/04/67-13 від 06 грудня 2013 року роз'яснено, що судові рішення, пов'язані із здійсненням соціальних виплат, виконуються за рахунок коштів, які передбачені в Законі про Державний бюджет, і державою вживаються певні заходи, спрямовані на усунення проблеми невиконання рішень суду.
Колегія суддів зазначає, що позивачем виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме: на виконання судового рішення боржник здійснив перерахунок грошової допомоги, проте виплата нарахованої допомоги не здійснена у зв'язку з відсутністю коштів, оскільки вони не є власністю боржника та не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Згідно зі ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
За змістом статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів під час розгляду справи керується постановою Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі № 21-66а15, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, в якій зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови діяв з порушенням наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова про накладення штрафу є незаконною та необґрунтованою, з урахуванням того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу є обґрунтованими та засновані на нормах права.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради задовольнити.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нову.
Адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради задовольнити.
Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про накладення штрафу ВП № 40012353 від 24 лютого 2015 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.