Справа: № 361/1183/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Маценко Н.П. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
12 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_2 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області про стягнення сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та державної допомоги при народженні дитини, -
У лютому 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області (далі - Відповідач, Управління) про зобов'язання стягнути з Відповідача: суму державної допомоги по догляду за дитиною за період з 23.11.2012 року по 03.02.2013 року, з 01.07.2014 року по 31.01.2015 року у розмірі 1300 грн.; недоотриману суму державної допомоги при народженні дитини за період з 01.12.2012 року по 31.01.2015 року у розмірі 2107,29 грн.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2015 року позов задоволено частково: зобов'язано Управління нарахувати Позивачу державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.08.2014 року по 31.12.2014 року згідно з вимогами ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років на поточний рік, з урахуванням проведених виплат. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на ОСОБА_2, як на застраховану особу в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюється дія саме зазначеного вище Закону, а тому розмір відповідної допомоги повинен бути визначений відповідно до його положень.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач, вважаючи оскаржувану постанову незаконною, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Наголошує на тому, що підстав для виплати Позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не існує, оскільки Законами України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року, «Про внесення змін до деяких законів України щодо скорочення кількості документів для отримання державної допомоги при народженні дитини» від 10.10.2013 року, а також постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 25.06.2014 року № 208 призупинено з 01.07.2014 року виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для всіх отримувачів, встановивши виплату допомоги у розмірі 130,00 грн. лише для осіб, для яких закінчилась виплата допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є матір'ю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні і отримує допомогу при народженні дитини та по догляду до досягнення нею трирічного віку .
Наказом Семиполківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів ДНЗ» № 27-к від 11.02.2013 року Позивачу надано соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 13.02.2013 року по 22.11.2015 року.
Рішенням Управління від 15.02.2013 року ОСОБА_2 на зазначений період призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00 грн.
Позивач також отримує допомогу при народженні дитини. Зі змісту довідки від 27.02.2015 року № 62 вбачається, що мати у листопаді 2012 року одноразово отримала у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму вказану допомогу (9300 грн.), а починаючи з грудня 2012 року її виплати здійснюються у розмірі 968,75 грн. (а.с. 33).
На підставі встановлених вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст. ст. 1, 3, 11, 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», п. п. 11-13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність виплати ОСОБА_2 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00 грн., оскільки, по-перше, на Позивача, як на застраховану особу в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюються положення саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», по-друге, Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акту на виконання приписів законів України про державний бюджет на 2009, 2010 рік, якими передбачено здійснення виплат у встановлених ним розмірах, а тому розмір відповідної допомоги повинен визначатися відповідно до положень ст. 43 зазначеного вище Закону.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей, спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення визначено Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Положеннями ст. 12 Закону № 2811-XII (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини. Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на другу дитину виплачується протягом наступних 48 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» Кабінетом Міністрів України постановою від 27.12.2001 року № 1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок).
Приписами п. 12 Порядку визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Положеннями абз. 4, 5 п. 13 Порядку закріплено, що допомога при народженні дитини, яка народилася після 8 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину. При цьому така допомога надається у розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого на день народження дитини.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 жовтня становить 930 гривень.
Зі змісту довідки від 27.02.2015 року № 62 (а.с. 33) вбачається, що ОСОБА_2 у листопаді 2012 року було виплачено 9300 грн. допомоги при народженні дитини, що складає десятикратний розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років станом на 23.11.2012 року. З грудня 2012 року по квітень 2015 року Позивачу виплачувалися кошти у розмірі 968,75 грн. щомісячно (а.с. 63-64).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій Управління щодо виплат ОСОБА_2 допомоги при народженні дитини у вказаних вище розмірах, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості щодо таких виплат задоволенню не підлягали.
Надаючи оцінку висновкам Броварського міськрайонного суду Київської області про неправомірність виплати Позивачу коштів державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00 грн. щомісячно, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.
Відповідно до ст. 43 Закону № 2240-III, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Зокрема, змінами до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40- 44.
Однак, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 визнано неконституційним пункт 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення статей 40- 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ ІІ цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а з 1 січня 2009 року статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а тому на правовідносини щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюються норми спеціального закону, яким є Закон № 2240-III.
Крім того, Законами України про державний бюджет на 2009, 2010 роки було передбачено призначення та здійснення виплат відповідно до Законів № № 2811-XII, 2240-III в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Однак, останнім було прийнято нормативно-правовий акт лише на виконання Закону № 2811-XII (постанова від 27.12.2001 року № 1751), а відтак розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається відповідно до ст. 43 Закону № 2240-III.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність виплати ОСОБА_2, як застрахованій особі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону № 2811-XII у розмірі 130,00 грн.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 04.11.2014 року у справі № 21-485а14 та від 11.06.2013 року у справі № 21-168а13.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги Відповідача щодо відсутності правових підстав для виплати Позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.07.2014 року у зв'язку з прийняттям Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо скорочення кількості документів для отримання державної допомоги при народженні дитини» від 10.10.2013 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 25.06.2014 року № 208, необхідно зазначити наступне.
Положеннями пп. 4 п. 7 Розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VII), виключено розділ IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1166-VII приписи пункту 7 Розділу ІІ набирають чинності з 01 липня 2014 року.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 25.06.2014 року № 208 виключено пп. 3 п. 1 Порядку, яким було визначено умови призначення і виплати допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та доповнено п. 13 після абзацу шостого, зокрема, новим абзацом такого змісту: «Для осіб, у яких закінчився строк виплати допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці, на наступних 12 місяців призначається допомога до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 130 гривень.».
Аналізуючи вищезазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що вказаними Законом та постановою Кабінету Міністрів України виключено із Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» такий вид державної допомоги, як допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте встановлено гарантії її отримання у розмірі 130 гривень на наступних 12 місяців для осіб, у яких закінчився строк виплати допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці.
Як було встановлено вище та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, спеціальним законом, яким врегульовано умови виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є саме Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». При цьому, статті 40-44 цього Закону, якими закріплено право на отримання відповідної допомоги та її розмір, є чинними.
Отже, враховуючи те, що державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 повинна виплачуватися відповідно до ст. 43 Закону № 2240-III, виключення розділу IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» із Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не є підставою для припинення зазначених виплат.
Поряд з цим, судова колегія погоджується з висновком Броварського міськрайонного суду Київської області про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, оскільки Закон № 2240-III, положеннями якого передбачено право на її отримання, втратив чинність з 01.01.2015 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області про стягнення сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та державної допомоги при народженні дитини - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді К.А. Бабенко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Бабенко К.А
Шурко О.І.