Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.
Суддя-доповідач - Міронова Галина Михайлівна
13 травня 2015 року справа №805/329/15-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Казначеєва Е.Г., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Коханюк А.Р., за участю представника позивача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі № 805/329/15-а за позовом ОСОБА_4 до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 02.02.2013 року № 17631482, зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію прав власності,
Позивач 30.04.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.11.2014 року він звернувся до Реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції Донецької області із заявою про реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Сидорчука А.В. Державної реєстраційної служби України від 02.12.2014 року №17631482 йому відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначений житловий будинок. Вважає спірне рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно протиправним, оскільки рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 12.06.2014 року за ним визнано право власності на житловий будинок площею 21,9 кв.м. з господарськими спорудами по АДРЕСА_1. Позивач просив визнати дії державного реєстратора щодо відмови у проведені державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 - протиправними; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 02.12.2014 року № 17631482 «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень»; зобов'язати державного реєстратора прийняти рішення про державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 28.11.2014 року за реєстраційним номером 9159824 та доданих до неї документів у відповідності до вимог чинного законодавства.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сидорчука А.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 02.12.2014 року № 17631482.
Зобов'язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Сидорчука А.В. прийняти рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок площею 21,9 кв.м. з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст. 49, 54, 122, 185, 198 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що твердження суду про відсутність висновку про самочинне будівництво в документі, який підтверджує право власності, є необґрунтованим, оскільки в мотивувальній частини рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 02.06.2014 року у справі № 239/397/14-ц за позивачем саме на підставі статей 331, 376 Цивільного кодексу України визнано право власності на самочинно новостворене нерухоме майно.
Позивачем на адресу суду надіслано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року без змін.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заперечення на апеляційну скаргу та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Представником Реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції Донецької області на адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи без участі представника реєстраційної служби.
Позивач та представники відповідачів не прибули у судове засідання, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.
28.01.1993 року між позивачем (обдарований) та ОСОБА_5 (дарувальник) укладено договір дарування, за яким дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дарунок житловий будинок жилою площею 21,9 кв.м. з надвірними прибудовами. Вказаний будинок належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого Селидівською державною нотаріальною конторою 20.01.1993 року № 129 та зареєстрованого БТІ 22.01.1993 року (а.с. 18, 19).
02.02.1993 року зазначений договір дарування був посвідчений Селидівським інвентаризаційним технічним бюро із зазначенням адреси знаходження житлового будинку: АДРЕСА_2. У зв'язку із допущенням помилки номер будинку виправлено на «33» (зворотній бік а.с. 19).
19.03.2014 року, розглянувши заяву позивача, виконавчий комітет Новогродівської міської ради прийняв рішення № 52, яким присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 житловому будинку ОСОБА_4 з житловою площею 21,9 кв.м. з надвірними будівлями, який належить йому на підставі договору дарування від 28.01.1993 року (а.с. 24).
07.04.2014 року у зв'язку з тим, що у договорі дарування від 28.01.1993 року були відсутні відомості щодо адреси знаходження житлового будинку, ОСОБА_4 звернувся до виконавчого комітету Новогродівської міської ради з заявою про внесення змін до договору дарування.
11.04.2014 року виконавчим комітетом Новогродівської міської ради надано відповідь № 02-23/680-04-1, що у зв'язку з тим, що дарувальниця ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, вчинити будь-яку нотаріальну дію, пов'язану з виправленням помилки, допущеної при посвідченні договору дарування від 28.01.1993 року неможливо. Також позивачу роз'яснено, що з метою упорядкування правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно йому необхідно звернутись до Новогродівського міського суду із відповідною позовною заявою (а.с. 26).
Рішенням Новогродівського міського суду від 12.06.2014 року у справі №239/397/14-ц позов ОСОБА_4 до Новогродівської міської ради про визнання права власності на будинок задоволено. Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, право власності на будинок житловою площею 21,9 кв.м., з господарськими спорудами по АДРЕСА_1. Рішення суду набрало законної сили 23.06.2014 року (а.с. 21).
27.10.2014 року Селидівським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, власник ОСОБА_4 (а.с. 37).
28.11.2014 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції із заявою про реєстрацію права власності на вищезазначений житловий будинок. Рішенням державного реєстратору прав на нерухоме майно Сидорчука А.В. Державної реєстраційної служби України від 02.12.2014 року №17631482 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначений житловий будинок у зв'язку з тим, що рішенням Новогродівського міського суду від 12.06.2014 року у справі №239/397/14-ц за ОСОБА_4 визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно (після 1992 року), яке не прийнято в експлуатацію у відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 11).
Колегія погоджується с висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначений порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Кабінетом Міністрів України вищевказаний Порядок був затверджений постановою від 17 жовтня 2013 року за № 868, який набрав чинності 12.02.2014 року.
Дійсно, суд першої інстанції помилково послався на Порядок…, який діяв на підставі постанови КМУ № 703 від 22.06.2011 року до 12.02.2014 року.
Колегія суддів вважає цей довід апеляційної скарги таким, що не впливає на суть вирішення спору, оскільки зміст Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень в новій редакції щодо спірних правовідносин змін не мав.
Посилання суду першої інстанції на Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 461 колегія суддів взагалі вважає зайвим, оскільки за приписами ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація права власності за попередніми власниками будинку АДРЕСА_1 була здійснена органами Бюро технічної інвентаризації, яке на підставі наказу Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року (vd660131), затвердило Інструкцію про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка діяла до прийняття Держжитлокомунгоспом наказу № 56 від 13.12.1995 року.
Пункт 1 вказаної Інструкції визначав, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.
У пункті 2 вказаної Інструкції занотовано, що об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.
Передбачено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.
Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих (п. 4 Інструкції) (а.с. 18, 19).
Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч.4 ст. 24).
Пунктом 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 визначено, що документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Системний аналіз нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, дає колегії суддів підстави вважати, що відповідач при прийнятті рішення № 17631482 від 02 грудня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомості, діяв неправомірно.
Як вбачається зі змісту рішення № 17631482, обґрунтуванням відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор вказав на те, що позивач звернувся з заявою, в якій просив провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1 та надав документи, але додані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, зокрема за заявником визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно (після 1992 року), яке не прийнято в експлуатацію.
Колегія суддів зазначає, що таке твердження апелянта є незрозумілим, оскільки невідомо, що саме стало підставою для твердження, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є самочинно збудованим.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що матеріалами справи повністю підтверджується той факт, що 28.01.1993 року між позивачем (обдарований) та ОСОБА_5 (дарувальник) укладено договір дарування, за яким дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дарунок житловий будинок жилою площею 21,9 кв.м. з надвірними прибудовами, що розташований за адресою АДРЕСА_1. Вказане підтверджується: відміткою Селидівського інвентаризаційного технічного бюро, якою було посвідчено вказаний договір із зазначенням адреси; рішенням № 52 виконавчого комітету Новогродівської міської ради, яким присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 житловому будинку ОСОБА_4 з житловою площею 21,9 кв.м. з надвірними будівлями, який належить йому на підставі договору дарування від 28.01.1993 року; рішенням Новогродівського міського суду від 12.06.2014 року у справі № 239/397/14-ц; технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна.
Крім того, відповідно запису у паспорті громадянина України місцем реєстрації позивача є саме адреса спірного будинку. Вказаний запис датований 13.07.1994 року (а.с.27).
Отже, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи повністю підтверджено факт дарування ОСОБА_4 саме житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 і сумніву щодо його правового статусу у колегії суддів не виникло.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича у справі № 805/329/15-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі № 805/329/15-а за позовом ОСОБА_4 до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 02.02.2013 року № 17631482, зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію прав власності - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено 14 травня 2015 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Е.Г. Казначеєв
А.А. Блохін