Справа: № 697/364/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Льон О.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
14 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Хрімлі О.Г.,
суддів Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання неправомірними дії з приводу відмови в проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії у відповідності до ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу»; зобов'язання на підставі Закону України «Про державну службу», провести позивачу станом на день первинного звернення, а саме: з 31 грудня 2014 року, перерахунок та призначити виплату їй пенсії в розмірі 70 % від середньомісячної заробітної плати, відповідно до ст. ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу», та врахувати при проведенні такого перерахунку 22 747 грн. 90 коп. матеріальної допомоги на оздоровлення, 19 882 грн. 20 коп. винагороди та 7 035 грн. 09 коп. індексації заробітної плати, отриманих нею за місцем роботи за період з грудня 2009 року по листопад 2014 року.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області з 31 грудня 2014 року на пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 70 % суми заробітної плати.
12 січня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати, з урахуванням матеріальної допомоги та індексації заробітної плати.
Листом № 31П.10 від 14 січня 2015 року відповідач повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії із включенням вищевказаних сум, посилаючись на те, що такі види виплат не включаються до складу заробітної плати.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Згідно з довідкою про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», № 61 від 31 грудня 2014 року, підтверджено, що до складових заробітної плати позивача, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, входили й інші виплати, які складались з 22 747 грн. 90 коп. матеріальної допомоги на оздоровлення, 19 882 грн. 20 коп. винагороди за вислугу років та 7 035 грн. 09 коп. індексації заробітної плати, отриманих нею за місцем роботи за період з грудня 2009 року по листопад 2014 року
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу», пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань та винагорода за вислугу років входять до структури заробітної плати державного службовця.
Відповідно до абз. 4 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
За змістом ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених законодавчих норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11, від 28 травня 2013 року у справі № 21-97а13, від 03 червня 2014 року у справі № 21-134а14.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та засновані на нормах права.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності відмови у проведенні перерахунку пенсії, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області залишити без задоволення, постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.