22 квітня 2015 рокусправа № 808/2273/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.
за участю секретаря: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №808/2273/14
за позовом до про Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення №0001131702 від 05.03.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 31875 гривень, вимогу № Ф-4 від 12.02.2014 року про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 32 439, 15 гривень та рішення №1 від 05.03.2014 року про застосування штрафних санкцій, які прийняті відповідачем.
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, не відповідають дійсності, засновані на припущеннях і суперечать діючому податковому законодавству. У зазначеному акті відсутнє викладення будь-яких конкретних фактів виявлених порушень діючого законодавства.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №808/2273/14 адміністративний позов задоволено.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що в порушення вимог діючого законодавства в акті перевірки відсутнє чітке викладення змісту виявлених порушень, не визначено перелік товарів, з придбанням яких позивач пов'язує витрати, понесені на протязі 2011 року, та на які не було надано документального підтвердження. Факт податкового правопорушення з боку позивача є недоведеним.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм права та неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №808/2273/14 та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що позивачем до перевірки не були надані первинні документи, які підтверджують понесені витрати, а саме: податкові накладні, чеки та квитанції про сплату за товари (послуги) та інше у сумі 25000 грн. (без ПДВ), що порушує вимоги п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України. Судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не було надано доказів, підтверджуючих понесені ним витрати на придбання у сумі 125000 грн.
Позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що суд першої інстанції правильно встановив та дослідив усі обставини справи та прийняв рішення у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що у податковій декларації за 2011 рік та уточнюючому розрахунку до неї, ним вказано показники документально підтверджених витрат у розмірі 3263723,59 грн. Ці дані повністю співпадають з даними, зазначеними у книзі обліку доходів та витрат підприємця та підтверджуються наданими суду первинними документами з купівлі, продажу товару та його оплаті. Позивач просить залишити апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №808/2273/14 - без змін.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.
Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача в період з 20 січня 2014 року по 06 лютого 2014 року проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої оформлено актом №68/08-27-17-02-20-3039815695 від 12 лютого 2014 року.
Відповідач в акті, зокрема, вказує, що за результатами перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року було встановлено завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, використаних у подальшому для здійснення підприємницької діяльності, що призвело до заниження податкового зобов'язання на доходи фізичних осіб у сумі 21250,00 грн. Також перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатках 5 до податкових декларацій про майновий стан та доходи за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, встановлено його заниження у сумі 125000,00 грн., в т.ч. за 2011 рік у сумі 125000,00 грн.
Висновками акта перевірки №68/08-27-17-02-20-3039815695 від 12 лютого 2014 року встановлено порушення позивача:
- в порушення п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включив до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, суми документально непідтверджених витрат на придбання автошин, що призвело до заниження до сплати податку з доходів фізичних осіб на суму 21250,00 грн., в т.ч. за 2011 рік у сумі 21250,00 грн.;
- п.1 ч.2 ст.6, ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29490,14 грн., в т.ч. за 2011 рік у сумі 29490,14 грн.
05 березня 2014 року на підставі акту перевірки №68/08-27-17-02-20-3039815695 від 12 лютого 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001131702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21250 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 10625 грн.
12 лютого 2014 року податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-4 із сплати єдиного внеску, штрафів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 32439,15 грн.
Рішенням №1 від 05 березня 2014 року відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 2949,01 грн.
Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підприємець на загальній системі оподаткування, до яких відноситься позивач по справі, зменшує свій загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та негрошовій формі) на суму документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів. Згідно пункту 177.4 Податкового кодексу такі витрати мають відповідати критеріям витрат операційної діяльності згідно з Розділом ІІІ Податкового кодексу «Податок на прибуток». До витрат операційної діяльності відносяться витрати, визначені пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 Податкового кодексу. Пункт 138.6. статті138 ПК України визначає, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи-підприємці, що застосовують загальну систему оподаткування та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, сплачують єдиний внесок у розмірі 34,7 % із суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Таким чином витрати на придбання товару, який у подальшому реалізується з метою одержання доходу, є витратами операційної діяльності та обов'язково включаються до розрахунку розміру податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у податковій декларації за 2011 рік та уточнюючому розрахунку до неї, позивач зазначив показники документально підтверджених витрат у розмірі 3263723,59 грн. Ці дані співпадають з даними, зазначеними у книзі обліку доходів та витрат підприємця та підтверджуються відповідними первинними документами з купівлі, продажу товару та його оплаті.
Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
У відповідності до пункту 4 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 22 жовтня 2010 року, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Колегія суддів, виходячи із змісту акту перевірки, погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що податковим органом не викладено чіткого змісту виявлених порушень, визначення та перелік товарів, які придбані позивачем на протязі 2011 років і придбання яких не було підтверджено документально. Будь-яких даних та розрахунків, на підставі яких виникла різниця в показниках документально підтверджених витрат Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у сумі 125000 гривень, суду надано не було. Відповідачем під час проведення перевірки не витребовувались документи, або пояснення з приводу встановлених в ході перевірки порушень, а саме щодо виявлених перевіркою невідповідностей даних, вказаних у податковій декларації. Крім того, висновки відповідача щодо завищення позивачем витрат операційної діяльності документально не підтверджуються.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту допущення позивачем податкового правопорушення, відповідачем не обґрунтовано правомірність прийнятих рішень. Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 14 травня 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №808/2273/14 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко