ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.05.2015Справа № 910/6580/15-г
За позовом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент»
про стягнення 133 781, 06 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Косенко Н.Ю. за довіреністю № 35/П від 21.01.2015 р.;
від відповідача: Козлова О.В. за довіреністю № 21/04 від 21.04.2015 р.
Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району міста Києва (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» (далі - відповідач) про стягнення 133 781, 06 грн., в тому числі 112 129, 92 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 1 642, 55 грн. відшкодування податку на землю та 20 008, 59 грн. відшкодування комунальних послуг.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він передав в оренду відповідачу нерухоме майно для надання медичних послуг, яке після закінчення строку Договору не було повернуто відповідачем та продовжує ним використовуватись. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач не відшкодовує понесені позивачем витрати на сплату податку на землю та оплату комунальних послуг. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/6580/15-г, розгляд справи призначено на 07.04.2015 р.
У судовому засіданні 07.04.2015 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2015 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 21.04.2015 р.
У судовому засіданні 21.04.2015 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.
У судовому засіданні 21.04.2015 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 06.05.2015 р.
05.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та письмові заперечення проти позову, в яких він вказує на те, що укладеним між сторонами Договором не було передбачено неустойки за порушення зобов'язань з оплати комунальних послуг. При цьому, відповідач зазначає, що позовні вимоги в частині відшкодування податку на землю та комунальних послуг він визнає.
У судовому засіданні 06.05.2015 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та від представника відповідача письмові пояснення.
У судовому засіданні 06.05.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
28.08.2008 р. між Поліклінікою № 3 Шевченківського району м. Києва, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Шевченківського району м. Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медургент» (орендар) було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого було визначено, що орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 92/92 від 28.08.2008 р. передає, а орендар приймає нерухоме майно за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1 для надання медичних послуг хірургічного профілю, лікування патологій хребта.
Об'єктом оренди є нежиле приміщення площею 65 кв. м., що розташоване на третьому поверсі (п. 2.1. Договору).
Пунктом 3.1. Договору було визначено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 р. та на дату підписання Договору становить 30, 00 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1 950, 00 грн.
Відповідно до п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Згідно з п. 3.5. Договору було визначено, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Відповідно до п. 3.8. Договору було визначено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.
Також відповідно до п. 4.9. Договору було визначено, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються з окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.
Згідно з п. 9.1. Договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і дії з 28.08.2008 р. до дати затвердження незалежної оцінки.
Дія договору припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який він був укладений (п. 9.5. Договору).
У свою чергу, рішенням Київської міської ради від 28.08.2008 р. № 92/92, на підставі якого було укладено Договір, погоджено, що він укладається строком на 2 роки 364 дні, тобто до 27.08.2011 р.
Звертаючись з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 112 129, 92 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з жовтня 2012 року по червень 2014 року, позивач вказує на те, що після припинення дії Договору відповідач не повернув орендоване приміщення та продовжує ним користуватись, у зв'язку з чим до нього, на думку позивача, мають бути застосовані санкції, визначені ст. 785 ЦК України. Крім того, позивач вважає, що відповідач має відшкодувати йому 1 642, 55 грн. податку на землю та 20 008, 59 грн. комунальних послуг.
Розглядаючи вказаний спір, що виник між сторонами, суд встановив, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. у справі № 910/21685/14 було вирішено зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Медургент» звільнити займане ним орендоване нежиле приміщення загальною площею 65,0 кв.м, розташоване за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1, поверх 3, та передати його за актом прийому-передачі Комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району м. Києва.
При цьому, Київським апеляційним господарським судом з урахуванням висновків, наведених у рішенні господарського суду міста Києва від 04.07.2013 р. у справі № 5011-11/7815-2012, було встановлено, що строк дії Договору про передачу в користування (оренду) нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва від 28.08.2008 р. був продовжений до 26.08.2014 р. Водночас, 08.07.2014 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 428 з вимогою оплатити вартість фактичного користування приміщенням, у зв'язку із закінченням строку дії договору, закінченням терміна дії ліцензії на медичну практику ТОВ «Медургент», порушенням істотних умов договору. На підставі зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що фактично позивач не бажає продовжувати строк дії договору, у зв'язку із не здійсненням своєчасної оплати за використання майна та вважає спірним договір припиненим, а відповідно Договір про передачу в користування (оренду) нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва від 28.08.2008 р. не був пролонгованим та закінчив свою дію 26.08.2014 р.
Обставини, встановлені у справі № 910/21685/14, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.
Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачені правові наслідки припинення або розірвання договору оренди.
Так, частиною 1 названої норми закону передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені також в частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України.
Як зазначалось вище, звертаючись з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 112 129, 92 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з жовтня 2012 року по червень 2014 року, позивач вказує на те, що після припинення дії Договору відповідач не повернув орендоване приміщення та продовжує ним користуватись, у зв'язку з чим до нього, на думку позивача, мають бути застосовані санкції, визначені ст. 785 ЦК України.
Оцінюючи такі вимоги, суд визнає їх безпідставними, оскільки відповідно до встановлених обставин справи, протягом спірного періоду (жовтень 2012 року - червень 2014 року) укладений між сторонами Договір не припинив свою дію, а отже, у відповідача був відсутній обов'язок повернення об'єкта оренди на вказаний час і відповідно підстави для нарахування йому неустойки згідно з приписами ст. 785 ЦК України відсутні.
При цьому, слід роз'яснити позивачу, що він не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення орендної плати за вказаний період.
У свою чергу, що стосується вимог про стягнення 1 642, 55 грн. відшкодування податку на землю та 20 008, 59 грн. комунальних послуг, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму
Згідно з приписами ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Статтею 185.1 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, зокрема за фактичним місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном.
Відповідно до статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
З вищевикладених норм законодавства випливає, що одночасно з правом оренди майна за договором орендар отримує право користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт оренди, і яка прилягає до будинку в розмірі, необхідному для досягнення мети оренди. Разом з тим, орендна плата складається із плати за користування майном та плати за користування земельною ділянкою.
Таким чином, відшкодування податку на землю є невід'ємною частиною орендної плати за нерухоме майно, яка підлягає обкладанню ПДВ у складі орендного платежу відповідно п.п. 185.1 і 188.1 Податкового кодексу України.
Позивач, як платник земельного податку, самостійно нараховує та сплачує до державного бюджету податок, при цьому податкові відносини зі сплати даного податку, його розміру виникають між платником (у даному випадку позивачем) та органом держави, який контролює сплату цього податку.
Як свідчить зміст укладеного між сторонами Договору, окремих положень про те, що відповідач має відшкодовувати позивачу витрати на сплату земельного податку понад розмір визначеної Договором орендної плати, - він не містить.
Доказів того, що орендна плата, яка мала б бути сплачена за спірний період, не покриває витрат позивача на сплату земельного податку пропорційно займаній відповідачем площі, також не представлено.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Також, що стосується вимог про стягнення 20 008, 59 грн. відшкодування комунальних послуг, суд звертає увагу на те, що умовами укладеного між сторонами Договору було передбачено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги (п. 3.8. Договору).
Крім того, відповідно до п. 4.9. Договору було визначено, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються з окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.
Таким чином, з наведеного вбачається, що сторонами не було визначено обов'язку компенсувати позивачу понесені ним витрати на оплату комунальних послуг щодо спірного об'єкту, з огляду на що правові підстави для задоволення позовних вимог і в цій частині відсутні.
Що стосується наявних в матеріалах справи додатків до Договору (Розрахунок розміру витрат по експлуатації та утриманню орендованого приміщення та Розрахунок відшкодування податку на землю на 2008 рік), то суд зауважує, що в таких додатках не вказано, що відповідні витрати має сплачувати саме відповідач понад суму орендної плати та в які строки, а тому вони судом оцінюються критично та не приймаються в якості доказів узгодження сторонами відповідних зобов'язань.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, вони задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.05.2015 р.
Суддя В.С. Ломака