номер провадження справи 30/66/15
08.05.2015 Справа № 908/1606/15-г
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А),
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1)
про стягнення 4 632 498,65 грн. заборгованості за договором № 06/600-66 від 02.01.2014 р.;
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін:
від позивача - Харцизова Т.В., довіреність № б/н від 29.12.2014 р., Раздобаров П.В., довіреність № б/н від 20.01.2015 р.;
від відповідача - Фурсова О.О., довіреність № 09-18/4186 від 24.12.2014 р.; у минулому судовому засіданні Чайкіна К.О., довіреність № 09-18/4180 від 24.12.2014 р.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» заборгованості за договором № 06/600-66 від 02.01.2014 р. в сумі 3 889 791,30 грн., в т.ч. 3 111 591,40 грн. основного боргу, 201 992,50 грн. пені, 526 949,90 грн. інфляційних втрат та 49 257,47 грн. - 3% річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 207, 208, 525, 526, 530, 611, 625, 629, 638, 639, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 181, 193, 220, 224, 229, 232,265 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору на придбання матеріально-технічних ресурсів № 06/600-66 від 02.01.2014 р. було передано обумовлений Специфікаціями товар за видатковими накладними, зобов'язання щодо оплати якого відповідачем в повному обсязі не виконане. Зазначає, що станом на час звернення до суду за відповідачем існує заборгованість за Договором в розмірі 3 111 591,40 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.
Ухвалою господарського суду від 12.03.2015 р. порушено провадження у справі №908/1606/15-г, присвоєно справі номер провадження 30/66/15, розгляд якої призначено на 10.04.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті. У зв'язку із хворобою судді Кагітіної Л.П. розгляд справи перенесено з 10.04.2015 р. на 22.04.2015 р.
Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» - відповідач у справі - у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечує. Вказує, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано доказів, підтверджуючих надання відповідачу повного пакету документів згідно п. 6.4 договору та його отримання останнім. У зв'язку з чим, вважає, що на момент звернення до суду строк виконання відповідачем зобов'язань по оплаті Ресурсів, поставлених згідно перелічених у позові видаткових накладних, не настав, що виключає також підстави для стягнення штрафних санкцій. Зазначає, що при поставці згідно Специфікації № 4 від 04.04.2014 р. вогнезахисного составу Фенікс СТВ позивачем, в порушення умов договору та діючого законодавства, було надано фотокопію сертифіката відповідності з поміткою про ознайомлення, яка не відповідача вимогам Правил з вогнезахисту та ДСТУ 3498-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис». Надана фотокопія не містила відмітку про кількість наданого вогнезахисного засобу, крім того, була виготовлена не на бланку встановленої форми, що мають відповідний захист від підробки, як це передбачено ДСТУ 3498-96. Також, за доводами відповідача, проведеною експертизою якості спірної продукції з залученням незалежною експертної організації, було встановлено невідповідність поставленого вогнезахисного составу Фенікс СТВ по якісному показнику «Масова доля нелетючих речовин» вимогам ТУ 5768-014-66959951-2011, що зафіксовано актом № 199 від 28.08.2014 р. про приймання продукції за якістю. Як вказує відповідач, у зв'язку з наведеним, ним було прийнято рішення про відмову від прийняття та оплати поставленого вогнезахисного составу Фенікс СТВ, про що позивачу направлено претензію № 089ЛМ/8714 від 08.10.2014 р.
В судовому засіданні 22.04.2015 р. представником позивача було надано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 4 632 498,65 грн., з яких: 3 392 537,46 грн. основного боргу, 218 059,30 грн. пені, 961 091,24грн. інфляційних втрат та 60 810,65 грн. - 3% річних.
Заява про збільшення розміру позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.
Судом розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» 4 632 498,65 грн., з яких: 3 392 537,46 грн. основного боргу, 218 059,30 грн. пені, 961 091,24грн. інфляційних втрат та 60 810,65 грн. - 3% річних.
На підставі ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні, відкритому 22.04.2015 р., оголошувалися перерви до 29.04.2015 р. та до 08.05.2015 р.
За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представники позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримали вимоги позовної заяви з урахуванням поданої в порядку ст. 22 ГПК України заяви про збільшення розміру позовних вимог. Також, до матеріалів справи надано витребувані судом документи та додаткові пояснення. За доводами позивача, оскільки під час приймання продукції незалежна експертна організація відповідачем не залучалася, приймання продукції за якістю провадилося сторонами в порядку й у терміни, згідно Інструкції П-7. Посилання відповідача на те, що приймання ресурсів ним провадилося не за вимогами Інструкції П-7, а за участю Донецької ТПП вважає необґрунтованими. Відзначає, що Донецька ТПП не приймала участь при прийманні продукції, що поставлялись ТОВ «МІК», і не є незалежною експертною організацією в силу ст. ст. 1, 2, 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Також вказує, що відповідач є членом Донецької ТПП та ТПП України з 1998 року, сплачує членські внески, приймає участь у керуванні ТПП, сприяє здійсненню функцій та задач ТПП, через що Донецька ТПП не могла бути залучена відповідачем, як незалежна експертна організація. Отримання від відповідача претензій заперечує та вказує, що у зв'язку з виконанням договору, крім претензії №089лм/8714 від 08.10.2014 року, на яку позивачем було надано відповідь №10-24-14/1ю від 24.10.2014 р., інших листів стосовно невиконання позивачем умов договору не надходило, а надані відповідачем листи за №089лм/3044, 089лм/8476, 089лм/8498, 089лм/8870, 089лм/562, 089лм/60, 089лм/61, 089лм/63 на адресу ТОВ «МІК» не було отримано, докази направлення відповідачем не надано. Направлення відповідачем претензії вважає спробою уникнути оплати за поставлений позивачем товар та відповідальності за несвоєчасну оплату, оскільки 23.09.2014 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про виконання умов договору (вих. №14-09-23-01 від 23.09.2014 року) та погашення наявної заборгованості за поставлений товар, у відповідь на дану вимогу відповідач і направив позивачу претензію. Посилання відповідача на ненадання позивачем належного сертифікату відповідності на поставлений вогнезахисний состав Фенікс СТВ вважає безпідставними. Відповідно до п.п. 2.5, 2.6, 2.10, 2.11 ДСТУ І8О/ІЕС 17000 «Оцінювання відповідності. Словник термінів та загальні принципи» учасником та/або членом (системи або схеми) є органи оцінювання або акредитації, а в даному випадку, ДСТУ 3498-96 є обов'язковим для органів сертифікації під час оформлення документів системи УкрСЕПРО і не є обов'язковим для ТОВ «МІК». Вказує, що у разі надання копії сертифікату відповідності згідно вимог п.5 «Правил з вогнезахисту», повинна бути надана проста фотокопія такого сертифікату, що підтверджується Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (лист №01/2-4-7768 від 26.12.2014 року) та Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (лист 12/08/196 від 23.01.2015р.). Щодо посилання відповідача, що наданий позивачем сертифікат відповідності є скасованим, вказує, що згідно листа Міністерства економічного розвитку та торгівлі України було скасовано бланк на якому ТОВ «Ракурс ЛТД» виготовило сертифікат відповідності, сам сертифікат відповідності №UA1.018.0219890-12 від 04.12.2012 року на даний час є чинним та ніким не скасовано. Наданий відповідачем контррозрахунок вважає невірним, наголошує, що при розрахунку дати оплати, і як результат, дати початку нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов договору, треба керуватися саме датою підписання сторонами видаткової накладної, яка є датою постачання товару, а не датою зазначеною у ТТН, як це робить відповідач.
Представники відповідача у судовому засіданні в повному обсязі підтримали доводи, викладені у відзиві на позов та наданих суду додаткових поясненнях. Наголошують, що у зв'язку з порушенням позивачем строків поставки спірних Ресурсів, ненаданням до теперішнього часу належного сертифіката відповідності при поставці вогнезахисного составу Фенікс СТВ, зважаючи на висновки ТПП щодо неналежної якості вогнезахисного состав, зобов'язання по оплаті товару не настали. Також, звертають увагу суду на те, що нарахування відповідачу 3% річних та пені є неправомірним з огляду на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції».
В судовому засіданні 08.05.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
02.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (Постачальником, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір на придбання матеріально-технічних ресурсів № 06/600-66 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали ( надалі - Ресурси) на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору кількість, номенклатура Ресурсів зазначаються в специфікаціях, до даного договору, які є невід'ємною його частиною.
За змістом п. 4.1 Договору поставка Ресурсів здійснюється по цінам, які визначено у відповідності з умовами поставки, зазначені у Специфікаціях та включають всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркірування та інші витрати Постачальника, пов'язані з поставкою Ресурсів.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що загальна сума Договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій.
Відповідно до п. 5.2 Договору оплата за поставлені Ресурси буде здійснюватися протягом строку, вказаного в Специфікації, який вираховується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, передбачених в п. 6.4 даного договору.
Згідно з п. 6.4. Договору Постачальник зобов'язаний до початку приймання Ресурсів надати Покупцю наступні документи:
- рахунок на оплату;
- транспортні та супроводжувальні документи;
- сертифікат або паспорт якості Постачальника чи виробника (в разі, якщо Постачальник не являється виробником);
- пакувальні документи;
- сертифікат СЕС та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законом випадках);
- акт приймання-передачі ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений зі сторони Постачальника.
Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Ресурсів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.
В пунктах 10.4 та 10.5 Договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог), і діє до 31.12.2014 р. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по даному Договору.
В якості Додатків до Договору сторонами складено та підписано Специфікації, якими узгоджено номенклатуру, кількість, ціну та загальну вартість Ресурсів, що постачаються, а також строки поставки та оплати :
- за Специфікацією № 1 від 02.01.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 643836,00 грн., строк оплати - 30 календарних днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 2 від 08.01.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 36005,76 грн., строк оплати - 30 календарних днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 2/1 від 03.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 474816,00 грн., строк оплати - 75 календарних днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 3 від 27.03.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 331403,01 грн., строк оплати - 60 календарних днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 4 від 04.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 2475000,00 грн., строк оплати - 75 календарних днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 5 від 11.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 266731,20 грн., строк оплати - 75 календарних днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 6 від 14.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 152430,48 грн., строк оплати - 45 банківських днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 7 від 16.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 70085,78 грн., строк оплати - 45 банківських днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 7/1 від 18.07.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 716932,80 грн., строк оплати - 75 календарних днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 8 від 24.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 12427,80грн., строк оплати - 45 банківських днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 9 від 24.10.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 67310,40грн., строк оплати - 65 календарних днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 10 від 27.10.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 216288,00 грн., строк оплати - 65 календарних днів з моменту поставки;
- за Специфікацією № 12 від 17.12.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 228993,12 грн., строк оплати - 45 календарних днів з моменту поставки.
Обставини справи свідчать, що позивачем на виконання умов Договору згідно Специфікацій за видатковими накладними було здійснено поставку Ресурсів відповідачу на загальну суму 5 602 386,89 грн. Зазначене підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: №РН-03/21/74 від 21.03.2014 р. на суму 36455,83 грн., №РН-04/29/15 від 29.04.2014р. на суму 640412,40 грн., №РН-05/14/02 від 14.052014р. на суму 2475000,00 грн., №РН-05/22/22 від 22.05.2014р. на суму 323869,79 грн., №РН-05/28/06 від 28.05.2014р. на суму 1229,00 грн., №РН-05/28/03 від 28.05.2014р. на суму 23962,44 грн., №РН-05/28/02 від 28.05.2014р. на суму 267878,70 грн., №РН-05/28/05 від 28.05.2014р. на суму 11198,40 грн., №РН-05/28/04 від 28.05.2014р. на суму 46123,34 грн., №РН-06/25/04 від 25.06.2014р. на суму 152430,48 грн., №РН-07/02/22 від 02.07.2014р. на суму 474816,00 грн., №РН-11/14/23 від 14.11.2014р. на суму 38102,40 грн., №РН-11/27/04 від 27.11.2014р. на суму 10692,00 грн., №РН-11/27/03 від 27.11.2014 р. на суму 18516,00 грн., №РН-11/27/02 від 27.11.2014 р. на суму 56964,00 грн., №РН-12/12/01 від 12.12.2014 р. на суму 514248,00 грн., №РН-12/12/02 від 12.12.2014р. на суму 38745,00 грн., №РН-12/19/23 від 19.12.2014 р. на суму 159324,00 грн., №РН-12/29/01 від 19.12.2014 р. на суму 53505,00 грн., №РН-01/26/19 від 26.01.2015 р. на суму 123536,36 грн., №РН-03/02/18 від 02.03.2015 р. на суму 135377,75 грн.
Також судом встановлено, що відповідачем було частково оплачено отриманий від позивача товар на суму 2209849,83 грн., що підтверджується копіями банківських виписок за спірний період (арк. справи 148 -168, том 1).
За доводами позивача, в порушення умов Договору, відповідачем взяте на себе зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати не виконано, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3 392 537,46 грн.
Позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» заборгованості за договором № 06/600-66 від 02.01.2014 р. в сумі 4 632 498,65 грн., в т.ч.: 3 392 537,46 грн. основного боргу, 218 059,30 грн. пені, 961091,24 грн. інфляційних втрат та 60 810,65 грн. - 3% річних (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог), є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі № 06/600-66 від 02.01.2014 р., який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних, перелік яких наведено вище, позивачем було здійснено поставку Ресурсів відповідачу на загальну суму 5 602 386, 89 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця на видаткових накладних, скріплених печатками підприємств, а також копіями довіреностей на отримання товару повноважним представником відповідача.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 5 Договору.
Як вже зазначалося вище, згідно з п. 5.2 Договору оплата за поставлені Ресурси здійснюється протягом строку, вказаного в Специфікації, який вираховується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, передбачених в п. 6.4 даного договору.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 3 392 537,46 грн.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.
Слід зазначити, що поставка Ресурсів на зазначену позивачем суму та розмір заборгованості відповідачем не спростовуються. Заперечення відповідача стосуються лише поставки вогнезахисного составу Фенікс СТВ за видатковою накладною № РН-05/14/02 від 14.05.2014 р. на суму 2 475 000,00 грн. Як вказує відповідач, при поставці вогнезахисного составу Фенікс СТВ позивачем було надано фотокопію сертифіката відповідності з поміткою про ознайомлення, яка не відповідає вимогам Правил з вогнезахисту та ДСТУ 3498-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис». Також, за доводами відповідача, проведеною експертизою якості спірної продукції із залученням незалежної експертної організації, було встановлено невідповідність поставленого вогнезахисного составу Фенікс СТВ по якісному показнику «Масова доля нелетючих речовин,%» вимогам ТУ 5768-014-66959951-2011, що зафіксовано актом № 199 від 28.08.2014 р. про приймання продукції за якістю.
Щодо доводів ненастання строків оплати з огляду на відсутність повного пакету документів з боку позивача, зокрема, сертифікату відповідності на вогнезахисний состав Фенікс СТВ, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 4, 5 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Згідно з п.1 та ч.1 п.2 ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Відповідно до п.1 ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Статтею 674 ЦК України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно - правовими актами.
Чинним законодавством врегульовано порядок приймання товару за якістю. Таким нормативним актом є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року N 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України, у зв'язку з чим до спірних правовідносин має бути застосована вказана Інструкція. Дана Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, іншими для сторін правилами не встановлений інший порядок прийоми продукції за якістю.
Так, за умовами п. 6.2 укладеного між сторонами Договору, приймання продукції за якістю провадиться одним із наступних способів, за вибором Покупця: у відповідності до вимогами Інструкції П-7; за участю незалежної експертної організації, залученої Покупцем.
При цьому, за змістом п. 6.4. договору, Постачальник зобов'язаний до початку приймання Ресурсів надати Покупцю наступні документи: рахунок на оплату, транспортні та супроводжувальні документи, сертифікат або паспорт якості Постачальника чи виробника, пакувальні документи, сертифікат СЕС та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законом випадках), акт приймання-передачі ресурсів у двох примірниках.
За доводами відповідача, при поставці товарів позивачем не було наданого повного пакету документів, передбачених п. 6.4 Договору. Зазначені доводи судом відхиляються, як необґрунтовані. Як передбачено умовами Договору, Постачальник зобов'язаний надати наведений в п. 6.4 пакет документів до початку приймання Ресурсів. Як вказує позивач, дані документи надавалися до початку приймання продукції за кількістю та якістю у повному обсязі з урахуванням особливостей постачання кожного виду продукції, на їх підставі і продавилося приймання Ресурсів відповідачем. Крім того, згідно з п. 6.5 Договору відповідач мав право відмовитися від приймання поставлених Ресурсів до надання документів, вказаних в п. 6.4 Договору, чим він не скористався, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на видаткових накладних за спірний період, без виключення. Також, суд приймає до уваги, що на видаткових накладний міститься відмітка Покупця - «...Товар отриманий у повному обсязі, претензій до кількості, якості та комплектності отриманого товару, а також щодо відповідності його ГОСТу та ТУ не маю. Усі відповідні документи на товар отримані...», жодних зауважень з боку покупця не зазначено.
Відповідно до п. 12 Інструкції П-6 та п. 14 Інструкції П-7, відсутність провідних документів при прийманні продукції по кількості та по якості не призупиняє процес приймання продукції, в такому випадку складається акт про фактичну наявність, якість та комплектність отриманої продукції і в акті зазначається, які документи відсутні. Також, відповідно до п. 6 Інструкції П-7 приймання товару по якості та комплектності відбувається протягом 20 днів. Доказів складання такого Акта та звернення до постачальника з претензією щодо відсутності повного пакету документів відповідачем не надано.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних бухгалтерських документів віднесені документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, такими документами є рахунок, видаткова накладна. Отже, підписання повноважним представником відповідача видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам ст. 9 названого Закону та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Такі ж висновки викладені у Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012р. №01-06/928/2012.
На підтвердження своїх доводів щодо поставки неякісної продукції відповідач посилається на Акт експертизи Донецької Торгово-промислової палати відділення в м.Маріуполі № Є-75 від 28.08.2014 р., а також направлені на адресу позивача претензії.
Оцінюючи представленні докази, суд враховує наступне.
Пунктом 14 Інструкції №П-7 встановлено, що приймання продукції по якості та комплектності здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, іншим обов'язковим для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість та комплектність постачаємої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та т.п.).
Згідно з п. 16 цієї Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішання з іншою однорідною продукцією.
В пункті 17 Інструкції встановлено, що в повідомленні про виклик...повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; б) основні недоліки, які виявлені в продукції; в) час, на який призначено приймання продукції по якості; г) кількість продукції неналежної якості.
Відповідач у своєму відзиві вказує, що обставини невідповідності якості вогнезахисного составу Фенікс СТВ було зафіксовано в акті № 199 від 28.08.2014 р. про приймання продукції за якістю, проте, самого акту відповідачем не надано. Крім того, акт датовано серпнем місяцем, а поставка здійснювалася у травні, отже, в будь-якому разі, пізніше, ніж встановлено Інструкцією П-7, та без виклику представників Постачальника.
Відповідно до п. 20 Інструкції №П-7 при неявці представника виготовлювача (відправника) по виклику покупця в установлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. При відсутності інспекції по якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження покупця, при відмові їх виділити представника або неявці його по виклику перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником або заступником керівника із числа осіб, затверджених рішенням ...комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.
Згідно з п.26 Інструкції у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачено відбір зразків (проб), особи, які беруть участь у приймання продукції по якості, зобов'язанні відібрати зразки (проби) цієї продукції. Відбір зразків (проб) проводиться у точній відповідності з вимогами вказаних вище нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються і забезпечуються етикетками, які підписані особами, що брали участь у відборі.
В наданому відповідачем Акті експертизи Донецької ТПП містяться посилання, що експертиза проведена за участю представників ПАО «МК «Азовсталь», до експертизи пред'явлено вогнезахисний состав Фенікс СТВ - 7 партій /13750 кг. За результатами експертизи ТПП було встановлено невідповідність поставленого вогнезахисного составу Фенікс СТВ по якісному показнику «Масова доля нелетючих речовин, %» вимогам ТУ 5768-014-66959951-2011.
Проте, наданий відповідачем Акт експертизи Донецької ТПП не може бути прийнято судом в якості належного доказу поставки позивачем Ресурсів неналежної якості. Згідно висновків експертизи, викладених в Акті експертизи, випробування за якістю вогнезахисного составу «Фенікс СТВ» здійснювалось за ТУ5768-014т66959951-11 за двома показниками: «Масова доля нелетучих» та «Удавана в'язкість по Брукфільду». Разом з тим, судом встановлено, що на території України ТУ5768-014-66959951-2011 не є дійсними. За даними Акта експертизи, по показнику «Удавана в'язкість по Брукфільду», котрий був визначений за тим же нормативно-технічним документом, що й виробником продукції, вогнезахисний состав відповідає встановленим вимогам. Невідповідність составу встановлено за показником «Масова доля нелетучих», котрий визначався за іншим нормативно-технічним документом, ніж виробником. При цьому, при відборі проб Донецькою ТПП було порушено вимоги ГОСТ 9980.2-86 «Матеріали лакофарбові. Відбір проб для випробувань», а саме п. 4.5, 7.2 щодо кількості та зберігання проб, не виконані вимоги розділів 8 та 9 зазначеного ГОСТ щодо маркування, пломбування та оформлення звіту про взяття проб.
Відповідно до вимог Закону України «Про стандартизацію» технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом. Технічні умови на території України підлягають обов'язковій реєстрації. Вогнезахисний состав «Фенікс СТВ» сертифікований виробником (ТОВ «А+В Балтика», Росія) на території України за п.п 2.10, 2.17 ДБН В 1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва», ДСТУ Б В.1.1-17:2007 «Вогнезахисті покриття для будівельних несучих металевих конструкцій». Відповідний сертифікат №ІІА1.016.0219890-12 (із додатками) виданий виробнику Державним центром сертифікації України. Таким чином, ТУ5768-014-66959951-2011 зареєстровані на території Росії, та не є чинним на території України, що підтверджується листом органу з оцінки відповідності ТОВ «Випробувально-сертифікаційний центр «Південтест» №076/1822 від 11.09.2014 року. Отже, якісні характеристики вогнезахисного составу «Фенікс СТВ» повинні відповідати ДСТУ Б В.1.1-17:2007.
Також, суду не надано доказів, що з моменту поставки вогнезахисного составу, дата поставки - 14.05.2014 р., і до моменту проведення Донецькою ТПП експертного дослідження - з 05.08.2014 р. до 28.08.2014 р., дана продукція зберігалася належним чином, і що фактори зберігання не могли вплинути в подальшому на показники якості. Відповідних актів щодо передання Ресурсів на відповідальне зберігання, тощо, суду не надано.
Враховуючи викладене, внаслідок порушення при проведенні експертного дослідження порядку, передбаченого Інструкцією П-7, використання нормативних документів, які не є чинними на території України, та інших методик визначення контрольних параметрів вогнезахисного составу «Фенікс СТВ», висновки, викладені у Акті експертизи №3-75 від 28.08.2014 р. не можна приймати в якості належного доказу поставки позивачем неякісної продукції.
На підставі викладеного, суд вважає наданий відповідачем Акт експертизи та направлені на адресу позивача претензії неналежними доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, щодо поставки неякісної продукції, оскільки згадані документи не відповідають встановленим законом вимогам.
Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем сертифікату відповідності на вогнезахисний состав Фенікс СТВ, та з огляду на відсутність належного сертифікату відповідності, ненастання зобов'язань по оплаті продукції, суд зазначає наступне.
Згідно з. 6.4. Договору до переліку документів, які зобов'язаний надати позивач до початку приймання продукції, віднесено сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника. Як вже зазначалося вище, доказів невиконання позивачем умов п. 6.4 Договору відповідачем не надано. Крім того, в п. 11 Акта експертизи №Є-75 від 28.08.2014 р., на який посилається сам відповідач, зазначено наявність наданих документів: паспорта якості.
Декретом КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» № 46-93 від 10.05.1993 визначено правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлено організаційні форми їх функціонування на території України. Відповідно до статті 14 декрету, національний орган України з сертифікації, затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації. Наказом № 28 від 01.02.2005 року Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики затверджено «Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні». Відповідно до п. 8.3 переліку, обов'язковій сертифікації підлягають Вогнезахисні покриття для: кабелів; металевих будівельних конструкцій, призначених для атомних електростанцій (АЕС). Таким чином, вогнезахисний состав Фенікс СТВ не підлягає обов'язковій сертифікації на території України.
Відповідач наголошує, що при постачанні цієї продукції позивачем було надано копію сертифіката відповідності із відміткою, зробленою згідно п.5 «Правил з вогнезахисту», затверджених Наказом МНС України №460 від 02.07.2007р., а також копія сертифікату.
Відповідно до п.5 «Правил з вогнезахисту», затверджених МНС України Наказом №460 від 02.07.2007 року, при реалізації вогнезахисного засобу постачальник (виробник) повинен надати покупцю копію сертифіката відповідності, на лицьовому боці якої він робить відмітку про кількість наданого вогнезахисного засобу згідно із зразком, який наведено в Додатку 1. Отже, згідно з зазначеними Правилами передбачено надання саме фотокопії сертифікату із відповідною відміткою.
Як вказує позивач, фотокопія сертифікату відповідності було надано зважаючи на побажання відповідача, та той факт, що спірний вогнезахисний состав вже сертифікований виробником вогнезахисного составу (ООО «А+В Балтика», Росія). Повторну сертифікацію вогнезахисного составу ТОВ «МІК» не проводило у зв'язку із відсутністю необхідності в цьому (лист Державного центру сертифікації ДСНС України №678 від 19.09.2014р.).
Щодо виконання фотокопії сертифікату відповідності не на бланку, суд зауважує, що п.п.4.3 ДСТУ 3498-96 передбачено, що копії документів, що видаються заявникам, оформлюються на бланках встановленого зразка. Розділом 1 «Галузь використання» передбачено, що вимоги цього стандарту обов'язкові для всіх членів та учасників Системи. Разом з тим, відповідно до п.п. 2.5, 2.6, 2.10, 2.11 ДСТУ ISO/IEC 17000 «Оцінювання відповідності. Словник термінів та загальні принципи» учасником та/або членом системи або схеми є органи оцінювання або акредитації. Таким чином, в даному випадку вимоги ДСТУ 3498-96 є обов'язковими для органів сертифікації під час оформлення документів системи УкрСЕПРО і не можуть визнаватися обов'язковими для ТОВ «МІК» при поставці продукції. Наведене підтверджується також листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області № 01/2-4-7768 від 26.12.2014 р. та листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 12/08196 від 23.01.2015 р.
Враховуючи наведене та вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3 392 537,46 грн. основного боргу за договором і задовольняє їх в повному обсязі.
Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 218 059,30 грн. пені, 961091,24 грн. інфляційних втрат та 60 810,65 грн. - 3% річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимоги про стягнення пені розраховано та заявлено позивачем на підставі 7.2 Договору та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тобто, розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою, як то вимагає Закон. Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 218 059,30 грн.
В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовані.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" надані позивачем розрахунки пені, втрат від інфляції та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вони складені відповідно до вимог чинного законодавства, і в межах заявлених вимог є обгрунтованими.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 218 059,30 грн. пені, 961 091,24 грн. інфляційних втрат та 60 810,65 грн. - 3% річних.
Відносно наданого відповідачем контррозрахунку, суд зауважує, що різниця в нарахуваннях виникла внаслідок невірного визначення відповідачем дати поставки, оскільки датою поставки слід вважати дату видаткової накладної. Посилання на неврахування позивачем оплати за видатковою накладною № РН-11/27/04 від 27.11.2014 р. спростовуються матеріалами справи. В наданому позивачем розрахунку до заяви про збільшення розміру позовних вимог зазначено оплату 07.04.2015 р. Щодо неврахування святкових днів 09.06.2014 р. та 28.06.2014 р. при розрахунках по поставках, зобов'язання по яких передбачено у банківських днях, суд зауважує, що зазначені відповідачем світкові дні у перерід розрахунку пені та 3% річних не входять.
Доводи відповідача відносно відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій з огляду на знаходження підприємства на території АТО, суд відхиляє як необґрунтовані.
По-перше, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» введено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями. Отже, мораторій на нарахування пені та штрафів стосується виключно нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики, а дані правовідносини між сторонами виникли із договору поставки.
По-друге, відповідно до ст. 10 зазначеного закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України з відповідними висновками.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення основного боргу, а також передбачених Законом та Договором санкцій.
Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 392 537,46 грн. основного боргу, 218 059,30 грн. пені, 961 091,24 грн. інфляційних втрат та 60 810,65 грн. - 3% річних, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (м. Запоріжжя) до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Донецька область, м. Маріуполь) задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) 3 392 537 (три мільйони триста дев'яносто дві тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 46 коп. основного боргу, 218 059 (двісті вісімнадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 30 коп. пені, 961 091 (дев'ятсот шістдесят одна тисяча дев'яносто одна) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 60 810 (шістдесят тисяч вісімсот десять) грн. 65 коп. - 3% річних та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 13.05.2015 р.