23 квітня 2015 рокусправа № П/808/114/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Іванова С.М.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
прокурора: Матісової Олени Володимирівни
представників позивача: Лисенка Олександра Вікторовича, Шайтанова Андрія Сергійовича
представника відповідача: Крошки Володимира Вікторовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходівза участю: Прокуратури Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» звернувся з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходівза участю Прокуратури Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від №0000040808/0 від 10.03.2009р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної перевірки, про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2008 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2009 у справі №2а-5258/09/0870, в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Запоріжалюмінторг» відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2009 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2013 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 у справі № 2а-5258/09/0870 та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що надані позивачем під час нового судового розгляду копії товарно-транспортних накладних підтверджують постачання алюмінієвої катанки відмінної від тієї, що була предметом поставки за податковою накладною №и.33 від 30.11.2008 року. Тому надані накладні не можуть підтверджувати факт постачання продукції в спірній операції.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції безпідставно вважає доведеним факт постачання продукції не тієї номенклатури, яка визначена в податковій накладній, адже згідно проведених корегувань та узгоджених сторонами змін до договору, всі постачання відбулися виключно у відповідності до умов договору №858 від 26.06.2006 року. Посилається також на те, що суд першої інстанції обґрунтував свої висновки з урахуванням рішень у справі № 2а-6049/09/0870, які вищестоящою інстанцією скасовані.
Представник податкового органу подав заперечення на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначає, що жодних документів, які б підтверджували оприбуткування товару надано не було. Позивачем було надано лише накладні про випуск матеріалів на сторону виписані ПАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат», які підписані посадовими особами. Проте, вказані документи можуть підтвердити лише факт списання товарно-матеріальних цінностей з балансу ПАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат». Жодних документів, які б підтверджували оприбуткування товару (алюмінієвої катанки) позивачем надано не було. Під час нового розгляду справи було надано копії товарно-транспортних накладних, в яких містяться відомості про постачання на адресу позивача алюмінієвої катанки за номенклатурою яка відрізняється від постачання алюмінієвої катанки, що була предметом поставки за податковою накладною №и.33 від 30.11.2008 року. Вважає, що надані документи не підтверджують факт транспортування та оприбуткування товару, це свідчить про те, що поставка товарів під отриману в листопаді 2008 року передоплату не відбулася.
У судовому засіданні представники позивача, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги. В судовому засіданні зазначили, що поставка товару відбулася, платник податків мав право на формування податкового кредиту та валових витрат, до того ж у даній справі рішенням ВАСУ зазначено, що податковим органом не наведено будь-яких доводів та не надано належних доказів які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товару.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги (викладено вище).
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запоріжалюмінторг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2008 року у сумі 16 996 508,00грн., яка виникла за вересень 2008 року на розрахунковий рахунок платника у банку, що виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у листопаді 2008 року. За наслідками цієї перевірки складено акт №28/08-08/3257352 від 26.02.2009, яким зазначено порушення пп.7.7.2, 7.7.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2008 року у сумі 10 692 526,20грн., що виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у листопаді 2008 року. На підставі цього акту було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000040808/0 від 10.03.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 10 692 526,00грн.
Приймаючи постанову у даній справі суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачем не було надано документів які б підтверджували оприбуткування ним алюмінієвої катанки в спірній операції; у справі 2а-6049/09/0870 ухвалено рішення згідно якого поставка товарів під отриману в листопаді 2008 року передоплату не відбулася; надані позивачем при новому розгляді справи накладні не підтверджують факт постачання продукції т. я. вони підтверджують постачання алюмінієвої катанки відмінної від тієї, що була предметом поставки за податковою накладною №н.33 від 30.11.2008 року.
Натомість, з даними висновками колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Цивільного Кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинний на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
Згідно матеріалів справи, 26.06.2006 між ТОВ «Запоріжалюмінторг» та ВАТ „ЗАлК" укладено договір №858Д на виготовлення та поставку сплавів алюмінієвих ливарних марок за умови поставки: ЕХW склад ВАТ „ЗАлК", термін дії якого до 01.07.2009. Кількість поставленого товару та ціна регулюються додатковими угодами. 04.11.2008 зазначені вище сторони уклали додаткову угоду № 41, якою було доповнено п.1.1 договору та внесено зміни щодо умов, де ВАТ «ЗАлК» зобов'язується додатково виготовити і поставити, а ТОВ «Запоріжалюмінторг» прийняти і сплатити катанку алюмінієву, марки АКЛП, в кількості 1 176 тонн. Також було внесено зміни до п.3.1 договору відносно ціни, де вказано, що з 01.11.2008 ціна (без ПДВ) за тонну катанки алюмінієвої складає 5319,20грн. Таким чином, загальна сума договору була збільшена на 21 618 455,04грн.
Пунктом 3.3 вищевказаної додаткової угоди договір змінено в наступній редакції: сума договору орієнтовано складає 1 043 422 159,00грн., в тому числі ПДВ 173 903 693,17грн.
В листопаді 2008 року на виконання умов договору ТОВ «Запоріжалюмінторг» перерахував авансові платежі ВАТ «ЗАлК» за алюмінієву катанку в кількості 3489,9100113 тонн (за ціною 15 319,2 гривень за тонну) на загальну суму 64 155 157,20грн., в тому числі ПДВ у розмірі 10 692 526,20грн. На передоплату отримана податкова накладна № н.33 від 30.11.2008 на суму 64 155 157,20грн., в тому числі ПДВ - 10 692 526,20грн.
Вказана податкова накладка включена позивачем до податкового кредиту листопаду 2008 року, тобто, попереднього звітного періоду, та включена в додаток 2 до податкової декларації з ПДВ грудня 2008 року у графі 4 «Частина залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів(послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, яка переноситься до рядку 2 додатку 3 до податкової декларації по ПДВ за грудень 2008 року «Розрахунок суми бюджетного відшкодування».
31.12.2008 ВАТ «ЗАлК» надано розрахунок №1/н33 від 31.12.2008 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №н33 від 30.11.2008 по договору №858Д від 26.06.06 на зменшення податкового кредиту в частині зміни ціни на катанку в кількості 154,014 тонн по ціні 15 319,20грн. за тонну на загальну суму 2 359 377,06грн. (ПДВ - 471875,41грн.).
Аналізуючи матеріали справи, норми законодавства України та рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем не було надано документів які б підтверджували оприбуткування ним алюмінієвої катанки в спірній операції.
Для з'ясування даного спірного питання слід дослідити ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних відносин.
Зокрема, пункт 7.2.6 вказаної статті визначає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п.7.4.5 ст. 7 Закону України про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Виходячи з положень вищенаведених норм право платника податків на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту може бути підтверджено лише податковою накладною. Таким чином, діючим на той час податковим законодавством України (грудень 2008 року) не встановлювалося жодних інших обов'язкових документів, наявність яких підтверджує право на податковий кредит та в подальшому на бюджетне відшкодування.
Відповідно до п.7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно матеріалів справи формуючи податковий кредит позивач отриману податкову накладну № н.33 від 30.11.2008 на суму 64 155 157,20грн., в тому числі ПДВ - 10692526, 20 грн., включив до податкового кредиту листопаду 2008 року. Отже, норма, що встановлює підстави для нарахування податкового кредиту (пункт 7.2.6 статті 7 Закону України про ПДВ) не порушена платником податків.
При цьому слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Тому, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було надано документів які б підтверджували оприбуткування ним алюмінієвої катанки в спірній операції.
Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що судом першої інстанції для підтвердження або спростування сумніву щодо реальності здійснення господарської операції не витребувані додаткові докази (прибуткові ордери), при цьому в силу ч. 1 ст. 114 КАС України суд може запропонувати особам надати додаткові докази та пояснення.
Судом першої інстанції також зроблено висновок, що у справі 2а-6049/09/0870 ухвалено рішення згідно якого поставка товарів під отриману в листопаді 2008 року передоплату не відбулася. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені в судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Натомість з судових рішень у справі 2а-6049/09/0870 вбачається, що Товариство «Запоріжалюмінторг», не брало участі у розгляді справа 2а-6049/09/0870; особи, що приймали участь у справі 2а-6049/09/0870 є ПАТ «ЗАлК» та податковий орган, при цьому, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, податковий орган не є особою щодо якої встановлено обставини, отже, застосування ч. 1 ст. 72 КАС України та звільнення від доказування в даному випадку не правомірне.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що рішення адміністративних судів у справі 2а-6049/09/0870 скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 року (№К/800/7117/13).
Натомість, рішення у справі 2а-6049/09/0870 були покладені в основу обґрунтування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2013 року справа 2а-5258/09/0870 (К/9991/28718/11) зазначено, що податковим органом не доведено, що дії позивача щодо укладення договору з ВАТ «ЗАлК» на сплати авансу останньому свідчать про відсутність ділової мети у позивача, а товари, які передбачені договором від 26.06.2006 року № 858Д не спрямовані на отримання доходу товариством.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції не враховано, що згідно акту перевірки №28/08-08/32573524 від 26.02.2009 року податковим органом було перевірено всі первинні та бухгалтерські документи та жодних заперечень щодо їх наявності або неправильності в акті не зазначено.
Так, на сторінці 9 акта перевірки в розділі 3.1.2. (а.с. 42-43 т. 1) зазначено: що проведеною перевіркою відображення показників в рядках 10-17 Декларації встановлено на підставі таких документів:
- реєстру виданих та отриманих податкових накладних;
- податкових накладних на придбання товарів, робіт, послуг;
- зворотно-сальдових відомостей по бухгалтерським розрахункам 311, 685, 631;
- банківських документів, рахунків-фактур; прибуткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт;
- договорів, контрактів та інших документів…
Зазначений абзац акта свідчить про наявність у підприємства первинних та бухгалтерських документів, правильність їх заповнення. Отже, суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що актом проведеної перевірки встановлюється не факт відсутності у позивача будь-яких первинних документів, а факт не підтвердження такими документами реальної поставки продукції, при цьому такий факт спростований судовими рішеннями у справі 2а-8070/657/11. Так, зокрема ухвалою ВАСУ 09.12.2013 року у справі 2а-8070/657/11(К/9991/72790/12) було залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким позов Товариства «Запоріжалюмінторг» до податкового органу задоволено повністю та скасовані незаконні податкові повідомлення-рішення. Як вбачається зі змісту ухвали ВАСУ 09.12.2013 року у справі 2а-8070/657/11(К/9991/72790/12) до предмету розгляду справи увійшов той же самий період (грудень 2008 року) та той же самий договір №858Д(2006), укладений між Товариством «Запоріжалюмінторг» та ВАТ «ЗАлК».
У вказаній ухвалі ВАСУ зазначено, що відповідачем (податковим органом) не наведено будь-яких доводів та не подано жодних належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товару у відповідні періоди, щодо яких ставиться питання податковим органом, невідповідність таких операцій їх дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту, а відтак і права на відшкодування таких сум податку з бюджету.
Однак, судом першої інстанції не враховані вищевикладені висновки ВАСУ, які стосуються в тому числі й спірного періоду (грудень 2008 року).
Щодо відмінності номенклатури поставленої алюмінієвої катанки за договором №858Д(2006) від номенклатури, визначеної в податковій накладній, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. В акті перевірки №28/08-08/32573524 від 26.02.2009 року на аркуші 11 акта (а.с.44 т. 1) при дослідженні договору поставки №858Д(2006) від 26.06.2006 року зазначено, що до зазначеного договору сторонами було укладено низку додаткових угод №39, 40,41, 42, якими сторони узгоджували зміну номенклатури поставляємої за договором продукції, що не суперечить діючому законодавству. Податкова накладна №н33 від 30.11.2008 року була виписана за першою подією (отримання коштів) на суму попередньої оплати за договором, а не за подією постачання. В подальшому з урахуванням укладених до договору додаткових угод, що стосувалися зміни номенклатури продукції, зазначена в податковій накладній номенклатура корегувалася відповідними розрахунками коригування кількісних та вартісних показників.
В силу ч.2 ст.266 Господарського кодексу України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Отже, постачання продукції відбувається не відповідно до податкової накладної, яка є розрахунковим документом, а відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
Згідно положень Цивільного кодексу України документом, що регулює правовідносини між сторонам є договір (ст.626 ЦК України).
Умовами укладеного між ТОВ «Запоріжалюмінторг» та ВАТ «ЗАлК» договору №858Д(2006) від 26.06.2006р. передбачено постачання сплавів алюмінієвих ливарних широкого кола марок.
В листопаді 2008 року саме на виконання умов зазначеного договору ТОВ «Запоріжалюмінторг» перерахувало авансові платежі ВАТ «ЗАлК» за алюмінієву катанку на загальну суму 64 155 157,20грн.
Відповідно до принципу свободи договору (ст.627 ЦК України) сторони вправі встановлювати та змінювати будь-які умови договору за взаємною згодою.
Податкову накладну №н.33 від 30.11.2008р., як звітний та розрахунковий документ, було виписано за датою першої події - дата зарахування коштів від Покупця, тобто за датою перерахування авансового платежу.
Судом першої інстанції не враховано, що після перерахування попередньої оплати, сторони мали законне право змінювати умови договору в тому числі і номенклатуру продукції, що поставляється, та відповідним чином виписувати коригування до раніше виписаної податкової накладної.
З огляду на це, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що поставлена продукція є не тієї номенклатури, яка визначена в податковій накладній, адже згідно проведених коригувань та узгоджених сторонами змін до договору, всі постачання відбулися виключно у відповідності до умов договору №858 від 26.06.2006р.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволення позовних вимог не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись п. 3 ч.1. ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»- задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів, за участю: Прокуратури Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі №0000040808/0 від 10 березня 2009 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: С.М. Іванов