Справа № 815/569/15
22 квітня 2015 року м. Одеса
11 год. 26 хв.
У залі судових засідань № 31
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Балан Я.В.
судді - Андрухіва В.В.
судді - Вовченко О.А.
при секретарі судового засідання - Свириді Х.С.
за участю сторін:
позивач - не з'явився
представник відповідача - Ващіліна Н.С. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 19.12.2014 року № 745-14, яким ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язання Державної міграційної служби України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 19.12.2014 року № 745-14, яким ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язання Державної міграційної служби України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В судове засідання, призначене на 22 квітня 2015 року об 11 год. 00 хв. прибув представник відповідача.
Позивач або його представник у судове засідання не прибули втретє. Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.
З урахуванням зазначеного, в судовому засіданні було поставлено на обговорення питання щодо доцільності залиши без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 з підстав, передбачених ч. 3 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача проти залишення позовної заяви без розгляду не заперечувала.
Дослідивши матеріали справи в частині розгляду питання щодо залишення без розгляду даного адміністративного позову, судом встановлено наступне.
Ухвалою суду від 28.01.2015 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.02.2015 року о 15 год. 30 хв.
У зв'язку із знаходженням головуючого судді на лікарняному, судове засідання, призначене на 16.02.2015 року о 15 год. 30 хв. було перенесено на 11.03.2015 року о 15 год. 00 хв.
Проте, у судове засідання, яке відбулось 11.03.2015 року, позивач не прибув, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи відповідно до приписів ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України. Повістку про виклик у судове засідання, призначене на 11.03.2015 року о 15 год. 00 хв. було надіслано судом за вказаною в адміністративному позові адресою позивача, проте поштове відправлення з кореспонденцією суду із викликом позивача у судове засідання було повернуто ДП «Укрпошта» з довідкою ф.20 із зазначенням причини повернення: «За закінченням терміну зберігання» (аркуші справи 30-33).
Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до зазначеного, суд вважає, що за вищевказаних обставин, позивач є належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.
Про причини неприбуття суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не подав.
У зв'язку із неприбуття у судове засідання без поважних причин позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи, від якого не надійшло заяви про перенесення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності, з урахуванням того, що позивач не є громадянином України та потребує вчинення додаткових дій для всебічного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, судом прийнято ухвалу про зупинення провадження у справі для повторного виклику позивача та належного й своєчасного його повідомлення про дату, час і місце судового розгляду справи.
Судове засідання призначено на 30.03.2015 року о 16 год. 00 хв.
Повістку про виклик до суду було своєчасно надіслано за вказаною в адміністративному позові адресою позивача, та згідно відомостей з офіційного веб-сайту ДП «Укрпошта» «Відстеження пересилання поштових відправлень», поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 6500903826732 із повісткою суду про виклик ОСОБА_1, вручено адресату особисто 21.03.2015 року (аркуші справи 34-34зв.).
Таким чином, позивач вважається належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.
Проте, у судове засідання, яке відбулось 30.03.2015 року о 16 год. 00 хв., позивач не прибув потворно, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, заяв про перенесення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
На підставі ч. 1 ст. 41 та ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні, яке відбулось 30.03.2015 року о 16 год. 00 хв., у зв'язку із повторним неприбуття позивача у судові засідання, з метою захисту прав позивача, який не є громадянином України, судом було прийнято рішення про продовження строку зупинення провадження у справі. Наступне судове засідання призначено на 22.04.2015 року об 11 год. 00 хв.
Проте, у судове засідання, яке відбулось 22.04.2015 року об 11 год. 13 хв. позивач не прибув втретє, належним чином повідомлений про дату. Час і місце судового розгляду справи. Повістку про виклик у судове засідання, призначене на 22.04.2015 року об 11 год. 00 хв. було надіслано судом за вказаною в адміністративному позові адресою позивача, та згідно відомостей з офіційного феб-сайту ДП «Укропшта» «Відстеження пересилання поштових відправлень», поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 6500903855732 із повісткою суду про виклик ОСОБА_1, вручено адресату особисто 03.04.2015 року (аркуші справи 37-37зв.).
Таким чином, позивач вважається належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.
Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило, причини поважності неприбуття у судове засідання суду не повідомлено.
Вказані обставини дають підстави для прийняття рішення про залишення позову без розгляду, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням зазначеного, в судовому засіданні, 22.04.2015 року головуючим у справі було поставлено на обговорення питання щодо залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із неприбуттям втретє у судове засідання без поважних причин.
Представник відповідача вважала можливим залишити даний адміністративний позов з вказаних вище підстав без розгляду.
На підставі викладеного та думки представника відповідача, судова колегія вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Сторони належать до складу осіб, які беруть участь у справі, а тому володіють загальними правами, які передбачені ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім наявних прав особи, що беруть участь у справі, наділені також певними обов'язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. Процесуальні права і обов'язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов'язки другої особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до положень, передбачених ч. 1, 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки та зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
Так, особи, які беруть участь у справі, можуть звернутися до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на обставини, що їм перешкоджають взяти участь у судовому засіданні, як то, відрядження, несвоєчасне вручення повістки, захворювання, що перешкоджає з'явитись до суду, тощо. Тобто, ці підстави, як правило визнаються судом поважними причинами неявки, якщо вони підтверджені відповідними доказами. Якщо ж відповідних доказів не надано, суд може відмовити в задоволенні клопотання з мотивів його недоведеності. При цьому, остаточно поважність причин неприбуття, що перешкоджають взяти участь особи у судовому засіданні оцінюватиме суд у кожному конкретному випадку, з метою визначення правових наслідків такого неприбуття.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до положень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки та зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Причини неприбуття слід визнавати неповажними, якщо за таких причин особа мала реальну можливість прибути до судового засідання або надіслати свого представника. Тож поважність причин неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин, а відтак, про вирішення цього питання суд постановляє вмотивовану ухвалу .
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати процесуальні права і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. При цьому, під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників адміністративного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Недобросовісним користуванням процесуальними правами вважається, зокрема, нез'явлення учасників судового процесу у судові засідання без поважних причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій. Вказані підстави спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу та порушення права інших учасників судового процесу.
Згідно приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, слід зазначити, що у своєму рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.
Крім того, відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, який відповідно до ст. 50 цього Кодексу є стороною в адміністративному процесі - зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Права та обов'язки осіб, які беруть участь у адміністративному процесі, в тому числі права та обов'язки позивача закріплено ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких належать, крім іншого: добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що позивач у даному провадженні зловживає своїми правами, що призводить до порушення прав відповідача на своєчасний розгляд справи, а також свідчить про прояв неповаги до суду та вказане не може бути спростовано тим, що позивач не є громадянином України, оскільки звертаючись до суду за захистом прав сторони є рівними у своїх правах та обов'язках.
За таких обставин, неприбуття позивача (представника позивача) у судове засідання повторно, перешкоджає здійсненню адміністративного судочинства, зумовлює збільшення процесуальних строків розгляду адміністративної справи та свідчить про зловживання процесуальними правами, наданими ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що позов підлягає залишенню без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
А відтак, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин, які свідчать про зловживання позивачем правом на судовий захист, а саме неприбуття двічі без поважних причин та не повідомлення суду про наявність будь-яких причин, які зумовили неприбуття позивача у судові засідання, призначені на 11.03.2015 року о 15 год. 00 хв., 30.03.2015 року о 16 год. 00 року та 22.04.2015 року об 11 год. 00 хв. та підтверджуються матеріалами справи, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
На підставі вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 19.12.2014 року № 745-14, яким ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язання Державної міграційної служби України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ч. 3, ч. 6 ст. 128, п. 4 ч. 1 ст. 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 19.12.2014 року № 745-14, яким ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язання Державної міграційної служби України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду, він має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 27 квітня 2015 року.
Головуючий суддя Я.В. Балан
Суддя В.В. Андрухів
Суддя О.А. Вовченко