Справа № 751/9719/13-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/354/2015
Категорія - ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 травня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260010000764 від 29 січня 2013 року за апеляційними скаргами прокурора прокуратури м. Чернігова ОСОБА_6 та потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2014 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, не одруженого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
з участю учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_10 , обвинуваченого - ОСОБА_9 , захисника - ОСОБА_11 , потерпілого - ОСОБА_7 , представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
До апеляційного суду Чернігівської області надійшли апеляційні скарги прокурора прокуратури м. Чернігова ОСОБА_6 та потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим за ч. 2 ст. 121 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Цивільний позов прокурора задовольнити у повному обсязі на суму 296 грн. 56 коп. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі, а в частині відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди задовольнити на суму 50 000 грн. В решті вирок залишити без змін.
Потерпілі просять вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2014 року про виправдання ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2014 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 121 КК України та виправдано.
Цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі Чернігівської обласної лікарні Чернігівської міської ради та потерпілих - залишено без розгляду.
Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_15 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що 28 січня 2013 року, приблизно о 21 годині, перебуваючи по вул. Трудовій в м. Чернігові, навпроти будинку № 54, в ході сварки, що виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_16 , наніс останньому три удари рукою стиснутою в кулак в область голови, а саме: один удар - в скроневу ділянку голови з правого боку, а два послідуючі удари - в область щелепи, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася синцями на обличчі, крововиливами в м'які тканини голови з внутрішньої поверхні головного мозку в правій скроневій долі, субдуральною гематомою справа, крововиливом під тверду мозкову оболонку, крововиливом під м'які мозкові оболонки справа, які згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 295 від 29.04.13 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень з ознакою небезпеки для життя.
02 лютого 2013 року, о 08 год. 30 хв., була констатована смерть ОСОБА_16 в приміщенні Чернігівської обласної лікарні. Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 295 від 29.04.13 року смерть ОСОБА_16 , настала внаслідок ускладнення вищевказаних тілесних ушкоджень крововиливом в стовбур головного мозку та набряком головного мозку.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, допущеним судом під час судового розгляду. Зазначає, що посилання суду на показання ОСОБА_17 не відповідає дійсності, оскільки даний свідок в судовому засіданні не вказував про те, що ОСОБА_18 наносились удари, що підтверджується звуковим записом судового засідання. Також не вірним є посиланням суду в своєму рішенні на показання свідка ОСОБА_19 про те, що він є лівшею та пише лівою рукою, оскільки останній в судовому засіданні зазначив, що він лише пише лівою рукою, всі інші дії або роботу виконує правою, тобто він є і лівшею і правшею одночасно, а тому висновок суду про те, що ОСОБА_20 є лівшею вважає надуманим та таким, що не грунтується на матеріалах справи. Вказує, що в порушення вимог ч. 4 ст. 93 КІІК України судом надана оцінка показанням свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , які останні надавали під час досудового розслідування. Також судом у своєму рішенні не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_22 , а лише зазначено, що вони не спростовують факту нанесення ударів ОСОБА_9 , що є порушенням вимог ст. 94 КПК України. Необгрунтованими вважає посилання суду на показання експерта ОСОБА_23 щодо неможливості виконувати иотерпілим будь-яких активних дій. Зазначає, що судом безпідставно відкинуто такий доказ обвинувачення, як протокол проведення слідчого експерименту від 17.05.2013 року, а лише зазначено невідповідність зображення ілюстративної таблиці. Вказує, що помилково судом прийнято рішення про недопустимість такого доказу, як протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_21 від 12.06.2013 року, оскільки всі вимоги КПК України були дотримані під час проведення такої слідчої дії і поняті були присутніми при складанні вказаного протоколу. У вироку судом зазначено, що слідча ОСОБА_24 в судовому засіданні підтвердила, що протокол писала в автомобілі, після чого зачитала його ОСОБА_21 , проте, в самому протоколі мається запис про те, що остання з протоколом ознайомлена. Вважає помилковими висновки суду, зроблені з матеріалів проведення негласної слідчої дії, а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_9 .. Зауважує, що посилання суду на грубе порушення норм КПК України щодо запису розмови ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_11 є передчасним, оскільки судом вказаний запис взагалі не досліджувався. Зазначає, що судом не вірно вказано в своєму рішенні про те, що стороною обвинувачення не доведено умислу ОСОБА_9 на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_16 та усвідомлення ним можливої смерті потерпілого, адже умисел ОСОБА_9 підтверджується характером, кількістю та локалізацією тілесних ушкоджень завданих потерпілому. Вказує, що суд, посилаючись на п.2 ч.3 ст. 373 КПК України в своєму рішенні, допустив помилку, оскільки п.2 ч.3 вказаної статті КПК України не існує.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з вироком суду не погоджуються, вважають його винесеним з порушенням норм КПК України, що призвело до його незаконності, оскільки судом першої інстанції неповно проводився судовий розгляд, під час якого залишилися недосліджені обставини, з”ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого рішення. На їх думку висновки суду першої інстанції містять суперечності, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме, суд не взяв до уваги докази, які могли б істотно вплинути на його висновки. Зазначають, що на досудовому слідстві безпідставно не було пред”явлено обвинувачення всім винуватим особам, які вчинили такий злочин, зокрема, не було притягнуто до відповідальності та не досліджувались обставини причетності до даного злочину ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Судом першої інстанції при винесенні вироку щодо ОСОБА_27 не враховано участі всіх винуватих осіб в скоєному злочині. Вказують, що судом першої інстанції безпідставно не враховано показання свідка ОСОБА_28 і показання ОСОБА_29 , батька ОСОБА_9 .. Судом не було надано свідченням ОСОБА_30 належної оцінки, наданих ним на досудовому слідстві та після смерті ОСОБА_7 . Вказують, що їм неправомірно було відмовлено судом в клопотанні про допит свідка ОСОБА_17 , про виклик та допит у судовому засіданні слідчих ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 . Також було неправомірно відмовлено в клопотанні щодо допиту свідків ОСОБА_35 та свідка на ім”я В”ячеслав. Також відмовлено в задоволенні клопотання про допит ОСОБА_17 для підтвердження даних, які викладені ним в протоколі опитування 24 лютого 2014 року. Зазначають, що їх клопотання щодо взяття роздруківки всіх дзвінків ОСОБА_30 , ОСОБА_25 та ОСОБА_27 з визначенням місця знаходження абонентів слідством та судом були проігноровані. Звертають увагу на те, що на ОСОБА_27 та ОСОБА_36 був здійснений тиск з боку ОСОБА_37 та ОСОБА_38 . Вважають порушення органами досудового слідства та судом вимог ст.ст. 84, 91, 92, 93 КПК України, що призвело, на думку апелянтів, до неповноти дослідження обставин події.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який просив вирок суду залишити без змін, потерпілих, які наполягали на задоволенні своєї апеляційної скарги, прокурора, який просив вирок суду скасувати з викладених в апеляційний скарзі підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а потерпілих повністю з наступних підстав.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За змістом ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з”ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з”ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
На думку колегії суддів, доводи потерпілих в апеляційній скарзі, що вирок суду є необґрунтованим та невмотивованим таким, що не відповідає вищевказаним вимогам закону, а також, щодо неповноти судового розгляду заслуговують на увагу та мають своє підґрунтя.
Допитаний в засіданні апеляційного суду в якості обвинуваченого ОСОБА_9 вину у вчиненні правопорушення не визнав та показав, що ударів ОСОБА_16 за вищевказаних обставин він не наносив. 28 січня 2013 року, ввечері, йому зателефонував батько, просив приїхати, бо його побили. Приїхавши додому разом із своєю дівчиною ОСОБА_39 та її подругою ОСОБА_40 , побачив, що в батька розбите обличчя, ніс. Розпитавши, хто побив, поїхав до будинку, де жив ОСОБА_16 . Подзвонив матері щоб вийшла, але спочатку вийшов ОСОБА_16 та ОСОБА_41 , потім мати. Всі вони були у стані алкогольного сп”яніння. Він спитав, хто бив батька, але ОСОБА_16 сказав, що ніхто не бив, тоді він зателефонував батьку щоб той прийшов. Коли прийшов батько то показав на ОСОБА_42 , що він його бив, ОСОБА_16 підійшов та вдарив батька, від чого він упав. Потім ОСОБА_41 почав бити батька. Коли він відтягував ОСОБА_42 , ОСОБА_16 вдарив його з правої сторони, а потім підбіг ОСОБА_41 та почав бити з лівої сторони, разом били близько 5 хвилин. Мати почала відтягувати їх. Коли йому стало дуже погано, вони перестали його бити, і він пішов до машини. Зателефонував ОСОБА_43 , сказав, щоб приїхав допоміг йому, бо його із батьком побили. Коли приїхали ОСОБА_30 та ОСОБА_44 він сидів у автомобілі, сильно боліли правий та лівий боки. ОСОБА_30 запитав як він, ОСОБА_44 відійшов, відштовхував ОСОБА_45 . Другого конфлікту він не бачив, його міг бачити батько, мати, ОСОБА_44 , хтось із дівчат та ОСОБА_46 . Він тільки чув крики ОСОБА_16 та ОСОБА_42 , які нецензурно виражались та погрожували потім додому його підвіз знайомий ОСОБА_47 . Через 10 хвилин приїхали працівники міліції, після чого він на своєму автомобілі із батьком та дівчатами поїхали в міліцію та написали заяви про їх побиття.
Через день зателефонував ОСОБА_30 , сказав, що йому вручили підписку про невиїзд, треба їхати в лікарню до ОСОБА_16 , разом вони поїхали у лікарню, але їм повідомили, що ОСОБА_16 у комі. Після того, він ще зустрічався із ОСОБА_44 та ОСОБА_48 на заправці, що в районі ОСОБА_49 , біля церкви. Вони йому подзвонили на мобільний телефон, він приїхав на своїй машині, в якій сиділа його подруга та знайома дівчина. Пересів в машину ОСОБА_37 , де був і ОСОБА_44 , проїхавши, зупинились між гаражами, тоді ОСОБА_30 сказав, щоб він говорив, що він бив ОСОБА_16 , це буде вважатись самозахистом, на що він погодився.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 , який є батьком ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 28 січня 2013 року, близько 22 години, його недалеко від дому, в присутності колишньої дружини, яка проживала у ОСОБА_50 побив ОСОБА_46 . Прийшовши додому весь в крові, зателефонував сину ОСОБА_9 попросив приїхати. Розповів йому що сталось, після чого він поїхав до будинку ОСОБА_16 , щоб дізнатись про чоловіка, що його бив. Біля будинку його вдарив ОСОБА_51 , від чого він впав, потім підійшов ОСОБА_41 , почав бити. Коли він вставав, то бачив як ОСОБА_51 та ОСОБА_52 ”ють сина, який не міг нікому нанести ударів, бо вони його збили з ніг. Дівчата до місця бійки не підходили, а колишня дружина та він стояли метрів за 5 від конфлікту. Коли сину стало погано, у нього почався паморок, він не пам”ятає як син пішов до машини, а потім і він. ОСОБА_51 , ОСОБА_41 та колишня дружина теж підійшли до машини, думали, що сину дуже погано, приносили воду. Через 15 хвилин приїхав автомобіль “Ланос”, звідки вийшли знайомі сина два хлопці. Вони підійшли до ОСОБА_53 , а потім погнались за ОСОБА_54 та ОСОБА_55 . Він не бачив, що між ними чотирма відбувалось, бо це було за двором та було темно, за 100 метрів від паркану. Він із дівчатами були біля машини. Коли хлопці на автомобілі “Ланос” поїхали, ОСОБА_50 та ОСОБА_42 він більше не бачив.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що вона є матір'ю ОСОБА_9 , а на даний час проживає із ОСОБА_16 28 січня 2013 року, коли вони із ОСОБА_56 йшли в магазин то зустріла колишнього чоловіка ОСОБА_57 , між яким та ОСОБА_56 виник конфлікт в ході якого останній кілька разів вдарив її чоловіка. Через кілька хвилин подзвонив син, просив вийти, почувши розмову, вийшли надвір ОСОБА_51 , ОСОБА_41 , а за ними вона. Коли доходила до хвіртки почула крик, син лежав на землі, а ОСОБА_51 та ОСОБА_41 , його били. Вона їх відтягувала від сина, а коли йому стало погано підняла та повела до машини. Початок конфлікту вона не бачила, і не бачила чи били її колишнього чоловіка. Дівчата із машини не підходили. Хвилин через 20 приїхала машина, з якої вийшли 2 хлопці, один з них не знайомий, як потім дізналась, це був ОСОБА_30 , другий був ОСОБА_58 . ОСОБА_30 взяв ОСОБА_16 за груди, кинув на горбок на обочину, сів на нього і почав бити руками по голові. Другий хлопець ОСОБА_59 побіг за ОСОБА_55 . Крім неї, відбувавшиїся події бачили ОСОБА_41 , її колишній чоловік та дівчата які стояли біля машини. Потім вона зайшла в будинок, але чула як ОСОБА_51 ще сварився на адресу ОСОБА_37 , а коли вийшла то побачила, як від'їжджала машина працівників міліції. На її запитання ОСОБА_51 сказав, що завтра їх викличе дільничний і він напише заяву. В подальшому ОСОБА_51 скаржився, що у нього дуже болить голова, після чого випив дві таблетки і заснув. На ранок вона не змогла його розбудити і визвала швидку. Підтвердила, що її син є лівшою. Крім того, пояснила , що вона весь час давала показання, що ОСОБА_50 по голові бив ОСОБА_30 , про це вона казала і в лікарні сестрі ОСОБА_7 . Документи, які складались працівниками міліції вона весь час підписувала, але не завжди читала.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що 28 січня 2013 року він перебував у будинку ОСОБА_16 , де проживала і ОСОБА_21 , разом випили 0,7 л. спиртного. Після того як подзвонив ОСОБА_9 він разом із ОСОБА_54 та ОСОБА_21 вийшли у двір. Спочатку був тільки ОСОБА_9 , потім підійшов його батько ОСОБА_29 . ОСОБА_51 підійшов до ОСОБА_9 , почався словесний конфлікт. Потім ОСОБА_9 один раз вдарив ОСОБА_16 кулаком лівої руки в обличчя, удар був не сильний, нижче вуха з правої сторони. Більше вони не бились. Коли приїхали на “Ланосі” двоє хлопців, відразу почали наносити удари йому та ОСОБА_16 .. Один на ім”я ОСОБА_59 , підбіг до нього, вдарив в обличчя, а коли він повернувся, побачив, що ОСОБА_60 та інший хлопець вже були на снігу, тягали один одного. Після першого конфлікту ОСОБА_51 не скаржився, а після другого конфлікту говорив, що дуже болить голова. Крім того, пояснив, що протокол слідчого експерименту з його участю читав, все в протоколі відповідає дійсності, але помилково зазначено, що ОСОБА_9 наніс ОСОБА_16 два удари.
Із свідчень свідка ОСОБА_19 в судовому засіданні вбачається, що 28 січня 2013 року, після 23 години, він разом із ОСОБА_44 на прохання ОСОБА_9 приїжджали за адресою: вул. Трудова в м. Чернігові. Підійшовши до машини, де сидів ОСОБА_9 , спитали що сталось. Потім підійшов ОСОБА_16 сказав, що ми з вами розберемось, та взяв його за одяг. ОСОБА_41 теж почав іти до нього, та його забрав ОСОБА_58 . Потім вони із ОСОБА_16 послизнулись, упали на бугор, продовжуючи сидіти один напроти одного та тримати один одного за одяг. ОСОБА_44 допоміг йому встати, а ОСОБА_16 залишався сидіти та сваритись. Найближче до них був ОСОБА_44 , мати ОСОБА_27 та ОСОБА_41 , вони всі були майже на однаковій відстані та могли бачити все що відбувалось, міг бачити і батько ОСОБА_61 . Щодо розбіжностей в показаннях даних на досудовому розслідуванні, зокрема, що наносив удари ОСОБА_16 , що останній впав на лівий бік, а він опинився на ОСОБА_16 , та що їх розтягувала ОСОБА_21 пояснив, що він особисто свої показання не писав та не читав протоколи. Також показав, що в лікарню із ОСОБА_9 до ОСОБА_16 не їздив та не зустрічався із ОСОБА_9 біля гаражів. Вказав, що він є лівшею, пише лівою рукою.
Свідок ОСОБА_62 в судовому засіданні показав, що 28 січня 2013 року він разом із ОСОБА_19 на прохання ОСОБА_9 приїжджали за адресою: вул. Трудова в м. Чернігові. Доки він спілкувався із ОСОБА_63 , ОСОБА_16 із ОСОБА_19 вже тягались за верхній одяг. ОСОБА_41 почав бігти допомагати ОСОБА_16 , він його відтягнув. Також він сказав ОСОБА_43 , що їм немає чого тут роботи, це сімейні питання. Щодо розбіжностей в показаннях, даних на досудовому розслідуванні, зокрема, те що зазначено в протоколі що коли він повернувся, ОСОБА_16 та ОСОБА_19 боролись між собою, ОСОБА_16 лежав на землі, ОСОБА_30 сидів на ньому, а мати ОСОБА_9 розтягувала їх пояснив, що він не пам'ятає, які давав показання. Також пояснив, що він не зустрічався із ОСОБА_9 біля гаражів та не обговорювали ніякі питання щодо подій, які стались.
Стаття 92 КПК України покладає обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, (зокрема, подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення) на слідчого та прокурора.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так й ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати остаточну оцінку кожного доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності і достатності.
За змістом п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. “Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано. Під час розгляду цієї справи суд не дотримався зазначених вимог закону.
Таким чином, перевіривши доводи апелянтів, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи потерпілих про те, що судом не враховано участі всіх винуватих осіб в скоєному злочині, зокрема, в повній мірі не досліджувалася причетність до даного злочину ОСОБА_25 та ОСОБА_37 , адже дані особи приймали безпосередню участь в конфлікті та побитті потерпілого, що підтверджується первісними показаннями ОСОБА_37 та ОСОБА_25 , показаннями ОСОБА_21 , яка весь час (як і на досудовому слідстві) їх не змінювала, показаннями ОСОБА_42 , з яких вбачається, що після бійки ОСОБА_27 із ОСОБА_54 через 2 - 3 хв., як повідомив ОСОБА_64 , з автомобіля вийшли ОСОБА_44 та ОСОБА_65 та почали бити ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_30 в суді визнав, що між ним та померлим ОСОБА_54 відбулася сварка, в ході якої вони обидва трималися за куртки, а потім впали. Також, коли ОСОБА_51 ще був живий, але знаходився в комі, ОСОБА_30 та ОСОБА_44 свої показання не змінювали, тільки після смерті ОСОБА_50 , ОСОБА_30 , ОСОБА_44 та ОСОБА_64 почали змінювати свої свідчення, але судом першої інстанції цей факт досліджений не був і належної оцінки таким діям ОСОБА_37 та ОСОБА_25 не дав. При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілими на вказані факти неповноти дослідження доказів зверталась увага та заявлялись відповідні клопотання.
Колегія суддів погоджується з доводами авторів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано показання свідків ОСОБА_28 і ОСОБА_66 .. Так, ОСОБА_67 показала, що ОСОБА_30 та ОСОБА_44 почали бити у відмістку за ОСОБА_68 та його знайомого. Дані свідчення були нею надані як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції. Окрім того, ОСОБА_69 зазначила, що ОСОБА_70 її просив, що б вона не видавала його знайомих, які заступилися за нього та побили ОСОБА_50 , та показання ОСОБА_71 , який вказав, що молоді чоловіки підішли до ОСОБА_72 і ОСОБА_73 та почали їх штовхати та бити.
Також, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не наведено переконливих підстав неправомірної відмови судом в клопотанні потерпілих про допит свідка ОСОБА_17 , про виклик та допит у судовому засіданні слідчих ОСОБА_31 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_34 , свідків ОСОБА_35 та свідка на ім”я В”ячеслав (т. 2 а.с.193-194)
Більш того, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу і доводи апелянтів, що судом залишився недослідженим факт тиску на ОСОБА_27 та ОСОБА_36 , який, на думку апелянтів, був здійснений зі сторони ОСОБА_37 та ОСОБА_25 , адже з цього приводу вони неодноразово зверталися до органів прокуратури.
Також, вказівка прокурора про те, що судом безпідставно було відкинуто такий доказ обвинувачення як протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 17 травня 2013 року (т. 2 а.с. 67-78) мають своє підґрунтя, адже судом зазначено лише щодо невідповідності зображення ілюстративної таблиці без наведення будь-яких на це мотивів.
Заслуговує на увагу і посилання прокурора в скарзі на те, що судом було помилково прийнято рішення про недопустимість такого доказу як протокол проведення слідчого експерименту із ОСОБА_21 від 12.06.2013 року (т. 2 а.с. 95-97), оскільки всі вимоги КПК України були дотримані під час проведення цієї слідчої дії, поняті були присутніми при складанні зазначеного протоколу.
Також колегія суддів вважає обґрунтованими посилання прокурора на те, що суд, в своєму рішенні посилаючись на п.2 ч.3 ст. 373 КПК України, допустив помилку, оскільки п.2 ч.3 вказана стаття КПК України не передбачає.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За змістом ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з”ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з”ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
На думку колегії суддів, доводи апелянтів в апеляційних скаргах, що вирок суду є необґрунтованим та невмотивованим таким, що не відповідає вищевказаним вимогам закону, а також, щодо неповноти судового розгляду заслуговують на увагу та мають своє підґрунтя.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 420 КПК України при скасуванні необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції за наявності достатніх даних про доведеність вини особи має право сформулювати обвинувачення в межах раніше висунутого, зазначеного в обвинувальному акті, і з урахуванням позицій, що займали прокурор, потерпілий або його представники у суду першої інстанції, обрати покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України.
При цьому, апеляційний суд обмежений вимогами апеляційних скарг, про що зазначено у ст. 404 КПК України. Докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, підлягають дослідженню в апеляційній інстанції лише у двох випадках:
- якщо про їх дослідження учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції;
- якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Якщо ж суд першої інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів із порушенням норм КПК, апеляційний суд не вправі постановити свій вирок, а повинен за наявності до того підстав скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з істотними порушенням норм кримінально-процесуального закону та направити справу до цього суду на новий судовий розгляд.
Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки суду мають бути належним чином умотивовані. За наявності суперечливих доказів суд повинен у мотивувальній частині вироку, ухвали проаналізувати їх, навести мотиви, з яких взято до уваги одні докази і не взято інші. Висновки і рішення, викладені в резолютивній частині, повинні логічно випливати з обґрунтування, що міститься в мотивувальній частині.
Таким чином, колегія приходить до переконання, що виявлені під час апеляційного розгляду істотні порушення вимог КПК перешкоджають постановлянню нового рішення та про необхідність направлення даного провадження на новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду в суді першої інстанції необхідно дослідити усі наявні у провадженні докази, ретельно перевірити показання обвинуваченого та свідків і у відповідності до вимог чинного законодавства постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412 ч.1, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Чернігова ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - задовольнити.
Виправдувальний вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2014 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4