Ухвала
Іменем України
06 травня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С.,
Кафідової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Державна реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року,
У квітні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 07 жовтня 2001 року помер їх батько - ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Вони постійно проживали та були зареєстровані у зазначеній квартирі, а, відтак, вважаються такими, що прийняли спадщину. Проте у 2013 році вони дізналися, що їх мати, ОСОБА_4, у 2002 році отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану квартиру, як єдиний спадкоємець. Враховуючи викладене, позивачі просили визнати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, видане відповідачеві 26 листопада 2002 року, в частині, що стосується 2/3 частин вказаної квартири, недійсним.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26 листопада 2002 року державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І., недійсним в частині визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 як спадкового майна ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позивачі без поважних причин пропустили строк позовної давності для захисту свого порушеного права. Відповідачка заявила про застосування позовної давності (а.с. 27), а позивачі не просили про поновлення цього строку.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
О.В. Кафідова