Справа №-22-а-19670/08 Головуючий у 1 інстанції Фесюра М.В.
Суддя-доповідач Хрімлі О.Г.
02 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді
суддів
при секретарі:Хрімлі О.Г.,
Костюк Л.О.,
Горяйнова А.М.,
Архіповій Л.В.
розглянувши матеріали по апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині Чернігівської області на постанову Господарського суду Чернігівської області від 27 березня 2008 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині Чернігівської області до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції, третя особа Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування» про стягнення заборгованості, -
В лютому 2008 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині Чернігівської області звернулось до Господарського суду Чернігівської області із адміністративним позовом до ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції, третя особа ВАТ «Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування» про стягнення з відповідача 44805,43 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків, не сплачених в повному обсязі ВАТ «Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування» та про зобов'язання відповідача здійснювати контроль щодо повноти сплати страхувальником страхових внесків на рахунки позивача.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно до ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 2009 року № 1105-XIV (далі Закон №1105) страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків, тобто некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Статтею 18 вищевказаного Закону передбачено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування» зареєстроване як платник страхових внесків відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонду) в м. Ніжині 01 квітня 2001 р. за № 2510000073 і зобов'язане, відповідно до ст. 45 Закону №1105, своєчасно та в повному обсязі сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.
Як вбачається з акту перевірки від 12.02.2008 року №9, який складений позивачем щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року платник страхових внесків - ВАТ «Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування» має недоїмку в розмірі 37114,74грн., яка виникла при видачі заробітної плати в 4 кварталі 2007 року.
З урахуванням заборгованості за минулі періоди, яка виникла на підставі самостійно поданих страхувальником розрахунків, та з урахуванням існуючих судових рішень про стягнення частини боргу, сума недоїмки становить 44805,43 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач та третя особа не заперечували щодо розміру встановленої недоїмки. Як передбачено п.2 ч.2 ст.45 Закону № 1105, роботодавець (яким є третя особа) як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до п.п.4.12 п.4 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, та професійних захворювань України, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007р. N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 р. за N 867/14134 (далі - Інструкція), страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.
При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи в натуральній формі платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства, обов'язок нарахування та сплати внесків покладається саме на страхувальника, покладення даного обов'язку на інших осіб законом та інструкцією не передбачено.
Частиною 2 статті 49 Закону №1105 передбачено, що Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання установами банків цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Відповідно до п. 3.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 (надалі - Інструкція), банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше.
Згідно ч.3 п.3.9 Інструкції документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати/доходу сум податків і зборів/страхових внесків є примірники платіжних доручень про їх перерахування, у яких у реквізиті «Призначення платежу» платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит «Дата виконання», або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору/страхового внеску, або наявність за ним переплати.
Колегія суддів вважає, що діюче законодавство вимагає від установ банків видавати кошти для виплати заробітної плати виключно за умови одночасного подання платіжного документа про сплату страхових внесків або доказів такої сплати, але не надає повноважень установі банку здійснювати перевірку повноти нарахування внесків. Натомість, контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду покладений пунктом 8.1 Інструкції на робочі органи виконавчої дирекції Фонду.
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме, копіями платіжних доручень, підтверджується видача відповідачем грошових коштів третій особі для виплати заробітної плати здійснювалась одночасно з отриманням від страхувальника платіжного документа про перерахування страхових внесків із вказівкою періоду, за який нарахована заробітна плата. Це також знайшло своє підтвердження в акті перевірки, складеного позивачем. Отже в даному випадку відповідач, як установа банку виконав свій обов'язок, передбачений Законом № 1105.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з установи банку внесків, які не сплатив страхувальник, як такі, що є безпідставними.
Що ж стосуються зобов'язання відповідача здійснювати контроль за повнотою сплати страхових внесків на рахунки Фонду, то суд першої інстанції також правильно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки, банк законодавчо такими повноваженнями не наділений, а контроль за одночасним з виплатою зарплати перерахуванням страхових внесків та контроль за повнотою їх сплати не є тотожними поняттями. Крім цього, такі позовні вимоги ґрунтуються лише на припущенні, що в майбутньому банк буде порушувати права позивача, тому в їх задоволенні відмовлено правомірно.
Твердження третьої особи про те, що дана справа не може розглядатися за правилами КАС України є безпідставними, оскільки відділення Фонду, вчиняючи дії та заявляючи позов про стягнення заборгованості по страхових внесках, в тому числі і з банку з підстав невиконання останнім передбачених законом обов'язків, реалізує свої владні функції в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому діє як суб'єкт владних повноважень, отже висновок, що дані відносини мають розглядатися в межах адміністративної справи є також правильним.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, постановив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині Чернігівської області слід залишити без задоволення, постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2008 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині Чернігівської області - залишити без задоволення, постанову Господарського суду Чернігівської області від 27 березня 2008 року - без змін.
Ухвала в повному обсязі виготовлена 07 липня 2009 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
суддя
суддяО.Г. Хрімлі
Л.О.Костюк
А.М. Горяйнов