Справа № 22-а-18013/08 Головуючий у І інстанції Лавриненко Л.М.
Суддя-доповідач Коротких А.Ю.
29 липня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Мельничука В.П.,
при секретарі Дакал В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» на постанову Господарського суду Чернігівської області від 03 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестсервіс» до комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа: приватне виробничо-комерційне підприємство «Чернігів-Колор» про зобов'язання зареєструвати право власності, -
У січні 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» про зобов'язання зареєструвати за позивачем право власності на приміщення парної Б2 літера 3-1 площею 30,2 кв.м., що знаходиться у м. Чернігові по вул. Дніпровській, 34.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 03 березня 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Колегією суддів встановлено, що 16.11.1999 року був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна між приватним виробничо-комерційним підприємством «Чернігів-Колор» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвестсервіс».
Відповідно до умов даного договору, приватне виробничо-комерційне підприємство «Чернігів-Колор» - продавець, продало покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроінвестсервіс», перелічене в п. 1 Договору купівлі-продажу від 16.11.1999 року, а саме: приміщення парної Б2 літера 3-1 площею 30,2 кв.м., що знаходиться у м. Чернігові по вул. Дніпровській, 34.
Пунктами 5, 6 Договору купівлі-продажу від 16.11.1999 року передбачено, що право власності на відчужене майно - даний предмет купівлі-продажу наступає з моменту підписання цього Договору, а передача об'єкта нерухомості, який відчужується, здійснюється продавцем покупцю на протязі трьох днів після підписання Договору актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
Відповідно до акту приймання-передачі від 14.12.1999 року (а. с. 62), продавець передав, а покупець прийняв приміщення парної Б2 літера 3-1 площею 30,2 кв.м., що знаходиться у м. Чернігові по вул. Дніпровській, 34, балансова вартість приміщення 3515 грн.
Статтею 128 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на час укладання договору, передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
06.12.2007 року позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: приміщення парної Б2 літера 3-1 площею 30,2 кв.м., що знаходиться у м. Чернігові по вул. Дніпровській, 34, на підставі правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу від 16.11.1999 року. До заяви позивачем було надано договір купівлі-продажу, довідка про включення до єдиного державного реєстру (копія нотаріально посвідчена) та копія свідоцтва платника ПДВ.
Відповідач листом № 39 від 14.01.2008 року відмовив позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно, зазначаючи, що документи подані позивачем не відповідають Тимчасовому положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позовні вимоги фактично зводяться до державної реєстрації права власності на майно на підставі документу, що не має юридичної сили, посилаючись на ч. 3 ст. 334 ЦК України, відповідно до якої, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, оскільки на момент укладення вищевказаного договору купівлі-продажу від 16.11.1999 року діяв Цивільний кодекс УРСР, який не передбачав нотаріального посвідчення таких договорів.
Відповідно до п. 2.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, при реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна, що не посвідчені в нотаріальному порядку, подається також довідка про відсутність або наявність арештів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка видається на підставі відповідного запиту БТІ (додаток 2), та витяг з Реєстру застав рухомого майна про наявність чи відсутність податкової застави на об'єкт нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Чернігівської області від 03 березня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлений 03 серпня 2009 року.
Головуючий суддя
Судді: