14 квітня 2015 рокусправа № 804/3220/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евростройлес» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 804/3220/14 за позовом Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евростройлес» про стягнення податкового боргу,-
Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "Евростройлес", грошові кошти в рахунок погашення його податкового боргу з земельного податку в сумі 29579 грн. 96 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Евростройлес» має податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 29576 грн. 96 коп., який утворився у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань з вказаного податку за податковим розрахунком № 1300001016 від 19 лютого 2013 р. за червень - грудень 2013 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Евростройлес» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено його право щодо участі у судовому засіданні, оскільки він не був повідомлений про дату та час проведення судового засідання. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Евростройлес» частково, а саме у сумі 2000 грн., сплачено заборгованість з оплати орендних платежів за землю, а відтак, з урахування зменшення суми боргу, має бути зменшено й суму пені відповідно до належних розрахунків.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Евростройлес" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. 12 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Евростройлес" подало до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкову звітну декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік № 1300001016, у якій самостійно визначило податкові зобов'язання на 2013 рік в сумі 90000 грн. 84 коп., з помісячною сплатою в розмірі 7500,07 грн. Узгоджені податкові зобов'язання з орендної плати за землю, визначені у податковій декларації № 1300001016 від 12.02.2013 р., за червень-грудень 2013 року (з граничним терміном сплати 30.06.2013 р, 30.07.2013 р., 30.08.2013 р., 30.09.2013 р., 30.10.2013 р., 30.11.2013 р., 30.12.2013 р., відповідно) на суму 52 500,49 грн. були сплачені відповідачем частково - в сумі 22 300 грн. З урахуванням наявної переплати по особовому рахунку платника податків в сумі 1 084,66 грн., а також нарахування пені в сумі 464 грн. 13 коп., залишок узгоджених, але несплачених зобов'язань із вказаного податку складає 29579 грн.96 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх доведеність та обґрунтованість.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 36.1-36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Зі змісту п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України вбачається, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Як вбачається з матеріалів справи, у податковій декларації №1300001016, яка була подана до податкової інспекції 12 лютого 2012 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Евростройлес» самостійно визначило до сплати рівними частками суми орендної плати за землю на 2013 рік у загальній сумі 90 000,84 грн., з розбивкою помісячно у сумі 7 500,07 грн. Узгоджені податкові зобов'язання з орендної плати за землю, визначені у податковій декларації № 1300001016 від 12.02.2013 р., за червень-грудень 2013 року на суму 52 500,49 грн. були сплачені відповідачем частково - в сумі 22 300 грн. Відтак, борг по орендній платі за землю за період з червня 2013 р. по грудень 2013 р. складає 29579,96 грн. та є узгодженим.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами пунктів 95.1., 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача заборгованості у сумі 29579,96 грн. з урахуванням того, що доказів остаточної сплати узгодженого зобов'язань до суду надано не було.
Доводи апелянта зводяться до необхідності зменшення суми, що підлягає стягненню, з огляду на часткову сплату ним заборгованості.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, часткова сплата боргу здійснена відповідачем 25 та 26 листопада 2014 року, що підтверджується квитанціями № 38, № 24. Станом на час ухвалення судом першої інстанції постанови - 27 березня 2014 року наявність боргу у розмірі 29579,96 грн. підтверджено належними та допустимими доказами. Питання зменшення заборгованості у зв'язку із частковою сплатою після постановлення рішення суду вирішується при його виконанні в межах виконавчого провадження і не впливає на законність та обґрунтованість оскарженої постанови.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евростройлес» - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 804/3220/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко