Справа № 817/946/15
27 квітня 2015 року 16год. 48хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Державної служби геології та надр України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томашгородський кар"єр "Розовий"
про припинення права користування надрами , -
Державна служба геології та надр України (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томашгородський кар"єр "Розовий" (далі - відповідач) про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Томашгородський кар"єр "Розовий" було надано спеціальний дозвіл на користування надрами. Однак, відповідач порушив п.п.263.13.2 п.263.13 ст.363 Податкового кодексу України та п.п.4 п.22 Порядку № 615, де зазначено, що Держгеонадра має право зупиняти дію спеціального дозволу у разі невнесення протягом шести місяців плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Позивач неодноразово надав відповідачу термін для усунення порушень, проте останнім жодних дій на їх усунення вжито не було. Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Томашгородський кар"єр "Розовий" порушило законодавство у сфері надрокористування, наявні підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами. З цих підстав, позивач просив позов задовольнити повністю, припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Томашгородський кар"єр "Розовий". Крім того, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Держгеонадр України (а.с.34).
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав, вважав його необґрунтованим та безпідставним. В обґрунтування заперечень пояснив, що згідно даних карток особового рахунку по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення - заборгованість відсутня. Більше того зазначив, що вирішення питання щодо припинення права користування надрами віднесено до повноважень позивача, а не суду, оскільки на спірні правовідносини поширюються положення Порядку № 615. Крім цього, відповідач зазначив, що станом на момент розгляду справи термін дії спеціального дозволу закінчився 14.09.2014 року, а тому відсутні правові підстави припиняти право користування надрами. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а розгляд справи здійснювати без участі представник відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши в порядку письмового провадження подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Томашгородський кар"єр "Розовий" (далі - ТзОВ "Томашгородський кар"єр "Розовий") було надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 3417 від 14.09.2004 року з метою видобування гранітів родовища Усиків Груд, яке знаходиться в Рівненській області, Рокитнівському районі (3,5 км на північний схід від смт. Томашгород) (а.с.8).
Матеріалами справи стверджено, що Міністерство доходів і зборів України надіслало лист з додатками від 08.05.2014 року на адресу Державної служби геології та надр України про зупинення дії спеціальних дозволів, з проханням розглянути питання про зупинення дії спеціальних дозволів надрокористувачів, якими не вносилася або не в повному обсязі вносилася протягом шести місяців плата за користування надрами для видобування корисних копалин(а.с.12,13).
Наказом від 12.06.2014 року № 182 позивачем було зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами, та встановлено термін для усунення порушень законодавства. Листом від 02.07.2014 року відповідач був повідомлений про прийняте рішення, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.14, 16).
Крім того, Держгеонадра України наказом від 09.09.2014 року № 288 зупинила дію спеціального дозволу та встановила термін для усунення порушень законодавства - 30 календарних днів. Листом від 15.09.2014 року відповідач був повідомлений про прийняте рішення, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18, 22).
Разом з тим, листом від 22.09.2014 року Державна фіскальна служба України повідомила про проведення аналізу повноти та своєчасності внесення надрокористувачами плати, за результатами якого сформовано перелік надрокористувачів, які протягом шести місяців не сплачували або сплачували не в повному обсязі плату за користування надрами. Додатком до листа зазначено, що ТзОВ "Томашгородський кар"єр "Розовий" має заборгованість у розмірі 137, 2 тис. грн.(а.с.20, 21).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Указом Президента України від 6.04.2011 року №391/2011 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України.
Відповідно до пункту 4 Положення, Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: видає у встановленому порядку спеціальні дозволи, в тому числі, на видобування корисних копалин; зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію; здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України, у тому числі, своєчасністю та відповідністю встановленим вимогам введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин, своєчасністю і правильністю державної реєстрації робіт із геологічного вивчення і використання надр, наявністю спеціальних дозволів на користування надрами і виконання передбачених ними умов; організовує проведення державної експертизи та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, а також інших геологічних матеріалів.
З метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр Держгеонадра України здійснюють державний геологічний контроль, механізм проведення якого регулюється Порядком здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 р. № 1294 та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Порядок № 1294).
Відповідно до п.4 Порядку № 1294 органи державного геологічного контролю відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний геологічний контроль за своєчасністю і правильністю державної реєстрації робіт з геологічного вивчення та використання надр, наявністю спеціальних дозволів на користування надрами і виконання передбачених ними умов.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 року затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок № 615).
Згідно з п.23 Порядку № 615, право користування надрами припиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі:
1) відсутності потреби у подальшому користуванні надрами;
2) відмови надрокористувача від права користування надрами;
3) ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи - підприємця, фізичної особи, що є власниками дозволу;
4) встановлення рішенням суду факту подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей, підробних документів;
5) використання надр не за призначенням;
6) визнання дозволу недійсним у судовому порядку;
7) визнання недійсним у судовому порядку аукціону, за результатами якого надано дозвіл;
8) вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр;
9) невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк;
10) припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів;
11) коли суб'єкт господарської діяльності протягом двох років, а щодо нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів та газу (метану) вугільних родовищ - одного року з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами;
12) припинення дії договору оренди (концесії) цілісного майнового комплексу, укладеного надрокористувачем, якому надано дозвіл відповідно до підпункту 8 пункту 8 цього Порядку, крім випадку набуття у власність об'єкта оренди (концесії).
Припинення права користування надрами здійснюється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу, а Радою міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження про анулювання дозволу.
Статтею 2 Кодексу України про надра № 132/94-ВР, від 27.07.1994 року передбачено, що завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян
Так, відповідно до ст.24 цього Кодексу, користувачі надр зобов'язані використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції, тощо.
Суд вказує, що згідно статті 26 Кодексу України про надра, право користування надрами припиняється у разі:
1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;
2) закінчення встановленого строку користування надрами;
3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;
5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;
7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.
Так, п.п. 9 п. 23 Порядку № 615 визначено, що невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк є підставою для припинення права користування надрами безпосередньо органом з питань надання дозволу. Підстави та можливість судового розгляду даної категорії справ, передбачені статтею 26 Кодексу України про надра, в якій зокрема зазначено, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.
Отже, суду необхідно зазначити, що статтею 26 Кодексу України про надра не передбачено підстав для судового розгляду питання про припинення права користування надрами у випадку невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.
Більше того, суд звертає увагу на те, що станом на момент розгляду даної адміністративної справи термін дії спеціального дозволу закінчився 14.09.2014 року, оскільки, позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами терміном на 10 років. А тому й відсутні правові підстави припиняти право користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу, дія якого закінчилася та не була продовжена.
З огляду на вищевикладене та у відповідності до п.2 ст. 26 Кодексу України про надра, у спірних правовідносинах право користування надрами у ТзОВ "Томашгородський кар"єр "Розовий" припиняється лише органом, який надав надра у користування у разі закінчення встановленого строку користування надрами. Так, як у суду відсутні докази продовження строку дії спеціального дозволу.
Поміж тим, позивачем було надано суду довідку, видану Рокитнівським відділенням Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області від 20.04.2015 року № 832/23, де зазначено, що станом на 20.04.2015 року згідно даних карток особового рахунку платника ТзОВ "Томашгородський кар"єр "Розовий" по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення - заборгованість відсутня.
Крім того, судом вважається безпідставним посилання позивача на п.2 ст.3 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 року № 2806, де зазначено, що дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Оскільки, у суду відсутні докази того, що дію документу дозвільного характеру продовжено та дозвільним органом видавався припис про усунення порушень вимог законодавства.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки, відповідачем не надано суду доказів щодо понесення судових витрат, то судові витрати судом не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томашгородський кар"єр "Розовий" про припинення права користування надрами - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало А.Б.