Справа № 1522/25684/12
Рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
23 квітня 2015 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,
при секретарі судового засідання Кінгольц М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Приватне підприємство “Спеціалізоване підприємство “Юстиція” про витребування майна з чужого незаконного володіння, визначення права власності та за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів та скасування акта державного виконавця,
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Другого Приморського ВДВС ОМУЮ, за участі третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Приватне підприємство “Спеціалізоване підприємство “Юстиція”, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, та відповідно до яких просять: витребувати на користь ОСОБА_1 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67, загальною площею 34/100 частини 735,9 кв. м., в тому числі житловою площею 34/100 частини від 369,6 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 право власності на 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67, загальною площею 34/100 частини 735,9 кв. м., в тому числі житловою площею 34/100 частини від 369, 6 кв. м.; визнати прилюдні торги щодо продажу квартири АДРЕСА_1 недійсними; скасувати Акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 25 червня 2012 року; визнати Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 922 від 03.07.2012 року, засвідчене приватним нотаріусом ОСОБА_10- недійсним; визнати недійсним протокол № 10/184/12/А проведення прилюдних торгів щодо продажу квартири АДРЕСА_1, складений Одеською філією ПП Спеціалізованого підприємства “Юстиція” 08 червня 2012 року; витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, яка складається в цілому з восьми житлових кімнат, житловою площею - 135,1 кв.м., загальною площею - 176,2 кв.м.
Також позивачем ОСОБА_1 27 серпня 2013 року подано до Приморського районного суду м. Одеси позов до другого Приморського ВДВС ОМУЮ, за участі третьої особи - ОСОБА_4, в якому позивач просить: визнати прилюдні торги щодо продажу 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67 недійсними; визнати недійсним протокол № 10/183/12/А проведення прилюдних торгів щодо продажу 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67, складений Одеською філією ПП Спеціалізованого підприємства “Юстиція” 08 червня 2012 року; скасувати Акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з продажу 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67, затвердженого начальником Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 25 червня 2012 року.
За клопотанням позивача ОСОБА_1 на підставі ст. 126 ЦПК України зазначені справи ухвалою суду від 08 жовтня 2013 року об'єднано в одне провадження.
За результатами розгляду, 15 січня 2014 року суддею Приморського районного суду м. Одеси Свяченою Ю.Б. ухвалено рішення по цивільній справі № 1522/25684/12, яким позовні вимоги позивачів задоволено частково.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.03.2014 у справі №22ц/785/3176/14, апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилені, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2014 залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.10.2014 по справі № 6-16027св14 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2014 та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 26.03.2014 скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відповідності до автоматичного розподілу цивільну справу № 1522/25684/12 передано на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Донцову Д.Ю.
В судовому засіданні позивачі та їх представники підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні, подав до суду письмові заперечення, відповідно до яких, проти задоволення позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що позивачі не є сторонами правочину з переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1, а відтак не мають права оскаржувати зазначений правочин, посилаючись на п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.09.2009 № 9, а також тим, що розпорядження спірною квартирою було здійснено ОСОБА_9 протягом часу чинності судового рішення, тобто правомірно. Заперечення представника відповідача ОСОБА_3 також обґрунтовані тим, що не може бути витребувано у добросовісного набувача майно, що було придбане в порядку виконання судового рішення у відповідності до положень ч. 2 ст. 388 ЦК України.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні, подав до суду письмові заперечення, які обґрунтував тим, що позивач ОСОБА_2 не був власником 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, оскільки договір купівлі-продажу спірного майна не був зареєстрований у встановленому законом порядку а також тим, що порушення, якщо вони допущені при проведенні прилюдних торгів були несуттєвими, не могли вплинути на результати його проведення або взагалі не мали місця.
Представник Другого Приморського ВДВС ОМУЮ в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідачів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, 08 липня 2011 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу було придбано у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, за 97791,00 гривень. Зазначена квартира складається в цілому з восьми житлових кімнат, житловою площею 135,1 кв. м., загальною площею - 176,2 кв. м.
16 грудня 2011 року право власності на квартиру АДРЕСА_1, набув ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 за реєстровим номером 8732. Право власності на вказану квартиру зареєстровано КП ОМБТІ та РОН в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 грудня 2011 року.
Наведене свідчить, що ОСОБА_1 станом на момент звернення з позовом до суду за власною волею розпорядився спірним нерухомим майном, тобто не був власником цього майна, так само відсутні і інші правові підстави для витребування цього майна на його користь
Судом встановлено, що 25 травня 2009 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу було придбано у ОСОБА_5 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб” (об'єкт незавершеного будівництва), що розташований за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67, загальною площею 34/100 частини від 735,9 кв. м. Продаж було вчинено за 385317,00 гривень.
11 листопада 2011 року ОСОБА_9 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 та визнання укладених ним договорів купівлі-продажу недійсними, та визнання за нею права власності на зазначене майно.
25 листопада 2011 року судом по справі було постановлено заочне рішення, яким позов ОСОБА_9 було задоволено, встановлено факт сумісного проживання з ОСОБА_5, визнано недійсними договори купівлі-продажу від 25 травня 2009 року та від 08 липня 2011 року, укладені ОСОБА_5, визнано за ОСОБА_9 право власності на 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, загальною площею 34/100 частини від 735,9 кв. м. та квартиру АДРЕСА_1.
З урахуванням того, що вказане вище рішення Приморського районного суду м. Одеси набуло законної сили та діяло станом на дату даруванням спірного майна ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, а саме 16 грудня 2011 року, суд приходить до висновку про те, що незалежно від державної реєстрації права власності спірного майна за ОСОБА_1, у останнього були відсутні правові підстави для розпорядження цим майном, а отже з причини набуття майна з порушенням вимог чинного законодавства і сам ОСОБА_2 не став його добросовісним набувачем та законним власником.
20 січня 2012 року за заявою ОСОБА_1 ухвалою суду заочне рішення було скасовано, а справу призначено до слухання на загальних підставах.
07 березня 2012 року ухвалою Приморського районного суду міста ОСОБА_12 позов ОСОБА_9 було залишено без розгляду.
Згодом, ОСОБА_9 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування від 16 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Заочним рішенням від 13 лютого 2012 року позов ОСОБА_9 було задоволено. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 червня 2012 року за заявою ОСОБА_1 вищевказане заочне рішення скасоване, а справу призначено до слухання на загальних підставах.
В подальшому, право власності на квартиру АДРЕСА_1, перейшло до ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, 16 березня 2012 року угода була зареєстрована в КП “Одеське міське БТІ та РОН”.
На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 від 19.03.2012 за реєстровим № 195 та зареєстрованого в комунальному підприємстві “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” 21.03.2012 номер запису: 451 в книзі: 647пр-99, право власності на спірну квартиру перейшло - ОСОБА_6.
З матеріалів справи та пояснень учасників судового процесу вбачається, що протягом часу з моменту набуття права власності на спірне майно ОСОБА_9 до моменту набуття його у власність ОСОБА_6 та послідуючого продажу його на прилюдних торгах на підставі наступних договорів купівлі-продажу, всі набувачі цього майна, зокрема і ОСОБА_9, були його належними власниками, мали належні повноваження для його відчуження та їх право на спірне майно не оскаржувалося позивачами у судовому порядку, хоча в них були наявні всі передбачені Законом можливості для цього.
18 квітня 2012 року другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
8 червня 2012 року Одеською філією ПП “Спеціалізованого підприємства “Юстиція” проведено прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1. Результати торгів оформлено актом державного виконавця про проведення прилюдних торгів, затвердженого 25 червня 2012 року начальником Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції (протокол проведення торгів №10/184/12/А від 08 червня 2012 року). За результатами прилюдних торгів переможцем визнано ОСОБА_3
Приватним нотаріусом ОСОБА_10, у відповідності до пункту 3.1 глави 12 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, видано Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.07.2012 № 922. Відповідно до вказаного свідоцтва, Приватним нотаріусом ОСОБА_10 підтверджено, що ОСОБА_3 придбала майно (квартиру) з прилюдних торгів за 428200,00 грн., що раніше належало ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за № 195.
Відповідно до п. 7.1 Тимчасового положення від 27 жовтня 1999 року № 68/5 право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно. Тобто, видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, є підтвердженням факту права власності, яке вже виникло.
У відповідності до Роз'яснень Верховного суду України, видача свідоцтва є посвідченням факту про належність переможцю на праві власності майна, яке придбане з прилюдних торгів. Стосовно моменту переходу до покупця права власності на рухоме майно слід звернути увагу, що відповідно до п. 7.1 Порядку реалізації арештованого майна, яким врегульовано реалізацію арештованого рухомого майна, право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно.
На даний час, відповідно до витягу № 22913024 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 12.06.2014 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3.
20 грудня 2011 року між ОСОБА_9, що набула право власності на 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб” на підставі рішення суду від 25 листопада 2011 року, яке в подальшому було скасовано, та ОСОБА_8 укладений договір дарування 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67, який зареєстрований 27 грудня 2011 року.
Виконавчим написом нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 № 324 від 13 квітня 2012 року стягнено з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 20000,00 грн.
18 квітня 2012 року другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
08 червня 2012 року Одеською філією ПП Спеціалізованого підприємства “Юстиція” проведено прилюдні торги з продажу 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67 (протокол проведення торгів №10/183/12/А від 08 червня 2012 року). Результати торгів оформлено актом державного виконавця про проведення прилюдних торгів, затвердженим начальником другого Приморського ВДВС 25 червня 2012 року. За результатами прилюдних торгів переможцем визнано ОСОБА_4, яка таким чином набула право власності на 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67.
Суд вважає необґрунтованими твердження позивачів, що прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 176,2 кв.м. житловою площею 135,1 кв. м., яка придбана ОСОБА_3, та 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб”, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67, що придбані ОСОБА_4, проведено з порушенням встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5.
Так, відповідно до ст. 62 Закону України “Про виконавче провадження” та пп. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.
Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням “Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
Такий висновок узгоджується й з нормами ст.ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є, згідно розділу 6 Тимчасового положення та глави 12 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, ст. 34 Закону України “Про нотаріат”, видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.09.2009 № 9 особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Як свідчать матеріали цивільної справи, позивачі по справі, сторонами оскаржуваних правочинів не являються.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що Протокол № 10/184/12/А, повністю відповідає вимогам п. 4.14. Тимчасового положення “Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна”.
Судом встановлено, що Одеською філією ПП “СП “Юстиція”, організацією, яка проводила прилюдні торги щодо продажу квартири АДРЕСА_1, надано докази в підтвердження сплати гарантійного внеску учасником ОСОБА_12, та щодо передання державному виконавцю в матеріали виконавчого провадження Протоколу № 10/184/12/А з підтвердженням сплати гарантійного внеску та внесення повної суми за придбане майно переможцем-покупцем ОСОБА_3
Крім того, розміщене в системі реалізації конфіскованого та арештованого майна повідомлення також у повному обсязі відповідає вимогам п. 3.9. Тимчасового положення “Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна”.
Згідно п. 7.1 Порядку реалізації арештованого майна, яким врегульовано реалізацію арештованого рухомого майна, право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно.
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав”, під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. У зв'язку із цим, позов про визнання публічних торгів недійсними, пред'явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, і обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають.
Отже, судом встановлено, що позивачі по справі учасниками торгів щодо продажу спірного майна не були, хоча могли та мали всі можливості завчасно прийняти участь в торгах, повідомити організаторам про неможливість їх проведення або вжити інших заходів щодо зупинення проведення торгів, чого ними зроблено не було.
А отже, проведення торгів, оголошення переможців та видача свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, відбулося без порушення прав та охоронюваних Законом інтересів Позивачів по справі.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Договір купівлі-продажу є одним із правочинів, на підставі яких набувається право власності.
Частиною 2 ст. 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. У зв'язку з цим, позивач повинен довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
Статтею 19 Закону України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 25 травня 2009 року, 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб” (об'єкт незавершеного будівництва), що розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67, загальною площею 34/100 частини від 735, 9 кв. м., ОСОБА_1 у відповідності до наведених положень законів зареєстрований не був.
У відповідності до положень ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами наведеної норми, саме позивач повинен довести в суді незаконність володіння відповідачем майном, що є предметом позову, а саме: право власності (чи інше суб'єктивне право титульного володільця) на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Крім того, необхідною умовою мають бути документи, які б підтверджували право власності особи на майно, яке вибуло з його володіння та відповідна державна реєстрація цього права в реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” від 07.02.2014 № 5, “Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.”
Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.
Відповідно до матеріалів цивільної справи, на момент вчинення правочину ОСОБА_14, право власності на спірну квартиру належало ОСОБА_6, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 від 19.03.2012 за реєстровим № 195 та зареєстрованого в комунальному підприємстві “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” 21.03.2012 номер запису: 451 в книзі: 647пр-99.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача.
Частина 2 статті 388 ЦК України передбачає, що майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ураховуючи наведене вище, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_3, а ОСОБА_4 34/100 частини будівель та споруд “Яхт-клуб” (об'єкт незавершеного будівництва), що розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 67, загальною площею 34/100 частини від 735,9 кв.м., які придбали спірне майно з прилюдних торгів, що унеможливлює його витребування.
Судом також приймається до уваги і відсутність вироку суду по кримінальній справі, яким би встановлювалась злочинність дій осіб, щодо незаконного заволодіння та розпорядження спірним майном.
Вказані вище обставини свідчать, що відсутні порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1, які підлягають судовому захисту по цій цивільній справі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються добросовісними набувачами спірного майна, яке було набуто ними у порядку передбаченому для виконання судових рішень за процедурою, яка була проведена з дотриманням положень чинного законодавства, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент набуття права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірне майно не були його власниками та добросовісними набувачами, а права, на захист якого ними було подано позов до суду було набуто ними без дотримання норм чинного законодавства України. (здесь нужно как мне кажется писать только о правах ОСОБА_2С.)
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що спірне майно не може бути витребуване у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а права та охоронювані Законом інтереси позивачів по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають бути відновлені іншим матеріально-правовим способом - шляхом звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, нанесеної внаслідок втрати цього майна до винних осіб. (здесь нужно как мне кажется писать только о правах ОСОБА_2С.)
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за двома позовами є такими, що не ґрунтується на вимогах закону, є безпідставними, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 328, 334, 386-388 ЦК України, Закону України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав”, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визначення права власності - відмовити в повному обсязі.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_4, про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів та скасування акта державного виконавця - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя