Провадження № 11-кп/790/709/15 Головуючий І-ої інстанції
Справа №644/10466/13-к ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.115 КК України Доповідач: ОСОБА_2
29 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
при секретарі - ОСОБА_6 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 , його захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 січня 2015 року, -
Зазначеним вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Мерефа Харківського району Харківської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, має трьох неповнолітніх дітей, не працюючий, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст.89 КК України не судимий, -
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України і йому призначено покарання 10 років позбавлення волі. Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою. Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 21 серпня 2014 року з моменту його затримання.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_9 30000грн. матеріальної шкоди відмовлено.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Як встановив суд, 20 серпня 2014 року приблизно о 20 годині ОСОБА_9 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в залі домоволодіння за місцем проживання потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків в ході сварки, маючи умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя останнього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи небезпечний наслідок і бажаючи його настання, умисно завдав ОСОБА_11 три удари стільцем в область голови, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забійних ран, синців та ссадин.
Після чого ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11 взяв в домоволодінні потерпілого кухонний ніж та наніс ним ОСОБА_11 шість ударів, з яких три удари в область правої бокової поверхні грудної клітини в середній частині та три удари в область лівої половини грудної клітини по задній поверхні в нижній третині, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 згідно з висновком судово-медичної експертизи №137-ВЛт/14 від 13.10.2014р. тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення правої половини грудної клітини з наявністю рани в 7 міжреберрі по середньо-паховій лінії (з ушкодженням правої легені), що супроводжувалось кровотечею; проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини з наявністю рани по лопатковій лінії в області проекції 9 міжреберря (з ушкодженням лівої легені), а також проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини з наявністю рани по біляхребцевій лінії в області проекції 7 міжреберря (з ушкодженням лівої легені), що супроводжувались кровотечею та трьох непроникаючих колото-різаних ран.
В результаті отриманих ОСОБА_11 проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з ушкодженням легенів розвинулась гостра масивна кровотеча, яка спричинила смерть ОСОБА_11 .
На вирок були подані апеляційні скарги прокурором, обвинуваченим та його захисником.
До закінчення апеляційного розгляду прокурор на підставі ч.1 ст.403 КПК України, відмовився від своєї апеляційної скарги.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить змінити вирок, перекваліфікувавши дії ОСОБА_9 з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України. Захисник вважає, що органом досудового розслідування та судом допущена однобічність та неповнота дослідження обставин справи, яка потягла за собою постановлення неправосудного рішення, обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, належним чином не з'ясовані.
Як вказує захисник, у вироку наведені показання обвинуваченого, які не відповідають фактично наданим ним у судовому засіданні. Так, обвинувачений підтверджував ту обставину, що потерпілий лежав не рухаючись та мовчки, а показань про те, що він наносив удари через те, що потерпілий ще був живий, про відсутність ознак життя, як про це вказано у вироку, обвинувачений не надавав. Також адвокат вказує, що ОСОБА_9 надавав свідчення про зовсім інший ніж, з рукояттю іншого кольору (білого), що проігноровано судом.
Адвокат також зазначає про те, що наведені у вироку показання потерпілої ОСОБА_10 не повною мірою відповідають дійсності, оскільки суд не зазначив, що потерпілий ОСОБА_11 мав достатньо фізичних сил для активного супротиву будь-яким діям інших осіб. Таким чином, на думку адвоката, суд умисно усунув з обсягу відомостей, які були досліджені в суді такі дані. Адвокат вказує на те, що суд не зафіксував ті обставини, про які свідчила потерпіла, що її батько, обороняючись, можливо перебив на обвинуваченому свою дерев'яну палицю, а також про те, що її батько мав лише старі ножі, а під час огляду наданого прокурором кухонного ножа, вона заявляла, що такого ножа у її батька не було.
Адвокат вважає, що посилання висновків судово-імунологічних та цитологічних експертиз не є доказами прямої дії, а вказують лише на можливу видову належність вилучених та досліджених зразків крові, а також зазначає, що суд не в повному обсязі відобразив висновок судово-медичної експертизи про те, що ОСОБА_11 після спричинення йому тілесних ушкоджень міг перебувати у свідомості та вчиняти будь-які самостійні дії в дуже обмеженому обсязі.
Апелянт вказує, що поза увагою суду при дослідженні протоколу слідчого експерименту від 21.08.2014р., залишилась та обставина, що ОСОБА_9 під час виявлення ножа вказав, що він викидав інший ніж (старий, з білою рукояттю), при цьому ніж фактично було виявлено колишнім працівником карного розшуку поза полем зору учасників слідчого експерименту, момент вилучення ножа на відеозапису не зафіксовано. Також, як вказує адвокат, судом не надано оцінку тому факту, що під час проведення слідчого експерименту в домоволодінні потерпілого, обвинувачений в присутності захисника вказував на те, що конфлікт між ним та потерпілим переріс в бійку з використанням ножа, після нанесення ударів ножем ОСОБА_11 лежав головою в напрямку зали, а ногами - до вхідних дверей. Як вказує адвокат, після закінчення слідчого експерименту в домоволодінні, він був знову відновлений без належних на те підстав, тобто проведений повторно, і ОСОБА_9 на вказівку слідчого пояснив, що ОСОБА_11 лежав в іншому напрямку, а саме головою до вхідних дверей в напрямку прихожої, з зали, тобто таким чином, як про це зазначено в протоколі огляду місця події.
Крім того, адвокат вказує, що судом та стороною обвинувачення день та час смерті ОСОБА_11 встановлено на підставі довідки №2690-01, однак судом проігноровано клопотання сторони захисту про те, що дана довідка є недопустимим доказом з огляду на вимоги ч.2 ст.84 КПК України, згідно якої процесуальним джерелом доказів є висновки експертів, але в жодному випадку не довідки лікарів. З огляду на це, адвокат вважає, що судом не встановлено дату смерті та час настання смерті ОСОБА_11 , при цьому суд у вироку послався на вказану довідку всупереч тому, що в обвинувальному акті взагалі не зазначено про дату та час настання смерті ОСОБА_11 , а прокурор не скористався своїм право змінити обвинувачення в суді.
Також адвокат зазначає, що суд безпідставно проігнорував ту обставину, що майже на усіх уламках деревини, вилученої з домоволодіння загиблого, наявні сліди крові ОСОБА_9 , що свідчить про те, що ОСОБА_11 наносив удари ОСОБА_9 цими уламками, а останній має численні тілесні ушкодження, отримані під час бійки з ОСОБА_11 .
Адвокат вважає, що суд не врахував в якості обставини, що пом'якшує покарання активне сприяння обвинуваченого розкриттю злочину та його щире каяття, зважаючи на наявність яких до обвинуваченого можливе застосування ст.69 КК України.
В апеляційній скарзі адвокат заявив клопотання про дослідження в порядку п.5 ч.2 ст.396 КПК України доказів: показань обвинуваченого, потерпілої та аудіозапис їх показань; висновок судово-медичної експертизи №137-ВЛт/14 від 13.10.2014р.; протокол слідчого експерименту від 21.08.2014р. з відеозаписом; довідку №2690-01 КЗОЗ «Центр невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф». Під час апеляційного розгляду, захисник відмовився від цього клопотання.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить пом'якшити призначене йому покарання, з урахуванням повного визнання вини, сприяння слідству, часткового погашення матеріальних збитків. Просить врахувати, що він має трьох неповнолітніх дітей - 10, 11 та 4-річного віку, які перебували на повному його утриманні, а крім того на його утриманні перебувала його молодша сестра (вдова) з її малолітньою дитиною.
У запереченні на апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника потерпіла ОСОБА_10 просить апеляційні скарги сторони захисту відхилити, а вирок залишити в силі як законний. Потерпіла наполягає на кваліфікації вчиненого обвинуваченим злочину за ч.1 ст.115 КК України, оскільки кількість ударів, нанесених її батьку ОСОБА_11 та їх локалізація свідчать, на її думку, про наявність у обвинуваченого прямого умислу на заподіяння смерті потерпілому, проти чого не заперечує і сам ОСОБА_9 . Потерпіла вважає, що покарання обвинуваченому призначене близько до мінімального, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, з урахуванням пом'якшуючих обставин, на які посилався обвинувачений. Також зазначає, що її батько ОСОБА_11 був інвалідом армії (прирівняний до інвалідів війни) ІІІ групи, незважаючи на отримання пенсії, постійно працював.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали свої апеляційні вимоги, думку прокурора, який вважав, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України за обставин, вказаних у вироку є обґрунтованими, оскільки підтверджені зібраними по справі та перевіреними в ході судового слідства доказами в їх сукупності.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 , в судовому засіданні визнав себе винним частково, не оспорював, що спричинив ОСОБА_11 вище приведені тілесні ушкодження, від яких наступила смерть потерпілого, в той же час вказував, що умислу на убивство потерпілого не мав, захищався від неправомірних дій останнього.
Про обставини скоєного, обвинувачений суду показав, що з потерпілим він раніше не був знайомий. 20.08.2014 року він прийшов до потерпілого, так як дізнався, що той може продати самогон та купив в нього самогон, вжив його, після чого приблизно через 2 години, ввечері, близько 20-00 години знову прийшов в домоволодіння ОСОБА_11 за самогоном. Потерпілий запросив його в дім, він пройшов до зали, де став вживати самогон. Цього дня він випив близько одного літра самогону. Потерпілий не пив, чекав, коли він закінчить випивати, після чого попросив покинути його житло. Він відмовився, на що потерпілий став його виганяти, сваритися, виштовхувати з будинку. Він падав, був сильно п'яний. Після чого потерпілий взяв зі столу ніж і почав ним розмахувати, він перелякався, взяв стілець, яким декілька разів вдарив потерпілого по голові, від чого той впав на живіт, він підібрав ніж, що випав з руки ОСОБА_11 , та декілька раз наніс удари ножем з правої сторони спини. Коли він побачив, що потерпілий не подає ознак життя, він перестав наносити удари, встав та пішов додому. Ніж він викинув по дорозі додому. Всіх обставин він не пам'ятає, так як був сильно п'яний.
Потерпіла ОСОБА_10 - донька потерпілого, показала, що батько був інвалідом війни, спокійним та врівноваженим за характером, взагалі не пив, після смерті матері проживав один, а вона кожного дня приходила до нього, носила їжу. 20.08.2014 року ввечері, близько 20 год 15 хв. вона прийшла до батька в домоволодіння, ( житловий будинок барачного типу на декілька сімей з окремим входом), ввійшовши до якого зразу з порога побачила батька, що лежав з зали в прихожу головою до вхідних дверей на животі, голова розбита, в крові, на спині та кругом тіла була кров. Батько ознак життя не подавав, вона не підходячи до батька відразу викликала швидку допомогу, яка приїхала та зафіксувала смерть.
Свідок ОСОБА_12 підтвердила той факт, що 20.08.2014 року близько 20-00 години з сусіднього домоволодіння чула розмову ОСОБА_11 з чоловіком циганської національності. Цигани живуть по сусідству з ними і вона по акценту могла розмежувати, що голос належить особі саме циганської національності. Потерпілого характеризує з позитивної сторони, як спокійного, неконфліктного, врівноваженого сусіда.
Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєному кримінальному правопорушенні, підтверджується також іншими перевіреними в судовому засіданні доказами, які суд визнав узгодженими та послідовними, правдивими та достовірними, а саме:
- Протоколом огляду місця події від 20.08.2014 року - домоволодіння по АДРЕСА_3 в ході проведення якого, станом на 21 годину, встановлено, що на підлозі в дверному пройомі між кухнею та залою, на передній поверхні тіла, головою в бік входу, ногами в бік зали розташований труп ОСОБА_11 . Трупні плями не рясні, трупне заклякання відсутнє. На трупі є тілесні ушкодження. Біля трупа, виявлено та вилучено дерев'яні уламки з нашаруваннями бурого кольору. В ході огляду місця події були виявлені та вилучені також фрагменти стільця, деревини. (т.1 а.с.49-64).
- Висновками судово-цитологічних експертиз № 1028-Ц/14 від 26.09.2014 року, №1018-Ц/14 від 25.09.2014 року, №1008-Ц/14 від 17.09.2014 року, №1026-Ц/14 від 26.09.2014 року, №1012-Ц/14 від 23.09.2014 року, №1013-Ц/14 від 23.09.2014 року, №1015-Ц/14 від 23.09.2014 року, підтверджується факт того, що на вилучених при огляді домоволодіння потерпілого ОСОБА_11 фрагментах деревини №1,2, фрагментах стільця, фрагментах стільця №5, 2/2, 3, фрагменту стільця, вилученого біля трупа потерпілого, кров людини, яка може походити від ОСОБА_11 ( т.1 а.с.65-99).
- Висновками судово-цитологічних експертиз № 1011-Ц/14 від 23.09.2014 року,№ 1022-Ц/14 від 25.09.2014 року, №1016-Ц/14 від 25.09.2014 року, №1009-Ц/14 від 22.09.2014 року,№ 1017-Ц/14 від 24.09.2014 року, підтверджується той факт, що на вилучених при огляді домоволодіння потерпілого ОСОБА_11 фрагментах стільця №2, 2/3,1/1, 3, фрагменту деревини 3/1, виявлена кров людини, якою може бути обвинувачений ОСОБА_9 із змішуванням крові від особи, якою може бути потерпілий ОСОБА_11 ( т.1 а.с.172-194).
- Протоколом огляду місця події від 21.08.2014 року в результаті якого об 18 год 30 хв. на ділянці місцевості, розташованій на повороті біля буд. 9 по вул. Новоселівській в м. Вовчанську, в чагарнику було виявлено та вилучено ніж, довжиною 22 см, лезо-11,5 см з нашаруванням речовини бурого кольору (т.1 а.с.118-126).
- Висновком судово-цитологічної експертизи № 1023-Ц/14 ножа, який було вилучено з місця огляду події 21.08.2014 року, підтверджується той факт, що на ньому встановлені сліди крові людини, які належать особі чоловічої статі. З урахуванням групової характеристики належності крові можливо зробити висновок, що ці сліди крові можуть бути від потерпілого ОСОБА_11 , а від обвинуваченого ОСОБА_9 ця кров не може бути (т.1 а.с.129-131).
- Протоколом огляду місця події від 21.08.2014 року домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , де була виявлена та вилучена сорочка білого кольору з бавовни з нашаруванням речовини бурого кольору, схожої на кров ( т.1 а.с.140-147).
- Висновком судово-імунологічної експертизи №516-Ис/14 від 20.09.2014 року підтверджується той факт, що на цій сорочці, що належить ОСОБА_9 виявлені сліди крові людини, походження якої від обвинуваченого не виключається, а також неможливо виключити можливість суміші крові від потерпілого ОСОБА_11 (т.1 а.с.149-152).
- Висновками судово-цитологічних експертиз №998/1030-Ц/14 від 20.09.2014 та №996-Ц/14 від 12.09.2014 року встановлено той факт, що в піднігтьовому зрізі з пальців рук трупа ОСОБА_11 та в піднігтьовому зрізі з пальців рук обвинуваченого ОСОБА_9 містяться сліди крові людини, суміш якої від потерпілого та обвинуваченого не виключається (т.1 а.с.160-162,166-169).
- Висновком судово-медичної експертизи №137-ВЛт/14 від 13.10.2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді трьох проникаючих колото-різаних поранень правої та лівої половини грудної клітки, що супроводжувались кровотечею. В результаті отриманих потерпілим проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки з ушкодженням легенів розвинулася гостра масивна крововтрата, яка згідно з вказаним висновком судово-медичної експертизи спричинила його смерть.
Крім того, ОСОБА_11 були спричинені непроникаючі колото-різані рани: правої і лівої половини грудної клітки, закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів під м?які мозкові оболонки в правій лобно-скроневій області головного мозку, чисельні забійні рани, синці та садна в області голови. Вищевказані ушкодження утворилися - колото-різані рани від дії вірогідніше всього одного й того ж плаского, одностороннього гострого, колюче-ріжучого знаряддя, яке мало лезо середньої гостроти заточки і П-образним обушком з вираженими ребрами; закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів під мозкові оболонки, забійних ран, синцями та саднами від ударної дї тупого твердого предмета(предметів) та могли бути отримані безпосередньо перед настанням смерті. ( т.1а.с.101-108).
- Висновком судово-медичної експертизи №206-ВЛт/14 від 15.10.2014 року підтверджується можливість спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень ножем, який був наданий на досліждення експертам, а саме ніж з рукояткою коричневого кольору загальною довжиною 22.5 см, клинком ножа довжиною 11,9 см, що вилучений при огляді місця події- узбіччя дороги з вул. Новоселівська в м.Вовчанську. ОСОБА_11 після спричинення йому тілесних ушкоджень міг знаходитися у свідомості та вчиняти будь-які самостійні дії в дуже обмеженому обсязі. Ушкодження, встановлені у ОСОБА_11 частково відповідають даним, отриманим в ході проведення слідчого експерименту від 21.08.2014 року за участю ОСОБА_9 , а саме в частині спричинення ушкоджень на голові та правій половині грудної клітки, так як стосовно інших ушкоджень він не вказує на сам факт їх спричинення (т.1 а.с.216-222).
- Протоколом слідчого експерименту та відеозаписом цієї слідчої дії від 21.08.2014 року за участю ОСОБА_9 , в ході якого він на місці показав механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та місце, де він викинув ніж. Виявлений ніж, ОСОБА_9 впізнав як той, яким він наносив тілесні ушкодження потерпілому ( т.1 а.с.223-228).
- Речовими доказами, оглянутими в суді: сорочкою ОСОБА_9 із слідами бурого кольору, схожими на кров, ножем зі слідами крові;.
- Постановою про визнання речовими доказами фрагментів деревини, фрагментів стільця, зразків нігтів, бинтами із змивами ( т.1 а.с.132,156).
Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, є доведеною в повному обсязі та правильно кваліфікував його дії за за ч.1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
При призначенні обвинуваченому покарання суд, керуючись вимогами ст. 65 КК України врахував, що ОСОБА_9 вчинив особливо тяжкий злочин. Як особа, обвинувачений за місцем проживання характеризується формально, одружений, має трьох неповнолітніх дітей, офіційно не працює, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що немає судимості. Згідно акту амбулаторної судово-психіатрічної експертизи № 812 від 08.09.2014 року ознаків психозу та недоумства не виявляє, виявляє синдром залежності від вживання психоактивних речовин (опіодів, алкоголю). В період часу, до якого відноситься правопорушення, знаходився поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, а знаходився у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, при якій міг усвідомлювати свої дії, та керувати ними.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнав часткове добровільне відшкодування потерпілій ОСОБА_10 моральної шкоди в розмірі 1000 грн., а обставинами, що обтяжують покарання, скоєння злочину особою, яка знаходиться в стані алкогольного сп'яніння та відносно особи похилого віку.
Що стосується доводів апеляції захисту, про те що суд не врахував в якості пом?якшуючих обставин щире каяття, повне визнання вини, сприяння слідству то такі заяви обвинуваченого у зв'язку із зайнятою ним позицією захисту не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Крім того, судом було зазначено в мотивувальній частині вироку та прийнято до уваги наявність на утриманні ОСОБА_9 трьох неповнолітніх дітей, що безперечно вплинуло на розмір призначеного покарання. Об?єктивних даних, щодо знаходження на його утриманні молодшої сестри з її малолітньою дитиною, матеріали провадження не містять Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
З врахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України. Також суд, враховуючи вимоги п.2 Постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання» з наступними змінами, правильно дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства і призначив ОСОБА_9 покарання відповідно до санкції ч. 1 ст. 115 КК України, у вигляді позбавлення волі, яке як вважає колегія суддів, є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту на те, що у обвинуваченого ОСОБА_9 наміру вбивати потерпілого не було, обвинувачений лише захищався від агресивних дій потерпілого, яий під час бійки погрожував йому ножем та палицею, були детально проаналізовані судом першої інстанції.
Як встановлено судом, обвинувачений знаходився в домоволодінні потерпілого і відмовився виконати законні вимоги останнього, висловлені в усній формі, покинути його житло, продовжив вживати спиртні напої. ОСОБА_11 став виганяти його, п'яного, з свого будинку, виштовхувати, він падав, потерпілий замахувався на нього палкою та ножем.
Саме ці обставини зазначені обвинуваченим як суспільно небезпечне посягання, від якого він захищався. Однак ОСОБА_9 мав можливість та зобов'язаний був виконати законні вимоги потерпілого та покинути його житло, потерпілий йому в цьому не перешкоджав. Потерпілий був людиною похилого віку, не створював реальну загрозу для обвинуваченого. А кількість ударів, той факт, що після нанесення ударів стільцем по голові він розламався, а потерпілий упав на підлогу, однак обвинувачений продовжив вже ножем наносити лежачому потерпілому удари ножем в життєво важливі органи вказує саме про умисел обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого.
Посилання обвинуваченого та його адвоката на наявність у обвинуваченого синців на обличчі, шиї, кінцівках, які встановлені висновком судово-медичної експертизи №183-ВЛ/14 від 26.08.2014 року, що були отримані ним від ударів палкою потерпілим, висновки суду не спростовують, так як по вище приведеним мотивам не створювали для обвинуваченого реальної загрози заподіяння шкоди і необхідності наносити потерпілому смертельні тілесні ушкодження. Одночасно суд правильно прийняв до уваги висновки судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_11 та ті обставини, що вказані тілесні ушкодження могли бути отримані обвинуваченим від потерпілого в результаті його захисту саме від дій обвинуваченого. Доводи захисника обвинуваченого про те, що дії його підзахисного слід кваліфікувати за ст. 121 ч.2 КК України, обґрунтовано не прийняті до уваги судом, та зазначено наступні обставини: - значна кількість нанесених ударів обвинуваченим спочатку стільцем по голові ( життєво важливому органу) потерпілого з такою силою, від якої стілець розламався на декілька фрагментів, після чого потерпілий впав, а обвинувачений ножем наніс шість ножових поранень зі сторони спини, як у правій так у лівій половині тіла у верхній частині тіла, де знаходяться життєво важливі органи людини.
- знаряддя злочину, зокрема, ніж, загальною довжиною 22.5 см, довжиною клинка 11.9 см., - сила ударів, достатня для того, щоб три поранення були проникаючими, про що говорить також той факт, що все лезо до ручки знаходиться в крові. - причина припинення злочинних дій ОСОБА_9 - те, що він вважав виконаним всі дії необхідні для досягнення свого умислу-настання смерті потерпілого. - неприязні стосунки, які склалися між потерпілим та обвинуваченим перед скоєнням злочину, та призвели до умислу обвинуваченого на протиправне позбавлення життя потерпілого; За вказаних обставин посилання сторони захисту на перевищення обвинуваченим меж необхідної оборони чи на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, при вбивстві ОСОБА_11 , колегія суддів розцінює як намагання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності за ч.1 ст.115 КК України.
Кваліфікація діяння скоєного ОСОБА_9 та висновки суду першої інстанції знаходяться також у відповідності із роз'ясненнями, що містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров?я особи», де вказано, що умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, а також без ознак, передбачених статтями 116-118 КК України, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України.
Крім того, якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
Таким чином всупереч доводам сторони захисту щодо однобічності та неповноти судового слідства, відсутності в обвинуваченого умислу на позбавлення життя ОСОБА_11 , судом першої інстанції було повно та всебічно перевірено всі обставини справи, враховано знаряддя злочину, а саме стілець та кухонний ніж, якими наносилися удари потерпілому, характер і локалізація поранень ОСОБА_11 по голові та в грудну клітину - тобто життєво важливі органи людини, які по своєму характеру зазвичай призводять до смертельного наслідку, та правильно встановлено наявність у ОСОБА_9 умислу саме на вбивство ОСОБА_11 .
Посилання в захист обвинуваченого ОСОБА_9 , на необ'єктивність висновків судово - імунологічних та цитологічних експертиз проведених по данному кримінальному провадженню, необґрунтовані, оскільки вони виконані компетентними експертами, в межах їх повноважень, при відсутності обставин які б виключали їх участь у справі. На всі поставлені питання експертами надані повні і об'єктивні відповіді, в зв'язку з чим у колегії суддів відсутні підстави сумніватися у висновках вказаних експертиз.
Доказів, які б спростовували висновки експертиз, або обгрунтовано викликали сумніви в їх правильності, суду стороною захисту не надано.
Доводи апеляції захисника про невідповідність показань потерпілої ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 щодо знаряддя злочину - ножа, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, висновком судово-медичної експертизи №206-ВЛт/14 від 15.10.2014 року підтверджена можливість спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень ножем, який був наданий на досліждення експертам, а саме ніж з рукояткою коричневого кольору загальною довжиною 22.5 см, клинком ножа довжиною 11,9 см, що вилучений 21.08.2014 року із узбіччя вул. Новоселівська в м.Вовчанську.
До того ж згідно висновку вищевказаної судово-цитологічної експертизи № 1023-Ц/14 цього ножа, на ньому встановлені сліди крові людини, які належать особі чоловічої статі. З урахуванням групової характеристики належності крові можливо зробити висновок, що ці сліди крові можуть походити від потерпілого ОСОБА_11 (т.1 а.с.129-131).При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що потерпіла ОСОБА_10 не проживала постійно із своїм батьком ОСОБА_11 , та не могла достеменно знати про наявність всіх побутових речей в домоволодінні батька. Сам ОСОБА_9 в той день перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, не заперечував, що не пам'ятає багатьох подробиць скоєного. Крім того, ніж, яким він скоїв умисне вбивство ОСОБА_11 , був знайдений саме в тому місці, на яке він вказав під час слідчого експерименту. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме вищезгаданий ніж є знаряддям злочину.
Що стосується посилання сторони захисту на недопустимість як доказу довідки про час настання смерті потерпілого ОСОБА_11 , то колегія суддів не вбачає в цьому випадку будь яких протиріч, оскільки згідно ч.2 ст. 242 КПК України експертиза проводиться щодо встановлення причин смерті. Така експертиза була призначена і проведена в цьому кримінальному провадженні, її висновки детально приведені у вироку.
За таких обставин, підстав для зміни вироку внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що ставить питання захисник, або у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, як про це просить в апеляційній скарзі обвинувачений, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, оскільки будь-яких не перевірених судом першої інстанції обставин в апеляціях не наведено, то колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги обвинуваченого та його адвоката залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 січня 2015 року у відношенні ОСОБА_9 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді:
______________ _________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5