01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.08.2009 № 05-5-30/22997
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Романов В.В. ( довір. №09/32 від 09.01.09);
від відповідача: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча”
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 04.06.2009
у справі № 05-5-30/22997 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт”
про стягнення 124271,28 грн.
Відкрите акціонерне товариство „Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт” про стягнення 124271,28 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2009р. № 05-5-30/22997 позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду згідно п.п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України з тих підстав, що до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Відкрите акціонерне товариство „Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча” звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та передати справу до господарського суду міста Києва на розгляд по суті, посилаючись на те, що при подачі позовної заяви платіжні доручення про сплату державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу оформлені ним у встановленому законодавством порядку.
Відповідач представника в судове засідання не направив, про причини відсутності представника в судовому засіданні суду не повідомив.
Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, явка в судове засідання апеляційного суду не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2009р. № 05-5-38/22615 позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду згідно п.п.4, 10 ч.1 ст.63 ГПК України з посиланням на те, що додані до позовної заяви, на доказ сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, платіжні доручення № 13503 та № 13511 від 15.05.2009року не відповідають вимогам, встановленим п. 3.1 Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22, скільки в них відсутні підпис та відбиток печатки платника, дата та підпис відповідального виконавця банку, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає вищезазначена інструкція.
Із зазначеною позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.
Згідно п. п. 3, 3-1 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку і розмірі.
Згідно п. п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі.
На доказ сплати державного мита позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення № 13503 від 14.05.2009р. на суму 1242,71 грн., на зворотному боці якого міститься відмітка керуючого та головного бухгалтера Іллічевського головного відділення Промінвестбанку в м. Маріуполь Донецької області про зарахування коштів до Державного бюджету.
Порядок сплати та розмір державного мита встановлені Декретом КМУ “Про державне мито” та Інструкцією “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15.
Відповідно до статті 6 Декрету КМУ “Про державне мито” державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що справляється, зокрема, з позовних заяв, які подаються до господарського суду, з апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, яке зараховується до державного бюджету України.
Згідно п. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неопдаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, при сплаті державного мита готівкою до документу, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення № 13503 від 14.05.2009р. відповідає вищезазначеним вимогам законодавства і, на думку колегії суддів, є достатнім доказом сплати позивачем державного мита.
Крім того, у пункті 5 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) викладено правову позицію, згідно з якою:
- відсутність у платіжному дорученні на перерахування сум державного мита реквізитів, зазначених у пункті 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15), не є підставою для повернення, зокрема, позовної заяви, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України;
- оскільки однією з умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається, зокрема, в ухвалі про порушення провадження у справі.
Викладене з приводу оплати державного мита стосується й питань оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.
Згідно п. 3.3 роз'яснення ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 господарським судам не слід допускати повернення позовних заяв та заяв кредиторів у справах про банкрутство у разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 (з наступними змінами та доповненнями). У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України суди мають право згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від позивача чи кредитора відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.
Отже у суду першої інстанції були відсутні правові підстави не приймати наявні у матеріалах справи докази на підтвердження сплати державного мита як належні з підстав невідповідності платіжного доручення № № 13503 від 14.05.2009року вимогам Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22
З таких саме підстав колегією суддів не приймаються посилання суду першої інстанції на невідповідність платіжного доручення № 13511 від 14.05.2009 року, що його додано позивачем на доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, вимогам п. 3.1 Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22.
Крім того, згідно абзацу 1 п. 12 Постанову КМУ “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів” від 21 грудня 2005р. № 1258 в редакції, що діяла на дату винесення оскаржуваної ухвали (далі Постанова КМУ № 1258), документ про оплату витрат додається до позовної заяви, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства.
Згідно абзацу 2 п. 12 Постанови КМУ № 1258 документом про оплату витрат є, зокрема, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення № 13511 від 14.05.2009 року про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідає зазначеним вимогам закону і, на думку колегії суддів, є достатнім доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до позовної заяви не додано належних доказів сплати позивачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції, не мав правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду з підстав п. п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України виходячи з того, що до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.
Відповідно, ухвала № 05-5-30/22997 від 04.06.2009р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча” - задоволенню.
За правилами ч. 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, матеріали заяви передаються на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча” задовольнити.
2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.06.2009 року № 05-5-30/22997 скасувати.
3. Матеріали позовної заяви Відкритого акціонерного товариства „Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча” передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
07.08.09 (відправлено)