01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.08.2009 № 8/173
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Кондратової І.Д.
Кропивної Л.В.
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача - Доненко О.І. (довір. №18 від 31.07.2009);
Від відповідача - Скок Ю.Д. - голова правління;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Домобудівельний комбінат №1”
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 28.05.2009
у справі № 8/173 (суддя Катрич В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Місто”
до Закритого акціонерного товариства „Домобудівельний комбінат №1”
про стягнення 636425,89 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2009р. у справі № 8/173 заяву позивача про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові суми в межах 830 262,45 грн., які належать Закритому акціонерному товариству „Домобудівельний комбінат №1” та знаходяться на його рахунках.
Ухвала суду першої інстанції ґрунтується на тому, що невжиття заходів у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2009р.
В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що виконання оскаржуваної ухвали порушить права всіх фізичних осіб - інвесторів будівництва, оскільки унеможливлять використання грошових коштів цих осіб за цільовим призначенням - для будівництва житла, а тому матиме наслідком затримку введення будинку в експлуатацію та пред'явлення до відповідача претензій та позовів від інвесторів будівництва.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.
В квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Місто” звернулось з позовом про стягнення з відповідача 582 077,40 грн., що становить заборгованість за договором підряду №103 на будівництво під'їзної дороги з пандусом в'їзду на паркінг для житлового комплексу з вбудованими приміщеннями по вул. Ушакова, 1 в Святошинському районі м. Києва від 03.09.2008р. та 54 348,49 грн. пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач звернувся з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Оспорюванню ухвалою місцевого господарського суду вжито заходів до забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
При цьому, Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" звертає увагу господарських судів на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що за договором №103 від 03.09.2008р., укладеним між ТОВ „Будівельна компанія „Місто”, Святошинської районної у місті Києві державною адміністрацією, Закритим акціонерним товариством „Домобудівельний комбінат №1”, Товариством з обмеженою відповідальністю „Будсервіс-5”, ЗАТ „Домобудівельний комбінат №1” є інвестором будівництва, і джерелом фінансування будівництва об'єкту є кошти інвестора 1 (ЗАТ „Домобудівельний комбінат №1”) та Інвестора 2 (ТОВ „Будсервіс-5”).
Оскільки, як зазначалось вище, відповідач є інвестором будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями по вул. Ушакова, 1 в Святошинському районі м. Києва, виконання оскаржуваної ухвали порушить права фізичних осіб - інвесторів будівництва, оскільки унеможливить використання грошових коштів цих осіб за цільовим призначенням - для будівництва житла.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має з'ясувати факти про наявність у відповідача (боржника) спірного майна або знаходження належного відповідачеві спірного майна у інших осіб, а також брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Колегія суддів вважає, що судом при застосуванні заходів забезпечення позову неповно з'ясовано обставини справи, оскільки належні докази про можливість утруднення виконання рішення при задоволенні позову в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва по справі №8/173 від 28.05.2009р. не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Домобудівельний комбінат №1” задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2009р. у справі № 8/173 скасувати.
3. Матеріали справи № 8/173 повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду.
Головуючий суддя Пашкіна С.А.
Судді Кондратова І.Д.
Кропивна Л.В.
07.08.09 (відправлено)