Справа № 541/2069/13-ц Номер провадження 22-ц/786/1419/15Головуючий у 1-й інстанції Альошина Н.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
29 квітня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів: Гальонкіна С.А., Акопян В.І.,
при секретарі Гнатюк О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
У липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, з урахуванням змінених позовних вимог просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 12 000 грн. матеріальної шкоди і 10 000 грн. моральної шкоди.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача у червні 2012 року, їй завдані матеріальні збитки, а також моральні страждання.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2014 року позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 000 грн. матеріальних збитків (неотримані доходи) і 2 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено, вирішене питання про судові витрати.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на недоведеність обставин, якими обґрунтований позов.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення і ухвалити нове по суті позовних вимог в разі неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, 15 червня 2012 року приблизно о 14.30 у м.Миргороді сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «Москвич-407», д.н.з. НОМЕР_2, і за участю водія ОСОБА_3, яка керувала автомобілем НОМЕР_1. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_3 отримав технічні ушкодження.
Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 липня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу.
10 серпня 2012 року ОСОБА_3 отримала 24 882 грн. страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль.
ОСОБА_3 є підприємцем, у період з 17 червня 2012 року по 22 липня 2012 року не працювала.
Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача.
Доводи апеляційної скарги у цій частині колегія суддів визнає безпідставними, оскільки ні висновком експерта (т.1 а.с.134-140), ні іншими належними допустимими доказами не доведений причинно-наслідковий зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою та погіршенням здоров'я позивачки і відповідно її лікуванням. Згідно приписів ст.9 (пункт 9.3), ст.22 (пункт 22.3) ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує потерпілому моральну шкоду у разі, якщо внаслідок страхового випадку потерпілому завдано каліцтво або інше ушкодження здоров'я.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду у частині стягнення з відповідача матеріальних збитків у виді упущеної вигоди, колегія суддів виходить з наступного.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання, наприклад автомобіля. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
В обґрунтування вимоги про відшкодування упущеної вигоди позивачка надала суду свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (т.1 а.с.6), довідки (т.1 а.с.33,35,36), згідно яких вона не працювала у період з 17 червня 2012 року по 22 липня 2012 року, довідку (т.1 а.с.34) про обсяг виручки за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2012 року, у тому числі за квітень, травень, червень, липень цього року, а також книгу обліку доходів за цей період (т.1 а.с.7-18).
Доводи позивачки є припущенням, побудованим на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен бути отриманий нею, якщо б відповідач не здійснив протиправної дії.
За таких обставин, колегія суддів визнає недоведеними позовні вимоги про відшкодування упущеної вигоди. Отже, рішення суду першої інстанції у цій частині слід скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2014 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 000 грн. матеріальних збитків (упущеної вигоди) скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення.
ОСОБА_3 відмовити за недоведеністю у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 10 000 грн. у рахунок відшкодування матеріальних збитків (упущеної вигоди).
В іншій частині рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ О.А. Лобов
СУДДІ: В.І. Акопян
С.А. Гальонкін
З оригіналом згідно
Суддя О.А.Лобов