14.08.09
Чернігівської області
м.Чернігів тел.77-99-18
просп.Миру,20 тел.678-853
Іменем України
11 серпня 2009р. Справа № 8/111
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АТОН-ХХІ”, вул..Будіндустрії, 5, м.Київ, 01013 (поштова адреса: вул..Солом'янська, 5, оф.508, м.Київ, 03110)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Солідвуд”, вул..Заводська, 3, м.Корюківка
Про стягнення 10172грн.88коп.
Суддя Т.Г.Оленич
від позивача: Кульчицький О.В. -адвокат, довір. №01/062009-09 від 01.06.09р.
від відповідача: Саповський Л.І. -адвокат, довір. від 17.06.09р.
В судовому засіданні за згодою сторін проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 9000грн. боргу, який виник внаслідок несвоєчасного повернення помилково перерахованих коштів, 396грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за прострочення повернення коштів, 803грн.88коп. процентів, нарахованих за користування чужими грошовими коштами, обчислених за період з 01.02.09р. по 16.06.09р.
До початку судового засідання, призначеного на 11.08.09р., позивачем надіслано уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 9000грн., що отримані відповідачем безпідставно, 495грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з 01.02.09р. по 27.07.09р. та 514грн.08коп. процентів, які підлягають сплаті за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 01.02.09р. по 27.07.09р. Аналіз вказаної заяви свідчить, що за своїм змістом вона є заявою про збільшення на 126грн. позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, та про зменшення на 289грн.80коп. позовних вимог в частині стягнення процентів. Враховуючи, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, або зменшити їх розмір, суд приймає заяву позивача до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав. Справа розглядається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав, що грошові кошти в сумі 9000грн. були отримані безпідставно, та не повернуті позивачеві. Щодо стягнення інфляційних нарахувань та процентів представник відповідача заперечував. Також відповідачем висловлені заперечення щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката з підстав їх необґрунтованості.
Враховуючи, що позивачем подано заяву про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, а відповідачем не заявлено клопотання про необхідність фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів, технічна фіксація судового процесу не проводилася.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:
9 грудня 2008р. позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 19000грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 09.12.08р.
11 грудня 2008р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 9000грн., які були помилково перераховані 09.12.08р., що підтверджується копією листа №11/12-01 від 11.12.08р.
15 січня 2009р. відповідач повідомив позивача про отримання 9000грн. помилково перерахованих грошових коштів та зобов'язався повернути ці кошти в строк до 31.01.09р., про що свідчить копія листа №6 від 15.01.09р.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем фактично отримані 9000грн., які перераховані позивачем, а також підтверджується, що вказані грошові кошти були перераховані помилково.
Згідно із ст.173 Господарського кодексу України, господарським зобов'язанням є зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 174 Господарського кодексу України визначаються підстави виникнення господарських зобов'язань, серед яких зазначено, в тому числі господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, що не суперечать закону. Крім того, господарські зобов'язання можуть виникнути внаслідок придбання або збереження майна суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.
Аналогічні норми містяться у ст.ст.509 та 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладений обов'язок доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.04.09р., який підписаний представниками обох сторін, та скріплений печатками, сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли у них на підставі договору оперативного лізингу (оренди) №395 від 01.10.08р. і додаткової угоди № 1 від 22.04.09р.. а також на підставі контракту № 01-10-08-01 від 01.10.08р. та додаткової угоди № 1 від 22.04.09р. В даному акті відображено, що у відповідача існує заборгованість в сумі 9000грн. При цьому, як вбачається із вищезазначених додаткових угод про розірвання договору лізингу та контракту, заборгованість за цими договорами визначалася саме у розмірі, вказаному в Акті від 22.04.09р.
Інших укладених між сторонами договорів або вчинення право чинів, на підставі яких у позивача виникло зобов'язання по оплаті саме 9000грн., сторони суду не надали.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 9000грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави.
Згідно зі ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Отже, в силу закону, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачеві безпідставно отримані грошові кошти в сумі 9000грн.
Згідно із ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Як встановлено судом вище, позивач вимагав повернути безпідставно отримані кошти, а відповідач визнав помилковість отримання 9000грн. та зобов'язувався повернути ці кошти в строк до 31.01.09р. Отже, відповідач повинен був виконати зобов'язання по поверненню безпідставно отриманих коштів до 31.01.09р.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач безпідставно отримані грошові кошти в сумі 9000грн. у строк до 31.01.09р. не повернув.
Також відповідачем не надані докази, які підтверджують факт повернення позивачеві 9000грн., і на момент розгляду справи. За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свої зобов'язання, а тому його борг перед позивачем становить 9000грн., який підлягає стягненню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення 495грн. інфляційних нарахувань, які обчислені ним за період з 01.02.09р. по 27.07.09р., із застосуванням офіційних індексів інфляції за весь час прострочення.
Враховуючи, що відповідач грошові кошти у встановлений ним строк не повернув, суд приходить до висновку, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 495грн. є правомірними.
Позивач, посилаючись на ст.1214 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 514грн.08коп. процентів за користування останнім грошовими коштами. При цьому, проценти обчислені відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України в розмірі облікової ставки Національного банку України.
Вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Відповідно до ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставно одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу). Згідно з ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. При цьому, в даній нормі відсутнє імперативне відсилання на ст.1048 цього ж Кодексу. Стаття 1048 Цивільного кодексу України має спеціальний характер і визначає розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, які мають сплачуватися за договором позики. Разом з тим, за загальними правилами грошовим зобов'язанням визнається зобов'язання боржника сплатити кредиторові певну грошову суму на підставі цивільно-правової угоди або з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. Оскільки, у відповідача в силу ст.1212 Цивільного кодексу України виникло зобов'язання повернути безпідставно отримані кошти, то у нього виникло грошове зобов'язання, про що також стверджує й позивач. А тому, в даному випадку для нарахування процентів мають застосовуватися приписи ст.625 Цивільного кодексу України, якою встановлений розмір процентів за порушення грошового зобов'язання, а саме -3 проценти річних. Враховуючи, що позивачем не доведено правомірність нарахування процентів за користування грошовими коштами в розмірі облікової ставки Національного банку України, позовні вимоги в частині стягнення 514грн.08коп. є безпідставними, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесені витрати на оплату послуг адвоката. Позивачем надано суду докази укладення з адвокатом Кульчицьким О.В. договору №01/06-01 від 01.06.09р. про надання адвокатських послуг, належним чином засвідчену копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3270/10 на ім'я Кульчицького О.В., а також платіжне доручення №1429 від 20.07.09р. про сплату 5000грн. за надання адвокатських послуг. Проте, з огляду на ціну позову по даній справі, суд вважає, що розмір оплати за надані послуги адвоката є завищеним, неспіврозмірним з заявленою до стягнення сумою, в зв'язку з чим розмір цих витрат, який підлягає стягненню з відповідача, має бути зменшений до 2000грн.
В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді державного мита та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеній сумі.
Керуючись ст.ст.173,174 Господарського кодексу України, ст.ст.11,509,530,536,625,1048,1212,1214 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Солідвуд”, м.Корюківка, вул..Заводська, 3 (ідентифікаційний код 34069788, п/р 26004017248001 в філії ВАТ КБ „Надра” Чернігівське РУ, МФО 353627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТОН-ХХІ”, м.Київ, вул..Будіндустрії, 5 (фактична адреса: м.Київ, вул..Солом'янська, 5, оф.508, ідентифікаційний код 32957866, р/р 26007006732001 в ВАТ „Банк Кіпру”, МФО 320940) 9000грн. боргу, 495грн. інфляційних нарахувань, 96грн.76коп. державного мита, 296грн.45коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000грн. витрат на оплату адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя Т.Г.Оленич
Повне рішення підписано 14 серпня 2009р.
Суддя Т.Г.Оленич