01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.08.2009 № 39/74
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Лимар Ю.М.;
від відповідача -Балан О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2009
у справі № 39/74 (суддя
за позовом ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМГ Інтернешнл Холдинг компані"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору № 28-08 від 28.10.2008 недійсним
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2009 року у справі № 39/74 у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» до товариства з обмеженою відповідальністю «ІМГ Інтернешнл Холдинг компані» про визнання договору № 28-08 від 20.10.2008 року недійсним, відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2009 року у справі № 39/74 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник не погоджується з винесеним рішенням суду, оскільки судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, були недоведеними. Судом були неправильно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2009 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 39/74. Розгляд справи призначено на 27.07.2009 року о 09 год. 40 хв.
Розпорядженням від 27.07.2009 року № 01-23/1/4 голови Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці розгляд справи № 39/74 доручено колегії суддів у складі головуючого судді Студенця В.О. та суддів Баранця О.М., Кошіля В.В.
В судовому засіданні 27.07.2009 року, представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2009 року у справі № 39/74 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» без задоволення.
В судовому засіданні 27.07.2009 року оголошено перерву до 07.08.2009 року.
Через канцелярію Київського апеляційного господарського суду 28.07.2009 року від представника позивача надійшло заперечення на відзив товариства з обмеженою відповідальністю «ІМГ Інтернешнл Холдинг компані», в якому останній просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2009 року у справі № 39/74 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Розпорядженням від 07.08.2009 року № 01-23/1/2 голови Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді Кошіля В.В. у відпустці розгляд справи № 39/74 доручено колегії суддів у складі головуючого судді Студенця В.О. та суддів Баранця О.М., Григоровича М.О.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково - виробничий онкологічний та кардіологічний центр “Макс - Велл” подано позов про визнання недійсним договору № 28-08 від 20.10.2008 року укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю “ІМГ Інтернешнл Холдинг компані”.
Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “ІМГ Інтернешнл Холдинг компані” 20.10.2008 року укладений договір № 28-08 про передання прав на отримання охоронного документа за заявкою (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. ст. 2 якого правовласник (позивач) передає і відчужує на користь правонаступника (відповідач), а правонаступник приймає від правовласника всі належні правовласнику права заявника, включаючи право на отримання охоронного документа (свідоцтва України на знак для товарів і послуг) за заявкою № m 2008 04585 від 11.03.2008 року відповідно до Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.
Пунктом 2.2. ст. 2 договору було встановлено, що передача прав на знак здійснюється відносно усього переліку товарів та послуг, які вказані у матеріалах заявки.
Відповідно до п. 2.3. ст. 2 договору за передання прав на знак правонаступник сплачує правовласнику винагороду у розмірі 3000,00 грн. (з ПДВ).
Пунктом 5.1. ст. 5 договору було передбачено, що сторони гарантують, що вони мають правоздатність та дієздатність, необхідну для укладення договору.
Як вбачається з матеріалів даної справи єдиним учасником товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - виробничий онкологічний та кардіологічний центр “Макс -Велл”, є товариство з обмеженою відповідальністю “Максвел Біокорпорейшн”.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Максвел Біокорпорейшн” 11.06.2008 року прийняте рішення № ПЧ-3/08 про введення в організаційну структуру позивача товариства наглядового органу - спостережної ради з метою здійснення нагляду за діяльністю виконавчого органу в складі: Тимінський Олександр Іванович (голова спостережної ради), Айжулов Ануар Турсунович (секретар спостережної ради), Спілка Олег Вікторович (член спостережної ради) та Бугайчук Володимир Дмитрович (член спостережної ради) та встановлено, що даній спостережній раді необхідно приступити до виконання обов'язків з дати отримання дозволу на концентрацію від Антимонопольного комітету України. Склад спостережної ради було затверджено рішенням від 12.06.2008 року № ПЧ-3/08/1.
Рішенням Антимонопольного комітету від 04.11.2008 року № 786-р відповідачу був наданий дозвіл на набуття контролю над позивачем.
Рішенням товариства з обмеженою відповідальністю “Максвел Біокорпорейшн” від 20.11.2008 року № ПЧ-07/08 змінено склад спостережної ради позивача та затверджено у складі: Токтомушева Рисбєка Чоробековича (голова спостережної ради), Айжулова Ануара Турсуновича (секретар спостережної ради) та Кеннет Алібека (член спостережної ради).
Статутом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - виробничий онкологічний та кардіологічний центр “Макс - Велл”, зареєстрованим 13.08.2008 року виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області за № 1 354 105 0010 001332, передбачено, що до компетенції спостережної ради товариства, яка згідно п. 15.2.1. Статуту обирається загальними зборами учасників з числа представників учасників або інших, належним чином уповноважених осіб, зокрема осіб, які діють на підставі довіреності, в кількості, що визначається загальними зборами учасників, відноситься, зокрема, затвердження рішень про передачу майна в оренду, заставу або його продаж (п. 15.3.12.) та узгодження підписання договорів з сумою операцій, що перевищує встановлений ліміт для виконавчого органу (п. 15.3.18).
Згідно ч. 2 ст. 146 Цивільного кодексу України загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу. Порядок створення та повноваження контрольного органу встановлюються загальними зборами учасників товариства. Аналогічна позиція викладена в ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 199 Цивільного кодексу України передбачено, що результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки, відповідно до книги четвертої Цивільного кодексу України та інших законів.
Згідно ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом та іншим законом.
Частиною 2 ст. 418 Цивільного кодексу України передбачено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається Цивільним кодексом України та іншим законом.
Згідно ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі якого встановлюються законом (ч. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.
Частиною 1 ст. 495 Цивільного кодексу України передбачено, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, право на використання торговельної марки, виключне право дозволяти використання торговельної марки або перешкоджати неправомірному її використанню та забороняти таке використання тощо, діють від дати подання заявки.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Частиною 2 ст. 57 та ч. 2 ст. 82 Господарського кодексу України передбачено, що установчі документи господарського товариства повинні містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень.
Пунктом 10.14. Статуту позивача визначено, що рішення, прийняті загальними зборами учасників в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання всіма учасниками, органами управління та посадовими особами товариства.
В 15.1.3. Статуту позивача визначено, що жоден з органів управління товариства, за винятком загальних зборів учасників, не має права давати вказівки спостережній раді щодо порядку здійснення нею покладених на неї функцій, а також з інших питань її діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору, відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
У ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково -виробничий онкологічний та кардіологічний центр “Макс - Велл”, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю “Максвел Біокорпорейшн”, 21.11.2008 року було прийняте рішення № ПЧ-06/08 про непогодження та ненадання наступного схвалення, а також про вжиття необхідних заходів щодо розірвання, зокрема, договору № 28-08 від 20.10.2008 року про передання прав на отримання охоронного документа за заявкою. У зв'язку з тим, що вказаний договір був укладений в порушення інтересів позивача, а укладення вказаного договору було проведено з порушенням процедури, встановленої Статутом без отримання попередньої згоди та схвалення вказаного договору спостережною радою.
Статутом позивача не передбачається такого органу управління товариством як учасник товариства та такої форми реалізації управлінських повноважень як прийняття рішення учасника товариства. Передбачена лише діяльність загальних зборів, до компетенції яких належить лише повноваження щодо надання згоди генеральному директору товариства на укладення ним угод від імені товариства, сума яких у гривнях перевищує еквівалент 300000,00 доларів США.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, оспорюваний договір № 28-08 від 20.10.2008 року був укладений між позивачем та відповідачем згідно вимог діючого на той час законодавства, щодо укладення договорів, рішення про його укладення було затверджене спостережною радою позивача (протокол № 3 від 03.09.2008 року), що відповідає установчим документам позивача, а саме п. 15.3.12. Статуту. Укладений між сторонами договір не суперечив інтересам та умовам господарської діяльності сторін та держави, не порушував їх прав, жодна із сторін не зазнавала ніякого примусу щодо його укладення, сторони усвідомлювали наслідки своїх дій, укладення та виконання договору вчинено сторонами добровільно, будь-які умови, які б вплинули на волевиявлення сторін були відсутні, а крім того, оспорюваний договір № 28-08 від 20.10.2008 року був виконаний сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Частиною 2 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 13.8. Статуту позивача, генеральний директор в межах своєї компетенції самостійно укладає цивільно-правові угоди, підписує рахунки, банківські документи, сума яких у гривнях не перевищує еквівалент 300000,00 доларів США, а до компетенції спостережної ради позивача відповідно до п. 15.3.12. Статуту позивача відноситься, зокрема, затвердження рішень про передачу майна в оренду, заставу або його продаж.
Колегія суддів вважає, що якщо в статуті позивача право генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр „Макс-Велл” на укладення спірного договору не обмежено, факт незатвердження договору після його укладення не зумовлює його недійсності.
Згідно ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до п. 9.3. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.
Договір № 28-08 від 20.10.2008 року від імені відповідача був підписаний Спілкою О.В., який у момент його підписання також входив до складу спостережної ради позивача і повинен був знати про обмеження повноважень генерального директора позивача на укладення, зокрема, договорів відчуження та необхідність затвердження таких договорів рішенням спостережної ради позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що на засіданні спостережної ради позивача могли вирішуватись лише питання, що стосуються юридичної особи, в якій вказана спостережна рада була створена відповідно до установчих документів, а не іншої юридичної особи. Оскільки створення спостережної ради передбачено п. 15.2.1. Статуту позивача, то і визначені Статутом її повноваження можуть поширюватися лише на позивача, а не на іншу юридичну особу, а так як до компетенції спостережної ради згідно п. 15.3.12. Статуту позивача, відноситься затвердження рішень про передачу в оренду, заставу або продаж майна, суд також дійшов висновку, що вказане положення статуту позивача може стосуватися лише майна позивача, а не іншої юридичної особи.
На засіданні спостережної ради позивача було прийнято рішення, яким узгоджена передача (продаж) товарних знаків «Max-Well» відповідачу, що підтверджується протоколом № 3 від 03.09.2008 року, у вказаному протоколі зазначено, що узгоджена передача (продаж) відповідачу саме товарних знаків «Max-Well». В матеріалах справи наявна заявка на реєстрацію знака «Max-Well» саме за № m 2008 04585 від 11.03.2008 року. Спостережна рада позивача на підставі визначених у Статуті позивача її повноважень могла прийняти рішення лише щодо передачі (продажу) товарних знаків, заявка на реєстрацію яких подана позивачем, а так як протоколом не визначений номер заявки, отже спостережною радою була погоджена передача позивачем відповідачеві товарних знаків «Max-Well» за всіма заявками, зареєстрованими на ім'я позивача на день підписання протоколу.
П. 39 постанови пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.
Позивачем не надано доказів визнання недійсним рішення спостережної ради товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр „Макс-Велл”, що оформлені протоколом № 3 від 03.09.2008 року.
Колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції що посилання позивача на норми податкового законодавства, як на підставу визнання договору № 28-08 від 20.10.2008 року недійсним, є неправомірним, оскільки останні встановлюють правила оподаткування господарських операцій між пов'язаними особами, а не регулюють цивільні та господарські правовідносини, які виникають між ними. Позивач не довів шляхом подання до суду належних та допустимих доказів того, що ціна в спірному договорі не відповідає рівню звичайних цін в розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивач належних доказів на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним договору № 28-08 від 20.10.2008 року суду не надав.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2009 року у справі № 39/74 колегія суддів не вбачає.
Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2009 року у справі № 39/74 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 39/74 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя
Судді
13.08.09 (відправлено)