01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.08.2009 № 25/91
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Островича С.Е.
суддів: Гарник Л.Л.
Скрипка І.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Питомець Г.П. - дов. №59 від 31.12.2008р.
від відповідача - Сарамага Р.К. - дов. №23-03/10 від 10.03.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.04.2009
у справі № 25/91 (суддя Станік С.Р.)
за позовом Державне підприємство "Дельта-лоцман"
до Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 36954,61 грн.
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 29 639,98 грн., 5 236,90 грн. пені, 2 074,73 грн. штрафу та судових витрат.
Рішенням від 30.04.2009р. Господарського суду міста Києва у справі №25/91 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 29639,98 грн., пені - 5239,73 грн., штраф в розмірі 2074,73 грн., а також 369,55 витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням, Акціонерна судноплавна компанія „Укррічфлот” звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2009р. у справі №25/91 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. апеляційна скарга скаргу Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” була прийнята до провадження та призначено розгляд справи №25/91 у судовому засіданні за участю представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2009р. розгляд справи було відкладено.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Відповідно до заявок на лоцманське проведення (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судових засіданнях по справі), поданих агентами відповідача (Агентством по комплексному обслуговуванню та агентуванню транспортного флоту в м. Ізмаїлі "Дунай Дніпротранс"АСК "Укррічфлот") позивачу за період з 24.09.2006 по 28.06.2007. відповідач просив надати послуги з руху суден, надання послуг з лоцманського проведення, послуг служби регулювання руху суден, інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ, в яких зазначалося прохання забезпечити лоцманське проведення суден відповідача та гарантувалося своєчасне проведення остаточного розрахунку за надані послуги згідно виставленого позивачем рахунку.
Відповідно до лоцманських квитанцій (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судових засіданнях по справі) за період з 24.09.2006 по 28.06.2007, на підставі вищевказаних заявок позивачем надавалися відповідачу послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден, які підписані капітанами суден та скріплені їх печатками.
Згідно рахунків на сплату вартості послуг (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судових засіданнях по справі) за період з 24.09.2006 по 28.06.2007, позивачем за фактом надання відповідачу послуг з руху суден, надання послуг з лоцманського проведення, послуг служби регулювання руху суден, інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ були визначені суми вартості наданих послуг, які підлягали оплаті відповідачем, загалом в сумі 89 970,31 грн., які частково були оплачені відповідачем загалом на суму 60 330,33 грн., що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с. 34-382)
Відповідно до фіскальних чеків Укрпошти (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судових засіданнях по справі) за період з 24.09.2006 по 28.06.2007, позивачем було надіслано відповідачу для оплати наданих послуг рахунки на сплату вартості послуг загалом на суму 29 639,98 грн.
Як зазначав позивач у позові, та не заперечувалось відповідачем, послуги з руху суден, з лоцманського проведення, служби регулювання руху суден, інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ були прийняті відповідачем від позивача без жодних заперечень та зауважень загалом на суму 29 639,98 грн.
Посилання відповідача на необхідність врегулювання порядку надання послуг та визначення їх вартості на підставі укладеного між сторонами Договору № 33 від 22.09.2006 судом не приймається до уваги з урахуванням наступного.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія Договору від 22.09.2006 між позивачем і відповідачем, предметом якого є надання послуг з лоцманського проведення, регулювання руху суден, швартові послуги. Вказаний договір підписаний позивачем без зауважень, а відповідачем з протоколом розбіжностей. Сам протокол розбіжностей позивачем підписаний не був.
Як зазначав відповідач у відзиві, між сторонами Договір від 22.09.2006 є укладеним і ним сторони передбачили порядок надання послуг та вартість відповідних послуг, відповідачем було підписано даний договір з протоколом розбіжностей та додатком № 3 від 18.10.2006, який діяв під час надання послуг позивачем відповідачу в період з 24.09.2006 по 28.06.2007.
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України визначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2008 № 13/24 (11/18/08), було залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2007, якою справу за позовом ДП «Дельта-лоцман» до АСК «Укррічфлот» про визнання Договору від 22.09.2006 укладеним в редакції ДП «Дельта-лоцман» направлено за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2008 № 11/18/08 було прийнято заяву ДП «Дельта-лоцман» про відмову від позову до АСК «Укррічфлот» про визнання договору від
22.09.2006 укладеним в редакції ДП «Дельта-лоцман» та припинено провадження в справі на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем станом на момент вирішення спору в справі № 25/91 не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що Договір № 33 від 22.09.2006 є укладеним в редакції ДП «Дельта-лоцман», яким визначено вартість послуг з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден саме в редакції ДП «Дельта-лоцман», а тому посилання відповідача на те, що вартість послуг, які надавались позивачем відповідно до рахунків на сплату вартості послуг за період з 24.09.2006 по 28.06.2007 загалом на суму 29 639,98 грн., мали визначатись позивачем згідно умов Договору від 22.09.2006 - судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що суперечить обставинам справи.
У рахунках на сплату вартості послуг за період з 24.09.2006 по 28.06.2007 загалом на суму 29 639,98 грн. відсутні посилання на Договір від 22.09.2006, а відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що ним замовлялися послуги у позивача саме згідно з умовами вказаного договору.
Правовідносини між позивачем та відповідачем по наданню послуг з лоцманського проведення та послуг служби регулювання руху суден у період з 24.09.2006 по 28.06.2007 не регулюються Договором від 22.09.2006, а є правочинами в розумінні ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно статті 106 Кодексу торговельного мореплавства (в редакції, чинній станом на момент надання послуг), із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справлення і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.
Статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства (в редакції, чинній станом на момент надання послуг) визначено, що із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.
Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 244 було затверджено Збори і плату за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден. Збори і плата встановлені лише для суден закордонного плавання, ставки за надані послуги суднам каботажного плавання Міністерством транспорту України встановлені не були.
Відповідно до пункту 62 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 р. N 214 (у редакції наказу Міністерства транспорту України від 15 грудня 2000 р. N 711), при наданні судновласникам інших послуг, не передбачених цими Зборами і платою, застосовуються вільні ціни відповідно до законодавства.
Між позивачем та відповідачем на підставі заявок на лоцманське проведення, поданих агентами відповідача (Агентством по комплексному обслуговуванню та агентуванню транспортного флоту в м. Ізмаїлі "Дунай Дніпротранс"АСК "Укррічфлот") позивачу за період з 24.09.2006 по 28.06.2007, лоцманських квитанцій за період з 24.09.2006 по 28.06.2007, рахунків на сплату вартості послуг за період з 24.09.2006 по 28.06.2007 загалом на суму 89 970,31 грн., які частково були оплачені відповідачем загалом на суму 60 330,33 грн., що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с. 34-382), виникли зобов'язальні правовідносини з надання послуг з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден, оскільки у позивача на підставі заявок відповідача на лоцманське проведення виникли зобов'язання надати відповідні послуги відповідачу, а у відповідача виникли зобов'язання сплатити грошові кошти (оплатити) за надані позивачем послуги, визначені у вищенаведених рахунках на сплату вартості послуг за період з 24.09.2006 по 28.06.2007 загалом на суму 29 639,98 грн. Сторонами було досягнуто згоди щодо виду послуг (рух суден, з лоцманського проведення, служби регулювання руху суден, інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ).
Розмір плати за надання позивачем відповідачу послуг з руху суден, з лоцманського проведення, служби регулювання руху суден, інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ визначався у відповідності до калькуляцій позивача, виходячи із фактичних витрат, які він поніс при наданні послуг, оскільки наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214, яким керується у своїй діяльності позивач, не врегульовані ставки зборів і плат за послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам каботажного плавання, а тому відповідна вартість послуг була встановлена позивачем самостійно, як підприємством, яке фактично надавало послуги відповідачу.
У відповідності до ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства України Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання. Таким чином, дії Капітана судна породжують правові наслідки для судновласника.
В даному випадку, подання агентом відповідача заявок позивачу про надання відповідних послуг та засвідчення капітанами суден факту надання позивачем зазначених послуг, породжує обов'язок відповідача оплатити послуги позивача по наданню послуг з лоцманського проведення та послуг служби регулювання руху суден відповідача.
Київський апеляційний господарський суд вважає вірним відхилення місцевим господарським судом, як необґрунтованого посилання відповідача на те, що підстави для оплати ним заборгованості в сумі 29 639,90 грн. - відсутні, оскільки зазначена сума складає вартість інформаційних послуг по вищенаведених рахунках, які були виставлені позивачем відповідачу за період з 24.09.2006 по 28.06.2007, а сплата інформаційних послуг не передбачена Наказом Міністерства транспорту України № 214 від 27.06.1996 «Про затвердження зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України».
У відповідності до наказу Міністерства транспорту України від 15.12.2000 № 711 «Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України», розрахунки за надання судновласникам інших послуг, не передбачених цим положенням, проводяться за тарифами, що затверджуються відповідно начальником порту, керівниками морських агентств та інших підприємств, які надають послуги суднам.
27.04.2007 позивачем було видано наказ № 229 «Про стягнення канального збору за проходження суден ГСХ «Дунай-Чорне море» та встановлення розцінок на інформаційні послуги», у відповідності до якого позивачем встановлені розцінки на інформаційні послуги з навігаційної обстановки, що надаються суднам, які прямують по судновому ходу «Дунай - Чорне море» з заходженням в українські порти, розташовані на р. Дунай та транзитом через гирло Бистре. Розцінки вартості інформаційних послуг з навігаційної обстановки визначені в додатку №1 до наказу № 229 від 27.04.2007.
Листом № 1981 від 24.04.2007 позивач повідомив агентські компанії та судновласників про надання суднам інформаційних послуг щодо навігаційної обстановки та іншої інформації та вказав розцінки на такі послуги.
Статтями 6, 44 Господарського кодексу України закріплений принцип свободи підприємницької діяльності у межах визначених законом, і самостійного встановлення підприємством цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Відповідно до частин 1, 3 Господарського кодексу України ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Ціна - це сума грошей, за якою пропонується або фактично здійснюється перехід прав на об'єкт оцінки від продавця до покупця, також грошове відображення вартості товару.
П. 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України того, що позивачем було завищено фактичну вартість наданих відповідачу послуг з руху суден, послуг з лоцманського проведення, послуг служби регулювання руху суден, інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ, обсяг яких було визначено позивачем у рахунках на сплату вартості послуг за період з 24.09.2006 по 28.06.2007 загалом на суму 89 970,31 грн., оскільки відповідачем зазначені послуги загалом на суму 89 970,31 грн. були прийняті і відповідачем позивачу жодних заперечень щодо їх отримання не заявлялось і було здійснено їх часткову оплату загалом на суму 60 330,33 грн., а заборгованість в сумі 29 639,90 грн. погашена відповідачем не була. Вимогами чинного законодавства не встановлено заборону позивачу встановлювати плату за надання інформаційних послуг щодо навігаційної обстановки, позивач своїм наказом № 229 від 27.04.2007 встановив розмір інформаційних послуг з навігаційної обстановки, а відповідач був повідомлений щодо розміру плати за надання позивачем інформаційних послуг з навігаційної обстановки.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем на підставі заявок агента відповідача було надано відповідачу послуги з руху суден, послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден, інформаційні послуги судну при проходженні судном ГСХ за період з 24.09.2006 по 28.06.2007 згідно рахунків (том 1 а.с. 34-382), загалом на суму 89 970,31 грн., які відповідачем було прийнято від позивача загалом на суму 89 970,31 грн. без зауважень, у відповідача виник обов'язок оплатити надані позивачем та прийняті послуги, внаслідок чого відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 60 330,33 грн. Заборгованість в сумі 29 639,98 грн. погашена відповідачем не була і станом на момент вирішення спору докази її погашення суду надано не було.
Але оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг сторонами визначений не був, обов'язок негайного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем відповідачу послуг згідно рахунків на сплату вартості послуг встановлений не був, а тому відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги про оплату, а саме: отримання відповідних рахунків на сплату вартості послуг.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, як виконавець, надав відповідачу, як замовнику, послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден, інформаційні послуги судну при проходженні судном ГСХ за період з 24.09.2006 по 28.06.2007 загалом на суму 89 970,31 грн.. які відповідачем були прийняті у повному обсязі, і, відповідно підлягали оплаті в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги про оплату а саме: отримання відповідних рахунків на сплату вартості послуг загалом на суму 89 960,31 грн., які позивачем було надіслано відповідачу для оплати, що підтверджується належними доказами по справі.
Але відповідачем, всупереч ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України не було здійснено у повному обсязі оплату вартості послуг, наданих позивачем згідно рахунків на сплату вартості послуг за період з 24.09.2006 по 28.06.2007 загалом на суму 89 970,31 грн., оскільки відповідачем було здійснено оплату загалом на суму 60 330,33 грн., заборгованість загалом в сумі 29 639,98 грн. погашена ним не була, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 29 639,98 грн. суми заборгованості за надані позивачем, прийняті відповідачем, але не оплачені ним у повному обсязі: послуги - законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України 5 239,98 грн. пені та 2 074,73 грн. штрафу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до частини 2 ст. 23 1 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно загальних положень Статуту Державного підприємства «Дельта-лоцман», затвердженого наказом Міністерством транспорту та зв'язку України № 10 від 10.01.2009, позивач є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.
З урахуванням викладеного, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання перед позивачем по оплаті в порядку статті 530 Цивільного кодексу України заборгованості за надані згідно рахунків на сплату вартості послуг з лоцманського проведення послуги служби регулювання руху суден, інформаційні послуги судну при проходженні судном ГСХ за період з 24.09.2006 по 28.06.2007 загалом на суму 29 639,98 грн., враховуючи те, що позивач належить до державного сектора економіки, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2009р. у справі №25/91 є законним, обґрунтованим та повністю відповідає фактичним обставинам справи, а тому колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” на рішення господарського суду міста Києва від 30.04.2009р. у справі №25/91 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2009р. у справі №25/91 залишити без змін.
Справу №25/91 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Острович С.Е.
Судді Гарник Л.Л.
Скрипка І.М.
07.08.09 (відправлено)