01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.07.2009 № 44/152
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Кондратової І.Д.
Попікової О.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гладка Г.В. - представник, дов. № 3/09 від 21.01.2009;
від відповідача - Приходько С.В. - представник, дов. б/н від 01.07.2009;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тувал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2009
у справі № 44/152 (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тувал"
про стягнення 108521,85 грн.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 14.07.2009 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.07.2009.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі №44/152 позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 77 986,93 грн. основного боргу, 8 241,98 грн. пені, 8 026,35 грн. інфляційних втрат, 1 020,30 грн. три відсотки річних, 952,76 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що відповідачем, в порушення умов договору від 16.01.2008, частково оплачено надані позивачем послуги в розмірі 27 380,00 грн., що підтверджується витягом із особового рахунку від 26.02.2008, тому суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 77 986,93 грн. такими, що підлягають задоволенню, також відповідно до ст. 230 ГК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8 241,98 грн. пені та відповідно до ст. 625 ЦК України - 1 020,30 грн. 3% річних та інфляційні втрати на суму у розмірі 8 026,35 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 44/152 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступним.
Заявник вважає, що судом не були належним чином досліджені у повному обсязі акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000009, № ОУ-0000011, № ОУ-0000022, № ОУ-0000030 та не з'ясовано, які саме послуги надавав позивач асфальтоукладником Vogel Super 1600 у кількості 38 м/годин, автомобілем MAN у кількості 14 289,6 т/км, автомобілем MAN у кількості 30 000 т/км, автомобілем-тягачем MAN 3 рейси та 7 рейсів та на яку відстань надавались ці послуги; крім того, в акті здачі-прийняття робіт № ОУ-0000009 зазначені послуги з перевезення асфальтоукладника Vogel Super 1600-2, за які позивач просить стягнути з ТОВ "Тувал" кошти, хоча надання таких послуг договором взагалі не передбачено.
Заявник вказує на те, що крім актів здачі-прийняття робіт позивачем не були надані суду жодних інших документів, передбачених умовами договору, а тому є підстави стверджувати про порушення позивачем п. 3.1.5 договору.
Також скаржник зазначає, що Господарським судом міста Києва порушено норми процесуального права, оскільки справу було розглянуто за відсутності представника ТОВ "Тувал" за наявності від останнього клопотання про відкладення розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі, просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 44/152 без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, вказуючи, зокрема, на те, що доказом надання послуг є підписані сторонами акти прийому-передачі наданих послуг та підставою для їх оплати, акти були надані суду, на підставі чого було встановлено заборгованість відповідача перед позивачем; в актах вказується лише обсяг фактично наданих послуг та їх вартість, відстань на яку надавались послуги в актах не вказується, а зазначається в товарно-транспортних накладних, перелік послуг зазначено в первинних документах по договору, які і є додатками до нього; у додатку № 1 до договору від 16.01.2008 зазначено надання послуг і асфальтоукладником Vogel S 1600, але його назву написано скорочено.
Позивачем та відповідачем у судових засіданнях надавались заява про забезпечення позову, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про відкладення розгляду справи, які відхилені у зв'язку із відсутністю підстав, передбачених нормами законодавства для їх задоволення та необґрунтованість обставинами справи, про що відображено у протоколах судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті наданих послуг за договором від 16.01.2008 в розмірі 77 986,93 грн. та пені за несвоєчасну оплату наданих послуг у розмірі 15 519,11 грн., 13 017,49 грн. суми збитків з урахуванням індексу інфляції, 1 998,32 грн. - 3% річних від простроченої суми та судових витрат.
Позивачем у порядку ст. 22 ГПК України надано заяву про уточнення позовних вимог від 07.05.2009, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 77 986,93 грн., враховуючи сплату відповідачем суми 27 380,00 грн. 26.02.2009, 8 241,98 грн. пені, 8 026,35 грн. інфляційних втрат, 1 020,30 грн. річних та судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2008 між сторонами укладено договір поставки № 16/01-08, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором виконавець, взяв на себе зобов'язання надати відповідачу, за договором замовнику, послуги машинами та механізмами в кількості, обсязі та в строки, вказані у додатках, що є невід'ємними частинами договору (надалі - послуги), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги за ціною і у порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до умов договору від 16.01.2008, а саме: п. 2.2, вартість послуг визначається згідно із додатками до цього договору.
У додатку № 1 до договору про надання послуг від 16.01.2008 сторони погодили ціну за послуги та визначили строк надання послуг - з 16.01.2008 по 30.03.2008.
Пунктом 2.5 договору від 16.01.2008 встановлено, що оплата фактично наданих послуг за звітний період (місяць) проводиться на підставі належно оформленого акту прийому-передачі наданих послуг протягом 10-ти банківських днів з дня підписання акту наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
На виконання умов договору від 16.01.2008 позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги на суму у розмірі 105 366,93 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття наданих послуг № ОУ-0000009 від 31.01.2008 на суму 29 357,78 грн., № ОУ-0000011 від 31.01.2008 на суму 21 434,40 грн., № ОУ-0000022 від 25.02.2008 на суму 45 000,00 грн., № ОУ 0000030 від 17.03.2008 на суму 9 574,75 грн.
В порушення умов договору від 16.01.2008 відповідач оплатив надані позивачем послуги частково, а саме на суму у розмірі 27 380,00 грн., що підтверджується витягом із особового рахунку позивача від 26.02.2008, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 77 986,93 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем не було надано суду першої інстанції доказів належного виконання умов договору від 16.01.2008, також не було надано таких доказів до апеляційного господарського суду.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 77 986,93 грн. заборгованості за надані послуги, є такими, що відповідають вимогам ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України та підтверджені матеріалами справи.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму заборгованості за надані послуги за договором від 16.01.2008, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.3 договору від 16.01.2008 передбачено, що у випадку прострочення кінцевого розрахунку за актами наданих послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення від суми простроченого платежу за кожний день затримки.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, перевіривши розрахунок позивача апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо розмірів сум пені, річних та інфляційних втрат, які ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають нормам чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.
Оскільки пунктом 2.5 договору від 16.01.2008 передбачено, що підставою оплати наданих послуг є належно оформлені акти прийому-передачі наданих послуг, до матеріалів справи надані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) підписані обома сторонами та скріплені відтисками печаток, тобто належно оформлені, також про згоду із наданими послугами свідчить і акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.03.2008, то у суду не було підстав вимагати у позивача додаткових доказів надання відповідачу послуг.
Крім того, відповідач не спростував ані розміру сум вартості послуг, ані факту їх надання, хоча згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Також слід зазначити, що до відзиву на апеляційну скаргу позивачем додані копії дорожніх листів, інших документів, які підтверджують надання відповідачу послуг, переданих останньому за згаданими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Додатком № 1 до договору від 16.01.2008 передбачені послуги асфальтоукладника Vogel Super 1600 та вказано, що відповідач оплачує доставку машин та механізмів до місця надання послуг та з місця надання послуг.
Як вбачається із матеріалів справи, у судове засідання 03.04.2009 представник відповідача не з'явився.
Ухвалою суду першої інстанції від 03.04.2009 було відкладено розгляд справи на 12.05.2009 через неявку представника відповідача в судове засідання та неподання витребуваних документів.
Отже, немає підстав стверджувати, що відповідачу не надано можливості взяти учать у судовому засіданні.
Також, згідно із ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
При цьому слід враховувати обмежений строк розгляду справи.
Крім того, зазначена обставина не є підставою для скасування або зміни рішення згідно зі ст. 104 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі №44/152 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 44/152 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Кондратова І.Д.
Попікова О.В.
10.08.09 (відправлено)