ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 52/406
29.07.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 18 917,50 грн. за участю представників позивача -Сапрун М.М., довіреність № 112-6890 від 19.12.2008р., відповідача -не з'явився,
У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 18 250,34 грн. заборгованості, 153,00 грн. 3% річних, 514,16 грн. інфляційних втрат, а загалом 18 917,50 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором № К 01460 від 22.02.2007 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.07.2009 року.
У судовому засіданні 29.07.2009 року представник позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, де просив стягнути з відповідача 18 250,34 грн. заборгованості, 514,16 грн. інфляційних втрат.
Представник відповідача в судове засідання 29.07.2009 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте через канцелярію 24.07.2009 року подав заяву про проведення розгляду справи без його участі та про визнання боргу частково на суму 18 250,34 грн.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго»(клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(компанія) був укладений договір № К 01460, за умовами якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих ПК.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту розірвання.
Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Відповідно до п. 4.1 договору при укладенні договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в додатку до договору.
В п. 7.3 договору передбачено, що компанія несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на р/рахунок компанії і в разі розірвання договору, гарантує повернення сум, яка залишилася після остаточного розрахунку.
У зв'язку з відмовою заправки газом автотранспорту позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №89 від 11.02.2009 р. де просив повернути залишок коштів по паливним карткам в розмірі 18 250,34 грн.
В свою чергу відповідач повідомив позивача через факсимільне повідомлення про тимчасові незручності, які виникли через неможливість заправлення автомобілів на автомобільних газонаповнювальних компресорних станціях.
05.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом, де просив заблокувати та прийняти по акту прийому-передачі паливні картки, розірвати договір № К 01460 від 22.02.2007р. та повернути залишок грошових коштів у розмірі 18 250,34грн.
19.03.2009 року сторонами був підписаний акт про повернення пластикових карток.
27.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 194, де просив повернути борг у сумі 18 250,34 грн.
У своїй відповіді на претензію №147-В від 14.05.2009 року відповідач погодився з заборгованістю перед позивачем у розмірі 18 250,34 грн., проте повідомив про неможливість перерахувати суму боргу, у зв'язку з складним матеріальним становищем.
Доказів заправки газом автотранспорту позивача вартістю 18 250,34 грн., або сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.
Отже, позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання з поставки газу.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що компанія несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на р/рахунок компанії і в разі розірвання цього договору, гарантує повернення суми, яка залишилася після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому п. 10.2 договору.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 18 250,34 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання з поставки газу на суму 18 250,34 грн. за договором, та відповідно до п.7.3 договору має грошове зобов'язання з повернення суми, яка залишилися після остаточного розрахунку, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 514,16 грн. інфляційних сум, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.
Державне мито у сумі 187,65 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(03115, м.Київ, пл. Святошинська, буд.1, кім.272, код 34483710) на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код 00131587) 18 250 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 34 коп. боргу, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн.16 коп. інфляційної складової боргу, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Чебикіна