вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
06.08.09Справа №2а-7325/09/9/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Цикуренко А.С. ,
при секретарі Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Приватного підприємства "Заубер"
про стягнення заборгованості в сумі 9084,00 грн
за участю представників:
позивача - Свинобоєва О.С., довіреність № 04-5/03 від 15.01.2009 р.;
відповідача - Спасенков Олексій Миколайович;
Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства «Заубер» адміністративно-господарські санкції в сумі 9084,00 грн. за 1 робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач проти позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії їм рівнихз усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначені в Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875 (далі - Закон).
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону та «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
23.02.2009 р. відповідач надав звіт позивачу про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 р., відповідно до якого відповідач не виконав встановлений норматив по працевлаштуванню інвалідів і не створив 1 робоче місце для інваліда. Середньорічна зарплата штатного працівника в 2008 р. склала 18120 грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти на підставах, у межах повноважень і способом, передбаченим Конституцією й законами України.
Відповідно до п.п.1 й 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.02р. Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного керування, що діє в складі Мінпраці й підпорядковується йому.
Фонд у своїй діяльності керується Конституцією й законами України, актами Президента України й Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та цим Положенням.
Згідно з п. 3 цього Положення одне із завдань Фонду є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності й господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 68 Конституції України кожний зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України й законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності й господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 у кількості 1 робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств у випадку не забезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 20 зазначеного Закону передбачено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менше, чим установлено нормативом, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
До завдань Фонду, передбачених у п. 3 Положення № 1434, відноситься і здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності й господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 ( далі Положення № 314) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову численність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
В силу викладеного суд приходить до висновку, що відповідно до норм, визначених у Положенні № 314, робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда. В силу чого стає очевидним, що підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні № 314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.
Аналізуючи норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд вважає, що штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, носять характер альтернативного зобов'язання, тобто підприємство або дотримує норматив, або сплачує конкретну суму до держбюджету України. При цьому законом не встановлено, що для сплати штрафних санкцій у підприємства повинна бути встановлена наявність вини. Між позивачем та відповідачем у результаті невиконання останнім нормативу по працевлаштуванню інвалідів та несплати штрафних санкцій виникли публічно-правові відносини, які взагалі не передбачають можливості існування питання про відповідальність, пов'язану з винними діями особи, що не є суб'єктом владних повноважень, оскільки питання про наявність вини може розглядатися тільки у цивільних (господарських) відносинах.
Крім того, зі змісту статей 19 й 20 Закону вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки згідно з ч.5 ст.20 Закону суми штрафних санкцій використаються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги на здійснення мер по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.п., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок або виконання нормативу шляхом працевлаштування інвалідів або оплата штрафних санкцій.
Також необхідно зазначити, що згідно з пп. 1 п.1 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до складу доходів Державного бюджету України включаються доходи, що надходять відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».
Таким чином, суд вважає, що Конституцією України гарантований соціальний захист інвалідів, який здійснюється, зокрема , відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» шляхом зобов'язання підприємства створити для інваліда робоче місце (тобто забезпечити його роботою) з витікаючими наслідками (одержання зарплати, лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги, пенсійне забезпечення, страхування та інш.) та шляхом фінансування витрат бюджету на соціальне забезпечення інвалідів, що не працюють, у тому числі і за рахунок штрафних санкцій, яки сплачують підприємства у разі невиконання нормативів щодо працевлаштування інвалідів.
Відповідач не виконав норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується його Звітом (а. с. 5).
Відповідно до статистичної звітності відповідача за 2008 р. фонд оплати праці склав 218042 тис. грн., кількість робочих місць - 12, середньорічна заробітна плата - 18120 грн. (а. с. 5).
Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів 1, фактично 1 інвалід не був працевлаштований.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Постанова оформлена та підписана 11.08.2009 р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Заубер» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 35; ЄДРПОУ 25149559, МФО 384522, ФТБ «Південний», р/р 26005300050201) до Державного бюджету м. Ялта 50070000, Управління Державного казначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740850, р/р 31211230700039 призначення платежу: ОКПО платника; 50070000; 01 адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2008 р. в сумі 9084,00 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Цикуренко А.С.