91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
07.08.09 Справа № 9/193
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ
до Державного підприємства "Первомайськвугілля", м. Первомайськ Луганської області
про стягнення 27 964 грн. 56 коп.
в присутності представників сторін:
від заявника -Анушкевич О.І., посв. № 553 від 27.08.08,
позивача -не прибув,
від відповідача - Іщенко Д.І., дов. № 01/4-10-09 від 02.01.09
суть спору: прокурор звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за безвідсотковою цільовою бюджетною позикою у розмірі 26987,16 грн. та пеню у розмірі 977,40 грн., разом -27964,56 грн. за договором безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати № 45 від 23.08.05.
Відповідач, ДП "Стахановський ІОЦ", відзивом на позовну заяву за № 01/4-7-419 частково визнав позовні вимоги у розмірі основного боргу в сумі 26987,16 грн., однак проти нарахування пені заперечує з наступних підстав.
Ш Пунктом 9.1 спірного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня -це вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, пунктом 9.3 договору передбачена умова, за якої пеня встановлена у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
На думку відповідача вказана умова договору суперечить нормам чинного законодавства.
Ш Відповідач посилається на норму ч. 1 ст. 207 ГК України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або здійснено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б однієї із господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути за вимогою однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.
В обгрунтування позову прокурор, враховуючи приписи ст. 121 Конституції України, ст. 20 п. 6, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", посилається на вищезазначений договір № 45 від 23.08.05, відповідно до якого Міністерством палива та енергетики України платіжним дорученням № 39 від 26.08.05 було перераховано відповідачу безвідсоткову цільову бюджетну позику в сумі 54000,0 грн.
Згідно з розділами 5, 5 вказаного договору відповідач зобов'язався здійснювати повернення позики щомісячно, починаючи з 1 січня 2006 року, рівними частками, згідно з графіком її повернення, викладеному у додатку № 2 до договору.
За період з 31.01.06 по 30.04.09 відповідач повинен був погасити позику в сумі 34000,0 грн., однак зобов'язання позичальник не виконав належним чином, повернувши лише за цей період 7012,84 грн.
Пунктом 9.3 договору передбачена відповідальність за несвоєчасне повернення коштів у вигляді пені у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожен день прострочення, але не більше річної ставки НБУ.
За цією умовою відповідачу нарахована пеня у розмірі 977,40 грн.
Таким чином заборгованість відповідача складає 27964,56 грн., яку й просить стягнути прокурор.
У письмових поясненнях, наданих у судовому засіданні, прокурор посилається на положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України", постанови КМУ від 22.08.05 № 794 Про затвердження Порядку надання безвідсоткової бюджетної позики для підприємств та організацій вугільної промисловості (крім вугледобувних) на погашення заборгованості, яка утворилася на 1 квітня 2005 року з виплати заробітної плати та Указ Президента України від 25.07.05 № 1123/2005 Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю, згідно з яким Мінпаливенерго України реорганізовано шляхом виділення з його складу Мінвуглепрому України, тому у позові прокурор обґрунтовано визначив належного позивача.
Мінвуглепром України є правонаступником Мінпаливенерго України за договорами щодо надання бюджетної позики та зобов'язаний забезпечити своєчасне повернення позики, що надається з Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати заробітної плати (п. 2 преамбули постанови КМУ від 22.08.05).
Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача, прокурора і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 45 від 23.08.05, відповідно до якого позивачем (правонаступник Міністерства палива та енергетики України) платіжним дорученням № 39 від 26.08.05 було перераховано відповідачу безвідсоткову цільову бюджетну позику в сумі 54000,0 грн.
Згідно з розділами 5, 5 вказаного договору відповідач зобов'язався здійснювати повернення позики щомісячно, починаючи з 1 січня 2006 року, рівними частками, згідно з графіком її повернення, викладеному у додатку № 2 до договору.
За період з 31.01.06 по 30.04.09 відповідач повинен був погасити позику в сумі 34000,0 грн., однак зобов'язання позичальник не виконав належним чином, повернувши лише за цей період 7012,84 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми основного боргу у розмірі 26987,16 грн. і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки позовна вимога щодо стягнення суми основного боргу підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, визнання цієї суми відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, позовна вимога про стягнення суми боргу у розмірі 26987,16 грн. підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення пені.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня -це вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторонами у договорі (п. 9.3) пеня встановлена у розмірі 0,01% (що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ) від загальної суми отриманих коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що умова договору про встановлення розміру пені від загальної суми отриманих коштів не відповідає наведеним вище нормам закону, тому не може бути застосована у такій редакції.
Частиною 1 статті 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або здійснено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б однієї із господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути за вимогою однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.
Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, законодавець надав право суду визнавати недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону.
За таких підстав суд вважає, що вчинений сторонами спірного договору правочин щодо встановлення розміру пені від загальної суми отриманих коштів не відповідає закону і в цій частині має бути визнаний недійсним.
Разом з тим, зважаючи на норми статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини 3 ст. 549 ЦК України, суд вважає, що наданий відповідачем у судовому засіданні 07.08.09 контр-розрахунок пені за спірним договором є обґрунтованим за виключенням нарахування пені у розмірі 19,6 грн. за жовтень 2008 року, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки ані законом, ані спірним договором не встановлено інше, пеня за жовтень 2008 року повинна бути розрахована за шість місяців, тобто 182 дні, і складати 18,2 грн.
Таким чином, до стягнення підлягає пеня у розмірі 72,3 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Пункт 9.3 договору безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати № 45 від 23.08.05 визнати недійсним в частині встановлення розміру пені від загальної суми отриманих коштів.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з відповідача, ДП "Первомайськвугілля", 93200, Луганська обл., м. Первомайськ, вул. Куйбишева, 18-а, код 32320594, на користь позивача, Міністерства вугільної промисловості України, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 33833561, заборгованість за безвідсотковою цільовою бюджетною позикою у розмірі 26987,16 грн. та пеню у розмірі 72,3 грн., разом -27059,46 грн.
4. Стягнути з відповідача, ДП "Первомайськвугілля", 93200, Луганська обл., м. Первомайськ, вул. Куйбишева, 18-а, код 32320594, на користь державного бюджету державне мито у розмірі 270,59 грн. та інформаційно-технічні витрати -114,18 грн.
5. У задоволенні позову щодо стягнення пені у розмірі 905,10 грн. -відмовити.
Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя А.Г.Ворожцов