Кіровоградської області
"11" серпня 2009 р.
Справа № 14/92
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянув справу № 14/92
за позовом: Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТА", м. Київ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогаз", м. Кіровоград
про стягнення 67310,14 грн.
від позивача - Єрьомін С.В., довіреність № 35/1 від 01.03.09р.;
від відповідача - участі не брав.
Подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогаз" на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТА" 67310,14 грн., з яких 33300 грн. основного боргу, 1423,23 грн. штрафу, 355,81 грн. 3% річних, 2231,10 грн. інфляційних нарахувань, 30000 грн. збитків за отримані юридичні послуги, а також позивач просить покласти на відповідача державне мито в сумі 673,10 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач відзив на позов не подав, у судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 351633 від 28.07.2009р., що міститься в матеріалах справи.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
Між науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОТА" (далі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогаз" (далі - Покупець) існували позадоговірні відносини.
10.07.2009р. науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОТА" виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000024 від 10.07.2009р. (а.с. 40) товариству з обмеженою відповідальністю "Енергогаз" на суму 66300 грн. за виготовлення контактного водонагрівача КВН-0,29 Гс.
Відповідачем здійснена часткова попередня оплата в сумі 33 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 88 від 25.07.2009р. на суму 10 000 грн. (а.с. 43), № 52 від 28.07.2008р. на суму 10 000 грн. (а.с. 44), № 92 від 02.10.2008р. на суму 5 000 грн. (а.с. 45), № 93 від 03.10.2008р. на суму 5 000 грн. (а.с. 46), № 101 від 15.10.2008р. на суму 3 000 грн. (а.с. 47).
23.01.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогаз" в особі директора Тесцової Л.А. за довіреністю серія ЯПМ № 652816 (а.с. 42) отримало від науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТА" контактний водонагрівач КВН-0,29 Гс загальною вартістю 66300 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 23.01.2009р. (а.с. 41), що підписана директором відповідача.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами склалися відносини, що аналогічні відносинам, які виникають при укладанні договору купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000024 від 10.07.2008р. на суму 66 300 грн. за виготовлення контактного водонагрівача КВН-0,29Гс із терміном до сплати 16.07.2009р. (а.с. 40).
У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач зазначає, що такою вимогою є виставлений рахунок-фактура № СФ-0000024 від 10.07.2009р. (а.с. 40).
Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідач здійснивши частково попередню оплату товару (платіжні доручення: № 88 від 25.07.2009р. на суму 10 000 грн. (а.с. 43), № 52 від 28.07.2008р. на суму 10 000 грн. (а.с. 44), № 92 від 02.10.2008р. на суму 5 000 грн. (а.с. 45), № 93 від 03.10.2008р. на суму 5 000 грн. (а.с. 46), № 101 від 15.10.2008р. на суму 3 000 грн. (а.с. 47)) на загальну суму 33 000 грн., підтвердив позадоговірні стосунки між ним та позивачем.
23.01.2009р. товар був переданий позивачем відповідачу.
Частина 4 статті 538 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Отже позивач, незважаючи на неповну попередню оплату відповідачем здійснив поставку товару 23.01.2009р., тому з цього моменту, на підставі вказаної норми статті, у відповідача виникло зобов'язання по сплаті залишкової суми вартості товару, а саме в сумі 33 300 грн.
Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже у відповідача виникло зобов'язання оплатити товар після його отримання, тобто після 23.01.2009р.
За викладених обставин господарський суд вважає позовні вимоги по стягненню основного боргу в сумі 33 300 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості.
Щодо заявленого позивачем штрафу за кожний день прострочення виконання зобов'язання в розмірі однієї ставки НБУ від суми грошового зобов'язання, що складає 1 423,23 грн., то господарський суд відмовляє в його задоволенні в силу наступного.
Стаття 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Цивільний кодекс України визначає розмежування штрафу і пені у статті 549, частини 2, 3: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 статті 231 Господарського кодексу України, на який посилається позивач передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Отже вказаною нормою статті Кодексу передбачено загальний спосіб встановлення розміру штрафних санкцій, а в кожному конкретному випадку необхідно користуватися договором, а за його відсутності спеціальним законом, в даному випадку таким законом є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки фактично порядок обрахування вказаних штрафних санкцій підпадає під поняття пені, а не штрафу, як зазначено позивачем.
Отже господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 1 423,23 грн. необґрунтованими належним чином та не підкріплені відповідними нормативними актами законодавства і тому не підлягають задоволенню.
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував 2 231,10 грн. інфляційних нарахувань, зокрема за січень 2009р. - 965,70 грн., за лютий 2009р. - 499,50 грн., за березень 2009р. - 466,20 грн. та за квітень - 299,70 грн.
Але датою виникнення зобов'язання позивач зазначає момент передачі товару - 23.01.2009р., оскільки відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Тому господарський суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з лютого 2009р. по квітень 2009р. і складатиме 1 265,40 грн.
За викладених обставин позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 1 265,40 грн.
Відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача сума 3% річних складає 355,81 грн., що підлягає задоволенню господарським судом.
Позовні вимоги в частині стягнення 30 000 грн. збитків за отримані юридичні послуги стягненню не підлягають, так як в постановах Верховного Суду України неодноразово зазначалось, що витрати пов'язані з наданням правової допомоги відшкодовуються тільки згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, як витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката. В усіх інших випадках понесені позивачем витрати на правову допомогу відшкодуванню не підлягають, в тому числі і як збитки, тому що вони не мають обов'язкового характеру.
Отже, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.
Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, яка викладена у пункті 29 Інформаційного листа № 01-8/164 від 18.03.2008р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році".
Навіть якщо приймати до уваги позицію позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 30 000 грн. вартості юридичних послуг, пов'язаних з підготовкою претензії та позовної заяви щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогаз" коштів, слід зазначити, що позивачем не вжито заходів, передбачених статтею 530 Цивільного кодексу України щодо направлення відповідачу вимоги про сплату такої суми збитків.
Враховуючи зазначене, господарський суд задовольняє позовні вимоги частково, а саме в сумі 34 921,21 грн., з яких 33 300 грн. основного боргу, 355,81 грн. 3% річних, 1 265,40 грн. інфляційних збитків.
В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 44, 49, 75, 82-84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогаз" (25001, м. Кіровоград, пров. Вишняківський, буд. 40-а, ідентифікаційний номер 32504885) на користь науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТА" (03055, м. Київ, вул. Боткіна, 3, к. 1, ідентифікаційний код 16289882) 33 300 грн. основного боргу, 355,81 грн. 3% річних, 1 265,40 грн. інфляційних збитків, 349,21 державного мита, 162,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Копії рішення направити сторонам.
Суддя С.Б. Колодій
Дата підписання рішення - 14.08.2009р.