01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.08.2009 № 1/106
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Шипка В.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Введенське" Подільської районної у м. Києві
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.03.2009
у справі № 1/106 (суддя
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
до Комунальне підприємство "Введенське" Подільської районної у м. Києві
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 58493,42 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства “Введенеське” Подільської районної у м. Києві (відповідач) про стягнення 58.493,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено борг у сумі 53.605,58 грн. за договором № 51202 про постачання електричної енергії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2009 р. у справі № 1/106 (далі - Рішення суду) позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства “Введенське” Подільської районної у м. Києві ради (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 38, код ЄДРПОУ 35669355, МФО 320401, р/р № 26009203135701, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, код ЄДРПОУ 26187763) 53.605 (п'ятдесят три тисячі шістсот п'ять) грн. 58 коп. -основного боргу, 4.201 (чотири тисячі двісті одну) грн. 83 коп. - інфляційних втрат, 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. - 3 % річних, держмито в розмірі 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 94 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.
Не погоджуючись з Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду скасувати.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Скаржник зазначає, що Комунальне підприємство „Введенське" створено з метою удосконалення структури управління житловим господарством Подільського району на підставі рішення від 07.12.2007 р. № 240 Подільської районної у м. Києві ради і є планово-збитковим згідно з планом доходів та видатків на 2009 рік.
Основною статтею доходів є надходження квартирної плати, де електроенергія на чергове освітлення, освітлення сходових клітин, силова електроенергія ліфтів не визначена, тому позовна заява з питань стягнення боргу в сумі 58.493,42 грн. до КП „Введенське", на думку апелянта, є безпідставною, оскільки погашення заборгованості можливе лише при визначенні джерела фінансування та надходженню коштів з місцевого бюджету.
На даний час затверджені ціни (тарифи) на електроенергію (з вересня 2006 року вони становить 0,2436 грн. за 1 кВт) центральними органами виконавчої влади, які не покривають витрати на виробництво цих послуг і є нижчими від розміру екомічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Апелянт стверджує, що центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно їх повноважень та зобов'язані відшкодовувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.
КП „Введенське" повідомляє, що ним направлено на узгодження до АЕК "Київенерго" графік погашення заборгованості за електричну енергію.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства „Введенське” Подільської районної у місті Києві ради і порушено апеляційне провадження у справі № 1/106, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.07.2009 р.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання 28.07.2009 р. не з'явився.
В зв'язку з цим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 04.08.2009 р.
Представник позивача у судовому засіданні 04.08.2009 р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 04.08.2009 р. не з'явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду на час судового засідання не надходило. Про час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлена належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями про вручення відповідача судових ухвал про призначення апеляційної скарги до розгляду та про відкладання її розгляду.
Тому, враховуючи, що явка сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання електричної енергії від 20.08.2008 р. № 51202.
Згідно з п. 2.2.2 договору позивач постачає електроенергію як різновид товару за умовами, визначеними йому договором, вартість якої відповідач згідно з 2.3.3 договору зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати.
Відповідно до п. 13 додатку 2.2 до договору споживачем до 1-го числа поточного місяця проводиться оплата вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованим до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.
Позивач за період з 01.08.2008 р. по 01.01.2009 р. поставив відповідачу, а останній спожив електричної енергії на суму 162.983,17 грн., проте сплатив відповідач лише 109.377,59 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.
Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору від 20.08.2008 р. № 51202, а також вимоги ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексу, інших актів законодавства.
Борг за спожиту у вищенаведений період електричну енергію становить 53.605,58 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії (наявна в матеріалах справи).
Доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленням та з зауваженням щодо надання послуг, суду не надано.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три про центи річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 58.493,42 грн. боргу, а саме: 53.605,58 грн. - основного боргу, 4 201,83 грн. - інфляційних втрат, 686,00 грн. -3% річних.
Вказані розрахунки перевірені судом, відповідають положенням законодавства та відповідачем не спростовані.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні договірного зобов'язання доведена матеріалами справи.
Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, останні підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на збитковість Комунального підприємства „Введенське” Подільської районної у місті Києві ради та відсутність у нього необхідних коштів для погашення заборгованості, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення відповідача колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 1/106 від 27.03.2009 р. прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, покладаються на відповідача.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Введенське” Подільської районної у місті Києві ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 1/106 від 27.03.2009 р. - без змін.
2. Матеріали справи № 1/106 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді Шипко В.В.