Постанова
Іменем України
Справа №
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 27 листопаду 2006 року у справі № 2-29/17036-2006
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Будкомплекс" (вул. Будівельників, 5, Євпаторія, 97400)
до Дочірнього підприємства "Санаторій "Прибій" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Московська, 9/15, Євпаторія, 97411)
3-тя особа Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39-41, Київ, 01023)
про спонукання до виконання певних дій
Рішенням господарського суду АР Крим від 27.11.2006 року у справі № 2-29/17036-2006 позов відкритого акціонерного товариства «Будкомплекс» задоволено. суд зобов'язав Дочірнє підприємство «Санаторій «Прибій» для дітей з батьками» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофздоровниця» виконати зобов'язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва № 0102012/2005-39 від 15.04.2005 року, укладений між сторонами у справі, а саме: протягом 10-ти днів з дня набрання рішенням суду законної сили передати ВАТ «Будкомплекс» з оформленням акту прийому-передачі будівельний майданчик, огородження будівельного майданчику та каналізаційний колектор, що розташовані на земельній ділянці площею 1,4 га за адресою: м. Євпаторія, вул. Московська, 9/15, 21, а також утриматись від перешкод позивачеві в реалізації зобов'язань щодо виконання будівельних робіт по реконструкції Санаторію «Прибій» на підставі підготовленої проектної документації.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі було укладено договір № 0102012/2005-39 від 15.04.2005 року пайової участі у фінансуванні будівництва пансіонату, збоку відповідача мали місце дії, які перешкоджають виконанню позивачем власних обов'язків за договором та даний факт підтверджується матеріалами справи.
Не погодившись з цим судовим актом, закрите акціонерне товариство лікувально-озровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства «Будкомплекс» відмовити.
Доводи заявника апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, не надано оцінки умовам пунктів 2.1.2.1. та 2.2 стосовно виконання позивачем обов'язків щодо зміни цільового призначення земельної ділянки під будівельний майданчик для забудови, здійснення комплексу робіт по благоустрою території, розробки проекту будівництва. ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофздоровниця» вважає, що невиконання відкритим акціонерним товариством «Будкомплекс» закріплених в договорі зобов'язань стало причиною невиконання зобов'язань збоку Дочірнього підприємства «Санаторій «Прибій».
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга закритого акціонерного товариства лікувально-озровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
15.04.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Будкомплекс» та Дочірнім підприємством «Санаторій «Прибій» для дітей з батьками «ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» було укладено договір № 0102012/2005-39 пайової участі у фінансуванні будівництва, предметом якого передбачено внесення учасниками вкладів для досягнення загальної мети: проектування будівництва і введення в експлуатацію пансіонату для сімейного відпочинку на земельній ділянці площею 1,4 га за адресою: м. Євпаторія, вул. Московська, 9/15,21 (територія санаторію), без цілі отримання прибутку (а.с. 66-68).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про спільну діяльність, оскільки містить умови про ведення спільних справ учасників, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, характерні для договорів даного виду.
Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові і така спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Статті 1132, 1133 Цивільного кодексу України передбачають, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети, а під вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
Так, відповідно до пункту 2.2 договору № 0102012/2005-39 Учасник-2 -ВАТ «Будкомплект» вносить наступний вклад: виконує робити з благоустрою території санаторію, виконує функції замовника з проектування та будівництва, здійснює збір даних для початку проектування, проведення передпроектних і дослідницьких робіт, розробки проекту та узгодження іншої дозвільно-будівельної документації, отримує дозвіл виконкому на проектно-вишукувальні роботи, затверджує проектно-кошторисну документацію.
Пунктом 5.1. договору сторонами був визначений термін закінчення будівництва об'єкта - грудень 2006 року.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Судовою колегією встановлено, що у підтвердження виконання зобов'язань, закріплених в пункті 2.2 договору № 0102012/2005-39, позивачем надано суду наступні докази:
* рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 549 від 28.10.2005 року «Про дозвіл ДП «Санаторій «Прибій» для дітей з батьками» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» реконструкції санаторію «Прибій» з розширенням по вул. Московська, 9/15, 21» (а.с.63), винесене на підставі протоколу засідання містобудівної ради м. Євпаторія від 02.09.2005 року (а.с.64) та позитивного висновку державної архітектурно-будівельної експертизи проекту будівництва об'єкта (№ 1432-11-2005) (а.с.63);
* дозвіл Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю м. Євпаторія на виконання будівельних робіт № 152 від 15.11.2005 року та № 41 від 06.03.2006 року (а.с.62, 62- зворот);
* крім того, позитивний висновок державної архітектурно-будівельної експертизи проекту будівництва об'єкта № 1432-11-2005 розроблений на підставі наступних документів наданий позивачем: 1) Архітектурно-планувальне завдання, погоджене головним архітектором м. Євпаторії та затверджене в Минархбудполітики АР Крим № 66 від 13.01.2006 року; 2) Державного акту на право постійного користування земле. Площею 5,92 га серії 1-КМ № 00218 від 01.11.2000 року; 3) завдання на проектування; 4) технічні умови на водопостачання та каналізацію підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії № 150/06 від 08.08.2005 року; 5) довідка Євпаторійського РЕС ВАТ «Крименерго» № 2163 від 22.09.2005 року; 6) довідка по теплопостачанню від реконструйованої котельної санаторію «Прибій», 7) акт обстеження зелених насаджень від 29.12.2005 року, затверджених виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради; 8) звіт про інженерно-геологічні вишукування.
Таким чином, на підставі проектної і дозвільної документації ВАТ «Будкомплекс» приступило до фактичного виконання своїх договірних зобов'язань, здійснило розміщення на будівельному майданчику матеріалів і обладнання, а також виконало комплекс підготовчо-будівельних робіт, що підтверджується актами прийому виконаних робіт за формою КБ-3 і КБ-2.
На підставі викладеного, судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що підставою невиконання відповідачем вимог пункту 2.1.2.1 та 2.1.2.2. щодо передати в якості пайового внеску огородження земельної ділянки, на якій заплановано будівництво, каналізаційного колектору, а також право на користування земельною ділянкою, оскільки такі доводи спростовуються наявними у справі матеріалами.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог відносно виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які в певних умовах є звичайними.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем без попередження збоку позивача позивача, було встановлено замки і охорону, заблоковано будівельний майданчик, чим зроблено неможливим подальше виконання відкритим акціонерним товариство «Будконтакт» будівництва об'єкту. Результатом письмових звернень позивача на адресу відповідача та третьої особи про надання пояснень з приводу зазначених вище дій з'явилась вимога відповідача про розірвання договору, що підтверджується оформленими і підписаними відповідачем та третьою особою додатковими угодами про розірвання договору пайової участі у фінансуванні будівництва №0102012/2005-39 (а.с. 16).
Надаючи правову оцінку вказаний вище діям Дочірнього підприємства «Санаторій «Прибій» для дітей з батьками» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофздоровниця» судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не припускається та зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог даного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред'являються.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому, встановлений договором як запланований сторонами строк закінчення будівництва об'єкту спільної діяльності має змінюватись на розумний строк, необхідний позивачеві для виконання власних зобов'язань.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не може бути прийняте до уваги рішення Наглядової ради ЗАТ «Укрпрофоздравница» - власника відповідача, від 08.08.2005 року № Р2-7, згідно з яким було постановлено припинити дію договору від 15.04.2005 року .№ 0102012/2005-39 про пайову участь у фінансуванні будівництва та на якого в подальшому були спрямовані додаткові угоди про розірвання цього договору.
Господарським судом АР Крим вірно встановлено, що за статутними документами відповідач є юридичною особою - самостійним суб'єктом цивільних правовідносин в розумінні статті 80 Цивільного кодексу України та не несе відповідальності за зобов'язаннями власника, як і власник не несе відповідальності за зобов'язаними свого дочірнього підприємства.
Норма статті 327 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 1142 Цивільного кодексу України передбачає, що право учасника договору про спільну діяльність на відмову від подальшої участі в договорі розповсюджується тільки на випадки укладення безстрокового договору, та за умови подачі заяви за три місяці до виходу.
Крім того, відповідно до пункту 6.3. договору, що його може бути припинено тільки за взаємною згодою сторін та з ініціативи одного з учасників, за наявності у нього поважних причин з обов'язковим повідомленням про це другого учасника за 3 місяці до розірвання договору з відшкодуванням протягом 30 днів з дня розірвання договору всіх реальних збитків. Однак, доказів подачі відповідної заяви суду не надано.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме відповідачем шляхом встановлення замків і охорони, блокування будівельного майданчику зроблено неможливість подальшого здійснення позивачем будівництва об'єкту.
Тому, є безпідставними посилання апеляційної скарги на порушення позивачем вимог статті 530 Цивільного кодексу України та вірним застосування господарським судом АР Крим норми частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України згідно з якою кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Частина 2 статті 613 Цивільного кодексу України зазначає, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
У пункті 6.1. договору зазначено, що він діє до повного і належного його виконання учасниками.
У даному випадку при виконанні умов договору про спільну діяльність, права та обов'язки сторін такого договору виникають, припиняються та змінюються таким чином, що при ведені спільних дій кожна зі сторін договору одночасно виступає і боржником, і кредитором щодо одна одної, у зв'язку з чим, виконання позивачем зобов'язань щодо виконання всіх дій, спрямованих на будівництво об'єкту в обумовлений договором строк, знаходиться в залежності від виконання своїх зобов'язань відповідачем в частині вчинення дій щодо внесення вкладу у спільну діяльність.
Оскільки зміст статті 175 Господарського кодексу України надає право управненій стороні вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, судова колегія приходить до висновку, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог ВАТ «Будкомплекс» є правомірним.
За таких обставин, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101 ,103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства лікувально-озровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 27 листопада 2006 року у справі № 2-29/17036-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді