ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/184
02.07.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана нафтогазова компанія України»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопрогрес»
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,
1) товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «ТИСК»(на стороні позивача)
2) закрите акціонерне товариство «Укргаз-Енерго»(на стороні відповідача)
Про визнання недійсним договору № Т-80/04/2008 від 18.04.2008 р.
Суддя С.А. Ковтун
Представники учасників процесу:
Від позивача Макєєнко М.В. (за дов.)
Від відповідача Жук А.І. (за дов.)
Від третьої особи-1 не з'явились
Від третьої особи-2 Самотохіна Н.О. (за дов.)
Обставини справи :
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана нафтогазова компанія України»до товариства з обмеженою відповідальністю «Екопрогрес»про визнання недійсним договору № Т-80/04/2008 від 18.04.2008 р. про відступлення права вимоги (цесії) на суму 12 046 094,15 грн.
Позовні вимоги мотивовані невідповідністю оскарженого договору вимогам статей 512, 516 Цивільного кодексу України, оскільки договір уступки права вимоги укладений без погодження з боржником за основним зобов'язанням. З огляду на зазначене, позивач вважає спірний договір недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 07.04.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/184 та залучено до участі в останній як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «ТИСК»(на стороні позивача) та закрите акціонерне товариство «Укргаз-Енерго»(на стороні відповідача).
Ухвалою від 27.04.2009 р. розгляд справи було відкладено на 18.05.2009 р..
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 15.05.2009 р. справу передано на розгляд судді Ковтуну С.А.
Ухвалою від 15.05.2009 р. справу було прийнято до провадження.
У судове засідання 18.05.2009 р. представники учасників процесу не з'явились, розгляд справи було відкладено на 11.06.2009 р..
11.06.2009 р. представники відповідача та третьої особи-1 на виклик суду не з'явились.
Третя особа-2 надала суду письмові пояснення, у яких позовні вимоги відхилила.
Позивачем заявлено клопотання про витребування у відповідача та третьої особи-2 доказів здійснення розрахунків за договором про відступлення права вимоги № Т-79/04/2008 від 17.04.2008 р..
Суд задовольнив клопотання, відклавши розгляд справи на 02.07.2009 р..
Третя особа-1 у вказане засідання не з'явилась.
Відповідач надав під час розгляду справи відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, звернувши увагу суду на помилкове розуміння позивачем умов пункту 10.8 договорів постачання природного газу, права вимоги по яких і стали предметом спірного договору.
На думку відповідача, умови пункту 10.8 договорів постачання природного газу врегульовували питання заборони передачі без погодження між сторонами зобов'язань щодо поставки, приймання та оплати природного газу третім особам. З огляду на зазначене, відповідач посилався на те, що заміна кредитора не є передачею зобов'язання згідно з умовами договору постачання природного газу.
Третя особа-2 (ЗАТ «Укргаз-Енерго») надала свої пояснення на позовну заяву, в яких підтримала викладені відповідачем доводи та просила відмовити позивачеві в позові.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
18 квітня 2008 року між позивачем і відповідачем укладено договір № Т-80/04/2008 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір).
Як вбачається з преамбули Договору, підставою для його укладення стали статті 512-519 Цивільного кодексу України та стаття 195 Господарського кодексу України.
Відповідно пункту 1 Договору в порядку та на умовах, визначених останнім, відповідач відступає позивачеві, а позивача набуває право вимоги, належне відповідачу відповідно до договору № 145/77/П-07 від 29 грудня 2006 року, договору № 290/77/П(р)-07 від 29 березня 2007 року, договору № 395/77/П(р)-07 від 27 червня 2007 року та договору № 395/77/П(м)-07 від 27 червня 2007 року на постачання природного газу, укладених з Третьою особою-1.
Пунктом 2 Договору визначено, що за умовами останнього позивач набуває право вимагати від боржника (третьої особи-1) реального та належного виконання зобов'язань по сплаті коштів у сумі 12 046 094,15 гривень.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зі змісту даної статті вбачається, що кредитором є особа, яка має право вимоги до іншої сторони в зобов'язанні щодо виконання останньою певного обов'язку, в тому числі обов'язку зі сплати грошей.
Цивільним кодексом України передбачена можливість заміни кредитора у зобов'язанні. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні регламентований статтею 516 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відповідно до вимог статей 512, 513, 516 Цивільного кодексу України, кредитор у будь-якому зобов'язанні може бути замінений на підставі укладеного між кредитором та новим кредитором (цесіонарієм) правочину, умовами якого передбачалась би передача встановлених статтею 509 Цивільного кодексу України прав вимоги до боржника. При цьому, за загальним правилом, право кредитора передати своє право вимоги іншій особі є вільним, за умови відсутності обмежень та заборон, встановленим нормами договору та закону.
Відповідно до викладеного, право вимоги кредитора до боржника може бути вільно передане кредитором третім особам лише за умови, що заборони щодо такої передачі не встановлені законом або умовами договорів, право вимоги за якими передається.
У випадку, якщо відповідні обмеження або заборони будуть міститись у договорі, права вимоги за яким є предметом передачі за договором уступки, за відсутності згоди на це зі сторони боржників такі договори не відповідатимуть встановленим статтею 516 Цивільного кодексу України вимогам.
Як вбачається з пункту 3 Договору № Т-80/04/2008, відповідач передав за ним позивачеві права грошової вимоги за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору № 145/77/П-07 від 29 грудня 2006 року, договору № 290/77/П(р)-07 від 29 березня 2007 року, договору № 395/77/П(р)-07 від 27 червня 2007 року та договору № 395/77/П(м)-07 віл 27 червня 2007 року.
Дані права вимоги за вказаними договорами були набуті відповідачем на підставі договору № Т-79/04/2008 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного 17 квітня 2008 року між відповідачем та закритим акціонерним товариством «Укргаз-Енерго»(третя особа-2).
Відповідно до пункту 6 договору № Т-79/04/2008, датою переходу права вимоги (цесії) за вказаним договором від третьої особи-2 до відповідача є дата підтвердження обслуговуючого банка третьої особи-2 про перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок третьої особи-2 коштів в сумі 12 046 094,15 гривень.
Згідно з випискою з банківського рахунку відповідача від 18.04.2008р. останній перерахував на банківський рахунок третьої особи-2 вказані в пункті 6 договору № Т-79/04/2008 кошти в повному обсязі.
Дана обставина підтверджується також довідкою «Альфа-Банк»від 12 червня 2009 року № 35700-28.1.-86780.
Проте, як вбачається з наявних у справі договорів поставки природного газу, за якими й відбулася передача прав вимоги за спірним договором, дані договори виключали вільний обіг прав вимоги, породжених ними.
Так, згідно з пунктом 10.8 договору № 145/77/П-07 жодна зі сторін не має права передавати будь-які права за даним договором без письмового погодження іншої сторони.
Таким чином, передача будь-якого права, породженого договором № 145/77/П-07, в тому числі права вимоги в частині виконання грошових зобов'язань, допускається виключно за згодою боржника. Відсутність такої згоди зі сторони боржника вказує на невідповідність спірного Договору в частині переданих за договором №145/77/П-07 прав вимогам статті 516 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд відхиляє здійснені відповідачем посилання на те, що договір № 145/77/П-07 висуває вимоги щодо узгодження з боржником передачі прав вимоги лише відносно зобов'язань щодо поставки, приймання та оплати природного газу.
Як вбачається з умов договору № 145/77/П-07, обов'язок кожної зі сторін узгоджувати передачу прав вимоги за договором не обмежений якими-небудь окремими видами зобов'язань та не прив'язується до їх характеру. Пункт 10.8 Договору прямо вказує, що забороні підлягає передача саме будь-яких, а не окремих, прав по договору, а тому наведена відповідачем позиція щодо тлумачення умов Договору є помилковою.
Крім того, суд звертає увагу, що пункт 10.8 Договору № 145/77/П-07 висуває заборону для будь-якого обігу прав вимоги без погодження з боржником. Тому сама лише та обставина, що договір № Т-79/04/2008 (на підставі якого позивач і набув право вимоги, що згодом передане за спірним договором) не був визнаний судом недійсним, не може бути підставою для ігнорування встановлених пунктом 10.8 договору обмежень при будь-якому наступному відчуженні прав вимоги за цим договором.
Як вбачається з умов договору № Т-79/04/2008, ним не вносились зміни до пункту 10.8 договору № 145/77/П-07, а тому будь-яка наступна передача права вимоги за цим договором № 145/77/П-07 має здійснюватись відповідно до визначених ним правил обігу прав вимог, ним же породжених. Іншими словами, укладаючи кожен правочин (як перший так і будь-який наступний), предметом якого є передача прав вимоги по договору № 145/77/П-07, сторони зобов'язані виконати вимоги пункту 10.8 договору № 145/77/П-07 та отримати відповідний дозвіл від боржника у зобов'язанні.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Всупереч вимог статті 33 ГПК України жодна зі сторін спору не подала доказів надання товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Тиск»згоди на передачу прав вимоги до вказаного товариства відповідачу у справі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний Договір № Т-80/04/2008 в частині передачі прав вимоги за договором № 145/77/П-07 не відповідає вимогам статті 516 Цивільного кодексу України.
Досліджуючи умови договору № 290/77/П(р)-07 від 29 березня 2007 року суд встановив наступне.
29 березня 2007 року між ЗАТ «Укргаз-Енерго»та ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск» укладений договір № 290/77/П(р)-07 поставки природного газу (магістральні та розподільні трубопроводи).
Право вимоги по цьому договору № 290/77/П(р)-07 було передане відповідачу за договором № Т-79/04/2008, а згодом дане право передане відповідачем позивачу на підставі оспореного договору.
Згідно з пунктом 10.8 договору № 290/77/П(р)-07 жодна зі сторін не має права передавати будь-які права за даним договором без письмового погодження іншої сторони.
Доказів надання боржником згоди на передачу за спірним Договором прав вимоги до нього з договору № 290/77/П(р)-07 сторони не надали.
За таких обставин, суд дійшов висновку, до спірний договір в частині передачі прав до ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск», які виникли з договору №290/77/П(р)-07, суперечить вимогам статті 615 Цивільного кодексу України.
Досліджуючи умови договору № 395/77/П(р)-07 від 27 червня 2007 року, суд встановив наступне.
27 червня 2007 року між ЗАТ «Укргаз-Енерго»та ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск»укладено договір № 395/77/П(р)-07 поставки природного газу (магістральні та розподільні трубопроводи).
Право вимоги по цьому договору № 395/77/П(р)-07 було передане відповідачу за договором № Т-79/04/2008, а згодом дане право передане відповідачем позивачу на підставі оспореного Договору.
Згідно з пунктом 10.8 договору № 395/77/П(р)-07 жодна зі сторін не має права передавати будь-які права за даним договором без письмового погодження іншої сторони. Постачальник (ЗАТ «Укргаз-Енерго») має право передавати в заставу та відступати майнові права за цим Договором банкам та іншим фінансовим установам. Про передачу в заставу та/або відступлення майнових прав за договором банкам та іншим фінансовим установам постачальник (ЗАТ «Укргаз-Енерго») повинен повідомити покупця (ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск»).
Доказів надання боржником згоди на передачу за спірним договором прав вимоги до нього з договору № 395/77/П(р)-07 сторони не надали. Також не надано доказів участі у правочинах щодо уступки прав вимоги банків та фінансових установ.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірний договір в частині передачі прав до ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск», які виникли з договору № 395/77/П(р)-07, суперечить вимогам статті 615 Цивільного кодексу України.
Досліджуючи умови договору № 395/77/П(м)-07 від 27 червня 2007 року суд встановив наступне.
27 червня 2007 року між ЗАТ «Укргаз-Енерго»та ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск»укладений договір №395/77/П(м)-07 поставки природного газу магістральними трубопроводами.
Право вимоги по цьому договору № 395/77/П(м)-07 було передане відповідачу за договором № Т-79/04/2008, а згодом дане право передане останнім позивачу на підставі оспореного договору.
Згідно з пунктом 10.8 договору № 395/77/П(м)-07 жодна зі сторін не має права передавати будь-які права за даним договором без письмового погодження іншої сторони. Постачальник (ЗАТ «Укргаз-Енерго») має право передавати в заставу та відступати майнові права за цим Договором банкам та іншим фінансовим установам. Про передачу в заставу та/або відступлення майнових прав за договором банкам та іншим фінансовим установам постачальник (ЗАТ «Укргаз-Енерго») повинен повідомити покупця (ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск»).
Доказів щодо надання боржником згоди на передачу за спірним договором прав вимоги до нього з договору № 395/77/П(м)-07 сторони не надали. Також не надано доказів участі у правочинах щодо уступки прав вимоги банків та фінансових установ.
За таких обставин, суд дійшов висновку, до спірний договір в частині передачі прав до ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск», які виникли з договору № 395/77/П(м)-07, суперечить вимогам статті 615 Цивільного кодексу України.
Таким чином, судом встановлено, що всі права вимоги, які передавались відповідачем позивачу за спірним Договором № Т-80/04/2008 від 18 квітня 2008 року, передані з порушенням вимог статті 615 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Невідповідність спірного договору вимогам Цивільного кодексу України судом встановлена, наслідки чого визначені статтею 215 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи те, що судом встановлено невідповідність договору № Т-80/04/2008 від 18 квітня 2008 року вимогам статті 615 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Договір є недійсним з моменту укладення (вчинення) -ст. 236 ЦК України.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним з моменту укладення (вчинення) договір № Т-80/04/2008 від 18 квітня 2008 року про відступлення права вимоги (цесії), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОГРЕС»(04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12а, код 34576361) та товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднана нафтогазова компанія України «ОГНКУ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 74, оф. 10, код 33749716).
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екопрогрес» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12а; 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, рахунок 2600829056 у ВАТ АБ «Укргазбанк»м. Києва, МФО 320478, код 34576361) на користь товариства
з обмеженою відповідальністю «Об'єднана нафтогазова компанія ОНГКУ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 74, офіс 10, рахунок 260000431300 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, код 33749716) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 04.08.2009 р.