ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/152
08.07.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка», м. Львів
до товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Барельєф”, м. Київ
про стягнення 123 390,50 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Павлишина Н.А., предст., дов. б/н від 01.04.2009 року
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Барельєф” про стягнення 123 390,50 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №КС-80 від 05.01.2008 в частині оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 52 957,30 грн. Також за порушення виконання грошового зобов'язання позивач, з посиланням на п. 8.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 67 785,34 грн. та штраф в розмірі 2 647,86 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.05.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва продовжено строк вирішення спору на один місяць.
З метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на майно та грошові кошти, які належать відповідачу.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п.1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
Під час розгляду справи позивач, в зв'язку зі сплатою відповідачем 30.06.2006 року 792 грн. подав заяву в якій зменшив позовні вимоги та просить стягнути 52 165,30 грн. основного боргу, 2 608,36 грн. штрафу та 66 141,44 грн. пені.
В додаткових поясненнях до позовної заяви, що надійшли до суду 08.07.2009 року позивач знову просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача 52 957,30 грн. основного боргу, 2 647,86 грн штрафу та 67 785,34 грн. пені.
Відповідач подав заперечення проти позовної заяви, в яких зазначив, що Договір № КС-80 від 05.01.2008 року між сторонами не укладався, а згідно Договору № КС-80 від 22.02.2008 року відповідач будь-яких цінностей не отримував. При цьому відповідач визнав суму осевого боргу в розмірі 52 957,3 грн. та зазначив, що отримував від позивача матеріальні цінності на підставі видаткових накладних. Підсумовуючи заперечення відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 67 785,34 грн. та штрафу в розмірі 2 647,86 грн.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 02.07.2008 року представники відповідача, оглянувши наданий позивачем оригінал Договору № КС-80 від 05.01.2008 року визнали факт його укладання.
В судове засідання, призначене на 08.07.2009 року представники відповідача не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 08.07.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
05.01.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка»(Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Барельєф” (Покупець) укладено Договір №КС-80 (надалі по тексту Договір), відповідно до умов якого Продавець бере на себе зобов”язання здійснити продаж та поставку товару, а Покупець прийняти і оплатити його вартість на умовах, викладених в договорі.
Відповідно до п.4.6 Договору, Покупець зобов'язується повністю розрахуватись за отриманий товар не пізніше 14 календарних днів від дати кожної поставки товару, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця суми, вказаної у накладній за поставлену партію товару.
На виконання умов Договору позивач з вересня 2008 року здійснював відповідачу поставку товару. Поставка підтверджується наступними видатковими накладними:
№ п/п
Номер видаткової накладної
Дата
Сума, грн.
Рахунок -фактура, №, дата
1
КС/РН-4060
02.09.2008
1 584,00
КС/СФ-1409 від 02.09.2008
2
КС/РН-4937
08.10.2008
158,40
КС/СФ-1693 від 08.10.2008
3
КС/РН-4910
07.10.2008
792,00
КС/СФ-1682 від 07.10.2008
4
КС/РН-4799
03.10.2008
6 256,80
КС/СФ-1653 від 02.10.2008
5
КС/РН-4781
02.10.2008
2 508,00
КС/СФ-1646 від 02.10.2008
6
КС/РН-4636
25.09.2008
2 613,60
КС/СФ-1565 від 17.09.2008
7
КС/РН-4635
25.09.2008
6 177,60
КС/СФ-1614 від 25.09.2008
8
КС/РН-4617
25.09.2008
3 960,00
КС/СФ-1607 від 25.09.2008
9
КС/РН-4531
19.09.2008
792,00
КС/СФ-1584 від 19.09.2008
10
КС/РН-4498
18.09.2008
2 443,54
КС/СФ-1572 від 18.09.2008
11
КС/РН-4477
17.09.2008
4 733,53
КС/СФ-1565 від 17.09.2008
12
КС/РН-4456
17.09.2008
2 244,00
КС/СФ-1558 від 17.09.2008
13
КС/РН-4442
16.09.2008
1 845,60
КС/СФ-1551 від 16.09.2008
14
КС/РН-4382
15.09.2008
1 530,00
КС/СФ-1533 від 15.09.2008
15
КС/РН-4362
13.09.2008
13 305,60
КС/СФ-1529 від 13.09.2008
16
КС/РН-4319
11.09.2008
2 079,00
КС/СФ-1508 від 11.09.2008
17
КС/РН-4269
10.09.2008
4 800,00
КС/СФ-1489 від 10.09.2008
18
КС/РН-4246
09.09.2008
11 263,80
КС/СФ-1478 від 09.09.2008
19
КС/РН-4170
05.09.2008
1 879,94
КС/СФ-1449 від 05.09.2008
20
КС/РН-4166
05.09.2008
5 306,40
КС/СФ-1443 від 05.09.2008
21
КС/РН-4109
04.09.2008
4 356,00
КС/СФ-1429 від 04.09.2008
22
КС/РН-4084
03.09.2008
5 064,30
КС/СФ-1412 від 03.09.2008
23
КС/РН-4074
03.09.2008
2 409,30
КС/СФ-1416 від 03.09.2008
Видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача. Також факт поставки та отримання товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 31 від 02.09.2008 року, №32 від 03.09.2008 року, № 37 від 03.09.2008 року, № 40 від 05.09.2008 року, № 50 від 11.09.2008 року, № 56 від 16.09.2008 року, № 57 від 17.09.2008 року, № 58 від 17.09.2008 року, № 60 від 18.09.2008 року, № 65 від 19.09.2008 року, № 70 від 25.09.2008 року, № 72 від 25.09.2008 року, № 84 від 02.10.2008 року, № 89 від 07.10.2008 року, № 93 від 08.10.2008 року. Зазначені довіреності оформлені належним чином, містять підпис керівника відповідача та скріплені печаткою підприємства (копії видаткових накладних та довіреностей в матеріалах справи).
Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався.
На дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 52 957,30 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2009 року.
Під час розгляду справи відповідач частково погасив заборгованість, сплативши 792,00 грн.
Враховуючи викладені обставини, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 792 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Таким чином, станом на 08.07.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 165,30 грн.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідних осіб щодо прийняття товару підтверджуються наявними у справі довіреностями на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідають вимогам законодавства України, підписані керівником і засвідчені печаткою підприємства відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався оплатити поставлену продукцію згідно виставлених Продавцем рахунків на кожну поставку в строк не більше 14 календарних днів з моменту поставки продукції.
Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.
Однак, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до п. 8.2 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець зобов'язується погасити заборгованість та сплатити пеню в розмірі 2% від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.
Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено п. 8.2 Договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом, як помилково вважає позивач.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за період, визначений в розрахунку позивача, а саме в розмірі 2 222,47 грн.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому судом враховується той факт, що часткове погашення відповідачем суми осново боргу відбулось після порушення провадження по справі.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 792 грн. припинити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія “Барельєф” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 68, 03058, м. Київ, вул. Лєбєдєва -Кумача, 5/59 з будь -якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехніка” (м. Львів, вул. Дніпровська, 13/12, м. Львів, вул. Промислова, 55, р/р 26001001303001 у філії АКБ «Імексбанк»м. Львів, МФО 385491, код ЄДРПОУ 25230066) 54 387,77 грн. (п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят сім гривень сімдесят сім копійок), з яких 52 165,30 грн. (п'ятдесят дві тисячі сто шістдесят п'ять гривень тридцять копійок) основного боргу, 2 222,47 грн. ( дві тисячі двісті двадцять дві гривні сорок сім копійок) пені, а також 551,80 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню вісімдесят копійок) -державне мито та 52,77 грн. (п'ятдесят дві гривні сімдесят сім копійок) -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова