вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
24.06.09Справа №2а-2196/09/8/0170
(12:42 год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський консервний заводім. 1 Травня"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників :
від позивача: Давидов Євгеній Валентинович, довіреність бн від 19.02.09; Савко Андрій Ігнатійович, протокол від 17.07.09
від відповідача: Кадиров Усеін Ібраімович, довіреність № 35/10.0 від 23.03.09
Суть спору: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій: № 0003581503/0 від 08.04.08; №0007861503/0 від 22.08.08; № 0006481503/0 від 08.07.08; № 0006481503/1 від 18.09.08; №0006481503/2 від 08.12.08; № 0006961503/0 від 19.09.08; № 0006961503/1 від 19.09.08; 0006961503/2 від 08.12.08; № 0009131503/0 від 26.09.08; № 0009131503/1 від 21.10.08; №0009131503/2 від 25.11.08; № 0009131503/3 від 29.12.08; № 0009321503/0 від 09.10.08; №0009331503/0 від 09.10.08; № 0009341503/0 від 09.10.08; № 0009321503/1 від 04.12.08; 0009331503/1 від 04.12.08; № 0009341503/1 від 04.12.08.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішеннями Господарського суду АРК, що набрали законної сили, на користь позивача встановлена переплата податку на землю, визнанні нечинними певні податкові повідомлення-рішення відповідача за 2002-2005 рік, але не зважаючи на ці факти, відповідач самостійно розподіляв платежі позивача, частково спрямовуючи грошові кошти позивача на погашення неіснуюючого податкового боргу, внаслідок чого на особовому рахунку позивача у відповідача відобразилася податкова заборгованість, внаслідок чого відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач позов не визнав та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки повідомлення-рішення, що оскаржуються, прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України і підстави для їх скасування відсутні.
Так, відповідач посилається на той факт, що у позивача за несвоєчасну сплату податку на землю за період з квітня 2006р. по липень 2008р. відповідно до п.п. 5.3.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані штрафні (фінансові) санкції. Відповідач посилається на п.7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону, згідно з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, що не є податковим боргом, в порядку календарної черги його виникнення, а у разі одночасного виникнення за різними податками, зборами - в рівній пропорції.
Ухвалами суду від 27.01.09 відкрито провадження в адміністративний справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 27.01.09 вжиті заходи по забезпеченню адміністративного позову, заборонено відповідачу до завершення розгляду справи № 2а-2196/09/8-0170 вчиняти дії по виконанню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, самостійно змінювати призначення платежу, яке вказано в платіжних дорученнях позивача про сплату податку на землю.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольський консервний завод ім.1 травня» є платником податку на землю, що підтверджується податковим розрахунком земельного податку (а.с. 56); відомостями про наявність документів на землю (а.с. 57); розрахунком земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку (а.с. 58) та не заперечується сторонами.
Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АРК проведені невиїзні документальні перевірки Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський консервний завод ім. 1 травня» з питань своєчасності сплати до бюджету земельного податку:
- за період з 30.07.07 по 23.06.08 (акт № 4846\05528579 від 23.06.08р. (а.с. 130);
- за період з 30.10.07 по 14.08.08 (акт № 5990\05528579 від 14.08.08р.) (а.с. 131-132);
- за період з 01.10.07 по 15.07.08 (акт № 5346\05528579 від 15.07.08р.) (а.с. 133-134);
- за період з 30.11.07 по 15.09.08 (акт № 688\05528579 від 15.09.08р.) ( а.с. 135);
- за період з 04.01.08 по 02.10.08 (акт № 7347\05528579 від 02.10.08р.) (а.с. 136-138);
- за період з 30.05.06 по 26.03.08 (акт № 2117\15-3\05528579 від 26.03.08р.) (а.с. 139-140).
На підставі вищезазначених актів перевірок відповідачем були прийняти оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: № 0003581503/0 від 08.04.08; № 0007861503/0 від 22.08.08; № 0006481503/0 від 08.07.08; № 0006481503/1 від 18.09.08; № 0006481503/2 від 08.12.08; № 0006961503/0 від 19.09.08; № 0006961503/1 від 19.09.08; 0006961503/2 від 08.12.08; № 0009131503/0 від 26.09.08; № 0009131503/1 від 21.10.08; № 0009131503/2 від 25.11.08; № 0009131503/3 від 29.12.08; № 0009321503/0 від 09.10.08; № 0009331503/0 від 09.10.08; № 0009341503/0 від 09.10.08; № 0009321503/1 від 04.12.08; 0009331503/1 від 04.12.08; № 0009341503/1 від 04.12.08 (а.с. 24-41).
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій з податку на землю у зв'язку з порушенням позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано і без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо, без використання повноважень з належною метою.
Оцінивши вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ «Сімферопольський консервний завод ім. 1 травня» є обгрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Пунктом 1.2 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями, далі - Закон України №2181) встановлено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом.
Пункт 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
При цьому, частиною 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
У розумінні Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, що передбачено п.5.1. ст. 5 Закону України №2181.
Стаття 1 Закону України №2181 також визначає, що обов'язок погашати податковий борг покладено на платника податків, із чого слідує, що право визначати призначення платежу, внаслідок чого і відбувається погашення податкового боргу, належить лише платнику податків.
Пункт 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Мінюсті України 02.08.2005. за № 843/11123, визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.
Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.
Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.
Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.
Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.
Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).
Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.
За таких обставин суд вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов'язок по сплаті податкових зобов'язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.
Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (далі-Порядок № 327), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.
Вказане свідчить про те, що за будь-яких яких обставин підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов'язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.
Згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001р., зареєстрованої в Мінюсті 23.03.2001р. за №268/5459, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).
З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого п. 1.7., п. 2.3.2 Порядку № 327 встановлені вимоги про необхідність відображення в акті посилань на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку платника податків, що підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства.
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
В той же час, як вбачається з вищевказаних актів перевірок, при перевірці були використані податкові розрахунки земельного податку позивача та відомості картки особового рахунку підприємства з земельного податку. Первинні документи позивача, зокрема, платіжні доручення, якими позивач сплачував визначене та узгоджене у перевірених податкових розрахунках земельного податку податкове зобов'язання згідно з вказаними у них призначеннями платежів, відповідачем не досліджувалось.
Вказане підтверджується також тим, що надані позивачем платіжні доручення на підтвердження сплати податкових зобов'язань у спірному періоді, про що свідчать визначені в них призначення платежів, у відповідних актах перевірок не відображені та не досліджувались. В той же час, зазначені в актах перевірок платіжні доручення свідчать про сплату податкових зобов'язань з податку на землю за податковий період, що не перевірявся.
Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем платіжними дорученнями, а також контррозрахунком штрафних санкцій, згідно якого порівняно дані про платіжні доручення, зазначені ДПІ в актах перевірок, та позивача (а.с.111-113).
Отже, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв необгрунтовано, без дослідження всіх обставин справи, не прийняв до уваги вказані у платіжних документах призначення платежу, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Оскільки позивачем не була заявлена вимога про визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень противоправними, суд приходить до висновку про необхідність застосування положень ч. 2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту прав та інтересів позивача.
В судовому засіданні 24.06.09 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 29.06.09р.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі в Автономній Республіці Крим №0003581503/0 від 08.04.08; № 0007861503/0 від 22.08.08; № 0006481503/0 від 08.07.08; №0006481503/1 від 18.09.08; № 0006481503/2 від 08.12.08; № 0006961503/0 від 19.09.08; №0006961503/1 від 19.09.08; 0006961503/2 від 08.12.08; № 0009131503/0 від 26.09.08; №0009131503/1 від 21.10.08; № 0009131503/2 від 25.11.08; № 0009131503/3 від 29.12.08; №0009321503/0 від 09.10.08; № 0009331503/0 від 09.10.08; № 0009341503/0 від 09.10.08; №0009321503/1 від 04.12.08; 0009331503/1 від 04.12.08; № 0009341503/1 від 04.12.08. про застосування штрафних (фінансових) санкцій
3. Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський консервний завод ім. 1-Травня» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 62, пр 26001258877051, КРУ КБ «Приватбанк», МФО 384436, код ЄДРПОУ 05528579) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.