"08" липня 2009 р.
Справа № 12/11-09-233
За позовом: приватного підприємства "Альянс - С".
Відповідачі: 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський будівельний комбінат"
2) товариство з обмеженою відповідальністю „Прогресс-Строй”
про стягнення 138855,59 грн.
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Петренко Г.І. -довіреність від 01.12.2008р.;
від відповідача 1: Панчошак О.Д. -довіреність від 01.12.2008р.;
від відповідача 2: Панчошак О.Д. -довіреність від 01.12.2008р.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.06.2009р. по 19.06.2009р. о 11 год. 50хв.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне підприємство "Альянс - С", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський будівельний комбінат" суму заборгованості за невиконання умов укладеного договору поставки №0802 від 08.02.2008 р., яка з урахуванням індексу інфляції становить 100 527,04 грн.; відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України суму штрафних санкцій за невиконання умов укладеного договору поставки №0802 від 08.02.2008 р., яка становить 1528,01 грн.; штрафних санкцій відповідно до п.4.4. договору поставки №0802 від 08.02.2008 р., яка становить 11942,61 грн. та суму не отриманого прибутку у розмірі 24857,93 грн.
27.02.2009р. Позивач надав суду уточнену позову заяву (вх.№ 4763) відповідно до якої збільшив розмір позовних вимог, а саме: суму заборгованості за невиконання умов укладеного договору поставки №0802 від 08.02.2008 р., яка з урахуванням індексу інфляції становить 110 654,62 грн.; відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України суму штрафних санкцій за невиконання умов укладеного договору поставки №0802 від 08.02.2008 р. яка становить 2549,04 грн.; штрафних санкцій відповідно до п.4.4. договору поставки №0802 від 08.02.2008 р., яка становить 11812,67 грн. та суму не отриманого прибутку у розмірі 69383,53 грн.
Відповідач 1 проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.
На підставі спільної заяви сторін ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. термін розгляду справи продовжено на один місяць.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2009р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Прогресс-Строй”.
На підставі спільної заяви сторін ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2009р. термін розгляду справи продовжено на два місяці.
09.04.2009р. позивач із супровідним листом (вх. № 8598) надав суду уточнену позову заяву відповідно до якої додатково просить суд визнати таким, що суперечить чинному законодавству договір 3 06/02 від 06.02.2009р. про уступку права вимоги, укладений між приватним підприємством „Альянс-С” та ТОВ „Прогресс-Строй”, інші позовні вимоги залишив без змін.
21.04.2009р. позивач (вх. № 8598) надав суду уточнену позову заяву(вх. № 9450) відповідно до якої остаточно уточнив та обґрунтував свої позовні вимоги.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2009р. змінено процесуальний статус ТОВ „Прогресс-Строй” з третьої особи на відповідача 2 по справі.
Відповідач 2 проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов, наданих суду 20.05.2009р.
15.06.2009р. суд отримав від Позивача заперечення на відзив Відповідача 2.
Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 19.06.2009р. розгляд справи продовжено на один місяць.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
08.02.2008 р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем 1 (Покупець) було укладено договір поставки № 0802 (далі -Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар, ціна, кількість, найменування якого вказано у специфікації до договору (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору товаром є пісок у кількості 4606 тонн і вартістю 368 480 грн. та щебінь фракції 5-20 у кількості 110 тонн вартістю 12870 грн. на загальну вартість 381350 грн.
Згідно п.2.2 договору поставка товару здійснюється партіями, згідно графіку поставок (додаток № 2).
Згідно до п. 2.3. товар вважається поставленим на 100% його кількості з моменту підпису повноважними представниками сторін відповідних накладних.
У відповідності до пункту 3.2. договору, оплата по даному договору здійснюється в безготівковій формі, на підставі рахунку Постачальника, на протязі 7-ми робочих днів з моменту підпису повноважними представниками сторін накладних на поставлений товар.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що датою оплати вважається дата надходження платежу на поточний рахунок Постачальника.
Згідно п.4.2. в разі невиконання п.2.2. договору Постачальник зобов'язується компенсувати Покупцю збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочи від вартості недопоставленого товару.
Відповідно до п.4.4. в разі невиконання п.3.2. договору Покупець зобов'язується компенсувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочи від вартості несплаченого товару.
Згідно із додатком № 2 поставка товару повинна була виконуватися в проміжок часу з 08.02. по 28.03.2008р., при цьому 110 щебеню повинно було бути поставлено 28.03.2008р, а поставка піску повинна була виконуватися різними партіями у 13 етапів -08.02.08р. -324 т, 13.02.08р. -316 т, 14.02.08р., 14.02.08р. -230 т, 15.02.08р. -430 т, 19.02.08р. -254 т, 21.02.08р. -508 т, 28.02.08р. -103 т, 03.03.08р. -107 т, 05.03.08р. -209 т, 07.03.08р. -669 т, 11.03.08р. -742 т, 19.03.08р. -200 т та 28.03.08р. -514 т.
Як встановлено судом, Позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі, що підтверджується накладними, рахунками та довіреностями на отримання товару (т.с. 1, а.с. 13-34, 79-93).
Проте Відповідач 1 незважаючи на умови договору свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, сплативши за поставлений йому товар тільки 216793,96 грн. Що підтверджується атом звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем 1 (т.с. 1, а.с. 35).
Заборгованість зі сплати за поставлений товар склала 99433,27 грн.
Порушення Відповідачем 1 договірних зобов'язань по договору поставки зумовило звернення Позивача до суду з відповідним позовом.
06.02.2009р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено договір уступки права вимоги.
Відповідно до п.1.1 якого до Первісний кредитор -Відповідач 2 уступає, а Новий кредитор -Відповідач 2 придбає право вимоги Первісного кредитора грошових коштів за надані послуги в сумі 103 322,94 грн. від Позивача, пойменованого далі -Боржник, відповідно договору доручення У-108 про комерційне представництво від 10.08.2007р.(основний договір), укладеному між Відповідачем 2 та Позивачем.
Пунктом 1.2. договору від 06.02.2009р. передбачено що до Нового кредитора переходить право вимоги від Боржника сплати неустойки та стягнення збитків, спричинених невиконанням або неналежним виконанням Боржником переуступленої вимоги Новому кредитору, в порядку, передбаченому основним договором.
Згідно п.1.3. Новий кредитор компенсує Первісному кредитору переуступлене право вимоги в сумі 103322,94 грн. й в строки по вимозі Первісного кредитора.
Відповідно до п.1.6. зазначеного договору переуступки права вимоги Первісний кредитор повинен сповістити Боржника про переуступку права вимоги по договору.
Пункт 1.10. встановлює що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами.
06.02.2009р. спільною заявою № 06/02/09-1 Відповідач 1 та Відповідач 2 сповістили Позивача про переуступку права вимоги від Відповідача 2 до Відповідача 1.
09.02.2009р. Відповідач 1 направив на адресу Позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Позивач відмовляється визнавати укладений договір переуступки права вимоги дійсним, вважає що між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено договір факторингу.
Відповідач 1 клопотання щодо зарахування зустрічних однорідних вимог суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що Відповідач 1 незважаючи на умови договору свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, сплативши за поставлений йому товар тільки 216793,96 грн. Що підтверджується атом звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем 1 (т.с. 1, а.с. 35). Заборгованість зі сплати за поставлений товар складає 99433,27 грн., а тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 1 суми заборгованості за невиконання умов укладеного договору поставки №0802 від 08.02.2008 р., яка становить 99433,27 грн. , а також стягнення інфляційних за травень 2008р. -січень 2009р. у розмірі 11221,35 грн. разом 110 654,62 грн. є повністю обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому такими що підлягають задоволенню.
Також підлягає задоволенню позовна вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 1 штрафних санкцій у розмірі 2549,04 грн. які нараховані Позивачем відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які розраховані виходячи із 3% річних від простроченої суми боргу.
Стосовно стягнення з Відповідача 1 штрафних санкцій у розмірі 11812,67 грн. за невиконання п.4.4. договору поставки №0802 від 08.02.2008 р. суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.4.4. в разі невиконання п.3.2. договору Покупець зобов'язується компенсувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочи від вартості несплаченого товару.
А тому ці вимоги також підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача 1 суми не отриманого Позивачем прибутку у розмірі 69383,53 грн. суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до п.1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, що повністю кореспондується із приписами ст.22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Приписи третього абзацу п.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відносять недодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Такими, чином, у вигляді не отриманого прибутку (упущеної вигоди) повинні відшкодовуватися лише ті збитки, які б могли бути реально отримані Позивачем у разі належного виконання зобов'язання Відповідачем 1.
Водночас, сума не отриманого прибутку, яку просить стягнути Позивач, обґрунтовується умовними припущеннями про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.
З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне. Стягнення збитків у вигляді не отриманого прибутку (упущеної вигоди) є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вина. При відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Як встановлено судом, на виконання вимог договору поставки № 0802 від 08.02.2008р. між Позивачем та Відповідачем 1 мали місце господарські правовідносини.
В грудні 2008р. сторонами цих правовідносин перевірено та узгоджено показники взаємних розрахунків та підписано відповідний акт (т.с.1, а.с. 35). Після чого відповідачем 1 було вжито заходів щодо розрахунків, в тому ж числі було укладено з Відповідачем 2 договір по уступку права вимоги в сумі 103 322, 94 грн.
06.02.2009р. на адресу Позивача було направлено повідомлення про уступку права вимоги.
09.02.2009р. на адресу Позивача направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, зазначені документи були вручені представнику Позивача 27.02.2009р. (т.с.1, а.с.71).
У відповідності до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Норми цієї статті кореспондуються із п.4. ст. 226 Господарського кодексу України, відповідно до якого не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
З урахуванням того, що в діях Відповідача 1 відсутня вина, а Позивач відмовляється визнавати законним договір щодо уступки права вимоги, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, суд приходить висновку в необґрунтованості та безпідставності позовних вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 1 не отриманого прибутку у розмірі 69383,53 грн., а тому в їх задоволені слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення.
Стосовно задоволення позовних вимог Позивача щодо визнання недійсним та таким що суперечить чинному законодавству договору № 06/02 від 06.02.2009р. про уступку права вимоги, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 суд зазначає наступне.
06.02.2009р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено договір відступленя права вимоги грошових коштів за надані Позивачу Відповідачем 2 послуги в розмірі 103322,94 грн. згідно договору № У 107 від 10.08.2007р. про комерційне представництво.
За приписами ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор. За договором про комерційне представництво № У 107 від 10.08.2007р. боржником є Позивач, а кредитором Відповідач 2.
В силу п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступленя права вимоги). Згідно ч.3 зазначеної статті кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом, проте договір № У 107 від 10.08.2007р. не передбачає заборони відступленя права вимоги.
Відповідно до ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Як встановлено судом договір відступленя права вимоги № 06/02 від 06.02.2009р. укладений у письмовій формі, як і договір про комерційне представництво № У 107 від 10.08.2007р.
Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Саме це й було передбачено п.1.2. договору відступленя права вимоги № 06/02 від 06.02.2009р.
За приписами ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Як встановлено судом договір відступленя права вимоги № 06/02 від 06.02.2009р. не встановлює обов'язковості отримання згоди боржника на заміну кредитора.
Відповідно до п.1. ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступленя права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ст.1079 Цивільного кодексу України сторонами договору є фактор і клієнт, при цьому фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа -суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Тобто предметом договору факторингу є отримання клієнтом грошових коштів від фактора за плату під умову або переуступку права вимоги до третьої особи.
Згідно ч.1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.
Як встановлено судом, правочин, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 про відступленя права вимоги вчинено з наміром створення правових наслідків, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Відповідачем 2 відступлено право вимоги до Позивача Відповідачу 1; Відповідачем 1 та Відповідачем 2 письмово повідомлено Позивача про відступленя права вимоги; Відповідачем 1 направлено на адресу Позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання недійсним та таким, що суперечить чинному законодавству договору № 06/02 від 06.02.2009р. про уступку права вимоги, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 є такими, що не підтверджені матеріалами справи, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача 1 на користь Позивача витрати по сплаті держмита пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1249,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах в сумі 118 грн.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (65025, м. Одеса, 21-й кілометр Старокиївської дороги, 22, код ЄДРПОУ 05392542) на користь приватного підприємства "АЛЬЯНС-С" (65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, 27/29, код ЄДРПОУ 31595594) - 110 654 (сто десять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 62 коп. -сума заборгованості за невиконання умов укладеного договору поставки №0802 від 08.02.2008 р. з урахуванням індексу інфляції; 2549 (дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 04 коп. -3% річних; 11812 (одинадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 67 коп. -штрафні санкції по договору; 1249 (одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 98 коп. -витрат на оплату державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) -витрат на ІТЗ судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.
Рішення підписане 10.07.2009 р.
Суддя Цісельський О.В.