Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
13.02.2009 р. № 2-а- 278/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Данилова М.В. при секретарі судового засідання Ланцевич Я.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ТО"ХарОптТорг"
до Головний державний санітарний лікар х/о
про визнання постанови нечинною ,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати недійсною та скасувати постанову Головного державного санітарного лікаря Харківської області № 33 від 24.12.2008р. , згідно якої приписано тимчасово заборонити функціонування торговельного центру біля станції метро «ім. Академіка Барабашова» з 01.01.2009р. до усунення виявлених порушень.
Після подання позову позивач доповнив свої позовні вимоги та просив визнати недійсними та скасувати п.п. 1.1, 3.2., 4.1 та 4.2 розпорядження головного санітарного лікаря Харківської області № 9 від 24.12.2008р. про усунення порушень санітарного законодавства.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що 24.12.2008р. відповідачем на підставі акту санітарно-епідеміологічного обстеження торговельного центру біля станції метро «ім. Академіка Барбашова» , постановив тимчасово заборонити функціонування зазначеного торговельного центру з 01.01.2009р. і до усунення порушень, про що виніс оскаржувану в даній справі постанову № 33 від 24.12.2008р.
Як вказує позивач дана постанова мотивувалася відповідачем відсутністю документів про походження, якості та безпеки харчових продуктів що реалізуються суб'єктами господарювання; недостатньою кількістю урн для збору сміття; відсутністю супроводжувальних документів на дитячі іграшки та відсутністю медичних книжок у реалізаторів; не провадженням лабораторного аналізу атмосферного повітря; відсутністю даних контролю якості очищення зливових вод; відсутністю документів щодо введення в експлуатацію нових та реконструйованих об'єктів та відмовою у наданні цих документів та ін.
Дану постанову позивач вважає необґрунтованою та незаконною, такою, що порушує його права та законні інтереси.
Щодо обґрунтування доповнень до позову позивач зазначив, що розпорядження головного санітарного лікаря Харківської області № 9 від 24.12.2008р. про усунення порушень санітарного законодавства, винесене на виконання оскаржуваної постанови, також є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню з цих підстав.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи на його безпідставність та вважаючи оскаржувані постанову та розпорядження відповідача цілком обгрунтованими та законними.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі.
При цьому суд виходить з наступного.
Так, судом встановлено, що в оскаржуваній постанові відповідач зазначає, що позивач не надав документи щодо введення в експлуатацію нових та реконструйованих об'єктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою, а також не надані висновки держсанепідекспертизи на діючі об'єкти, що є порушенням ст., ст. 11, 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» .
Проте суд з такою позицією не погоджується та зазначає, що як встановлено матеріалами справи позивач є орендарем об'єктів та надав при перевірці відповідні підтверджуючи документи (договори оренди). Також ним було пояснено, що вказані документи є у власника цих об'єктів - АТ «Концерн АВЕК та Ко», що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення враховано не було.
За таких обставин вбачається, що позивач на вводив в експлуатацію нових, а також не здійснював реконструювання об'єктів, а тільки отримав їх в оренду, отже Позивач не повинен нічого погоджувати з санітарно - епідеміологічною службою.
Згідно ст. 11 Закону України Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: проектна документація на відведення земельних ділянок, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти будівництва, розширення, реконструкції об'єктів будь-якого призначення, за винятком тих, для затвердження проектів будівницт ва яких висновок державної експертизи не є обов'язковим.
Відповідно до положень ст. 15 цього Закону надання земельних ділянок під будівництво, затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення, розробка, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій, здійснюється за погодженням з державною санітарно - епідеміологічною службою.
Чинним законодавством не передбачена обов'язковість наявності у орендарів о'бєктів зазначених документів.
Щодо висновків постанови про порушення позивачем вимог санітарних правил утримання території населених місць, зокрема недостатня кількість урн для збору сміття, суд зазначає, що такі порушення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а що стосується кількості урн для сміття, то судом встановлено, що відповідач не вимагав, а позивач не надавав інформації стосовно кількості урн, які є в наявності , отже при винесенні постанови відповідач керувався припущеннями, які не ґрунтуються на конкретних фактах, що є неприпустимим.
Щодо доводів постанови про те, що в 2008 році у позивача мали утворитися нафтовідходи (відпрацьовані моторні мастила), фільтри масляні, повітряні, шини, гальмівні накладки, але інформація щодо утилізації цих матеріалів відсутня, на підставі чого відповідачем зроблено висновок про те, що дані відходи вивезено на полігон ТПВ у вигляді ТПВ, що є порушенням вимог п. 2.4. Гігієнічних вимог щодо поводження з промисловими відходами та визначенням їх класу небезпеки для здоров'я населення», суд зазначає, що як встановлено в ході розгляду справи, позивач надав перевіряючим для огляду відокремлені бокси, в яких зберігаються зазначені відходи, про що зазначено в акті обстеження. До того ж різні типи фільтрів самостійно утилізувалися підприємством, яке здійснює обслуговування автотранспорту позивача при їх заміні відповідно до вимог чинного законодавства, про що свідчить відповідний договір, наявність якого відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови безпідставно не була взята до уваги.
Щодо висновків постанови про не проведення позивачем лабораторного контролю атмосферного повітря на межі СЗЗ автостоянки та житлової забудови, суд відзначає, що матеріалами справи не встановлено наявності житлової забудови, яка межує з автостоянками, а площі, на яких зупиняється автотранспорт використовуються як гостьові автомайданчики, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови також враховано не було.
Щодо доводів оскаржуваної постанови про те, що позивач не проводить перевірку автотранспорту з двигунами внутрішнього згоряння на токсичність вихлопних газів, дана інформація не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки у позивача наявний договір № 245 від 03.11.2008р. з ТОВ «Еколог», акт виконаних робіт до нього, про наявність яких було повідомлено відповідача, проте дану інформацію ним не перевірено та не враховано.
Твердження оскаржуваної постанови про відсутність у позивача даних контрою якості очищення зливових вод перед скидом в міську мережу також спростовані в ході розгляду справи та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведені.
Щодо відсутності у позивача документів на підтвердження походження , якості та безпеки продуктів харчування, що реалізуються, суд зауважує, що основним видом господарської діяльності позивача є передача в оренду іншим суб'єктам господарювання торговельних площ. Як встановлено судом, позивач не здійснює діяльності з реалізації харчових продуктів , отже не може порушити норми ст. 17 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», про що зазначає відповідач в постанові. Окремі ж підприємці, які займаються реалізацією продуктів харчування, мають погодження з органами держсаннагляду, що відповідачем не заперечується.
Також суд зазначає, що однією з основних підстав, названих відповідачем для тимчасової заборони функціонування торговельного центру біля станції метро «ім. Академіка Барбашова» є відсутність на 16 торговельних місцях супроводжувальних документів на ігри, іграшки, дитячий одяг, відсутність у реалізаторів в медичних книжках даних про проведення профщеплень, флюорографічних обстежень, дані про огляди спеціалістами.
Дані доводи відповідача суд вважає неспроможними з зазначених вище підстав, оскільки позивач не здійснює господарської діяльності, пов'язаної з будь-яким видом торгівлі. За таких обставин на нього не може покладатись обов'язок щодо виконання вимог та нормативів, які застосовуються при здійсненні торгівлі, а обов'язок , передбачений ст. 26 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» щодо організації і своєчасності проходження працівниками обов'язкових медичних оглядів, покладається лише на відокремлених суб'єктів господарювання або уповноважених ними осіб і саме вони несуть відповідальність за порушення цих норм.
В зв'язку з цим суд зазначає, що перевіривши оскаржувану постанову згідно ст. 2 КАС України, чи її було прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, розсудливо, добросовісно, безсторонньо (неупереджено), - вбачається, що відповідачем очевидно не було ретельно досліджено та враховано всіх обставин справи, при чому поважних причин для цього суд в даній справі не вбачає, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, їх суду не наведено. Крім того, за встановлених обставин не вбачається жодних правових підстав з боку відповідача для винесення оскаржуваної в даній справі постанови через відсутність достовірних фактів порушення позивачем чинного законодавства. Постанова винесена з надуманих підстав, не забезпечена жодними доказами та з порушенням норм чинного законодавства України, а обраний відповідачем адміністративно - запобіжний захід (тимчасова заборона діяльності) очевидно не відповідає дійсним обставинам.
Також суд зазначає, що оскаржувану постанову винесено з порушенням вимог Інструкції про порядок застосування державною санітарно - епідеміологічною службою України адміністративно- запобіжних заходів, затвердженою наказом МОЗ України від 14.04.1995р. № 67, згідно якої підставою для застосування адміністративно - запобіжних заходів є порушення санітарного законодавства.
Відповідно до п. 2.3. даної Інструкції тимчасова заборона - це установлена посадовою особою держсанепідслужби заборона на певний період з визначеним терміном : діяльності підприємства, виконання технологічних операцій або користування транспортом, якщо вони не відповідають вимогам санітарних норм, тощо; причому згідно п. 3.3 Інструкції в постанові необхідно вказати конкретну дію, яку особа повинна здійснити або від якої повинна утриматись. Проте відповідачем в постанові що саме повинен здійснити позивач та від чого утриматись, зазначено не було.
Також слід зауважити, що згідно п. 3.5. Інструкції постанови з терміном виконання з дати, вказаної в постанові або з моменту отримання, виносяться у тих випадках, коли порушення санітарного законодавства погрожує негайними негативними наслідками (отруєння, масові інфекційні захворювання, гострі професійні захворювання, тощо) або вказані наслідки настали.
Судом встановлено, що жодну з цих умов в постанові відповідачем зазначено не було, що підтверджує неспіврозмірність обраного запобіжного заходу тим порушенням які, на думку відповідача, мали місце.
Враховуючи встановлену судом протиправність та необґрунтованість оскаржуваної в даній справі постанови, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про скасування розпорядження головного санітарного лікаря Харківської області № 9 від 24.12.2008р. про усунення порушень санітарного законодавства в частині, що стосуються його інтересів, оскільки, як встановлено,дане розпорядження винесено на виконання постанови Головного державного санітарного лікаря Харківської області № 33 від 24.12.2008р., отже, в разі залишення розпорядження чинним, це не дозволить позивачу в повній мірі захистити та відновити його порушені права.
На підставі викладеного, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та керуючись ст. ,ст. 2,17, 160,161,162,163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
визнати недійсною та скасувати постанову Головного державного санітарного лікаря Харківської області № 33 від 24.12.2008р. ;
визнати недійсними та скасувати п.п. 1.1, 3.2., 4.1 та 4.2 розпорядження головного санітарного лікаря Харківської області № 9 від 24.12.2008р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .
Повний текст постанови складено та підписано 18 лютого 2009 року.
Суддя Данилова М.В.