вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19.05.09Справа №2а-236/09/8/0170
(12:29 год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд АвтономноїРеспубліки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АРК
про визнання протиправним дій та зобов'язання до перерахунку пенсії
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АРК про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Роздольненському районі АРК, у відмови позивачу в перерахунку надбавки к пенсії, передбаченної ст.6 Закона України "Про соціальний захист дітей війни"; про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; про зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Роздольненському районі АРК перерахувати пенсію відповідно до ст.6 Закона України "Про соціальний захист дітей війни", з 2006року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «дитина війни» та згідно з положеннями Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право отримувати підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але відповідач вказані виплати не здійснює.
В судове засідання, що відбулося 19.05.09р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Позивач у судове засідання 19.05.09 р. не з'явився, надіславши на адресу суду телефонограму про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач явку свого представника у судове засідання 19.05.09 р. не забезпечив, про причини не прибуття у судове засідання суд не повідомив, заперечень до позову не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.9), тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно зі статтею 110 Закону України від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до п. 17 ст. 77 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Але судом встановлено, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Зазначений закон набрав чинності 02.04.2006 року.
Отже, з квітня 2006 року ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не існувало.
Згідно з ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст.71 Закону № 489-V зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення п. 12 статті 71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007р.
Крім цього, Законом України від 28.12.2007р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.
Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно з ч.1 ст.65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.
Згідно з ч. 1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Стаття 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджує у розмірах з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Враховуючи те, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена з 02.04.2006 року, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни здійснюється з дня набрання чинності Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, тобто з 02.04.2006 року та складає за квітень - грудень 2006 року 975,60 гривень (( 359 гривень х 30% х 6 місяців )+ (366 гривень х 30% х 3 місяці)).
З огляду на викладене, враховуючи те, що положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) тому втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни здійснюється з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 р. і дорівнює 735,30грн.: липень - вересень (406,00 грн. х 30%) х 3 місяці = 365,40 грн.; жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.
Що стосується вимоги позивача про перерахунок щомісячної державної допомоги за 2008 рік, то згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 положення 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.05.2008р. і дорівнює 1170,60грн.: травень - червень (481,00 грн. х 30%) х 2 місяці = 288,60 грн.; липень-вересень (482,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 433,80 грн.; жовтень - грудень (498,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 448,20 грн.
Судом встановлено, що позивач протягом 2006, 2007 років не отримував щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, а у січні - грудні 2008р. позивачу було перераховано з 01.01.08р. до 01.04.08р. - 47 грн. х 3 міс. = 141,00 грн., з 01.04.08р. до 01.07.08р. - 48,10 грн. х 3 міс.=144,30 грн., з 01.07.2008р. до 01.10.2008р. - 48,20 грн. х 3 міс.=144,60 грн., з 01.10.2008р. по 01.12.2008 р., - 49,80 грн. х 3 міс. = 149,40грн., що не заперечується сторонами.
Відповідно до п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Постанови КМУ №1261 приходить до висновку, що саме Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АРК мало здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року № 8-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги.
Суд визначає, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, однак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.01.06 р., у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком в порядку встановленому ст. 6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни", враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу за період з квітня по грудень 2006 р., з липня по грудень 2007 р. та з травня по грудень 2008 р. як дитині війни в розмірі 2491,30 грн.
Судом встановлено, що позивач не визначив конкретний період за який він просить задовольнити позовні вимоги зазначивши тільки з 01.01.06р., враховуючи те, що позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії в розмірах, що передбачений законом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Що стосується позовних вимог за період з січня по травень 2009р., суд вважає що у цій частині у позові слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26.12.2008р., за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот надаються житлові субсидії населенню та пільги дітям війни.
Частиною 4 ст. 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот із спеціального фонду державного бюджету здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктами 41, 42 і 43 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" є діючим, вищенаведені положення цього закону не визнані неконституційними і тому підстав в задоволенні позову в частині зобов'язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в період з січня по травень 2009р., тобто на час розгляду справи, суд не вбачає.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що порушення прав особи у майбутньому не може бути прийняте судом як підставу для захисту у даному судовому засіданні, тому що захисту підлягають права, свободи та інтереси, які порушені з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб і це порушення не може бути умовним, а повинне відбуватися у часі про що свідчать дії, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 2491,30 грн. (975,60грн. + 735,30грн.+780,40грн.).
Що стосується вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними, то суд вважає, що з суті позовних вимог випливає, що позивач мав на увазі бездіяльність відповідача а саме: не нарахування відповідачем позивачу щомісячної державної соціальної допомоги. Ця вимога обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до п.1 ч.3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.
Підпункт 2 п. 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що розмір судового збору визначається відповідно до п.п. «б» п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених п.п. 3 цього пункту. Ставка державного мита із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян дорівнює 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (3,40грн.).
Судом встановлено, що позивачем сплачено 08,50 грн. судового збору, отже судовий збір сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки сплаті підлягало 3,40грн, але питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору може бути вирішено за заявою позивача, відтак такої заяви на адресу суду не надійшло.
Враховуючи, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, пов'язані з немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 03,40 грн.
Постанову складено у повному обсягу та проголошено 19.05.09 р.
Керуючись ст.ст. 94,158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Роздольному районі Автономної Республіки Крим (96200, смт.Роздольне, вул. 30-річча Перемоги, 6, рахунки невідомі) щодо ненарахування ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АР Крим, смт. Роздольне, АДРЕСА_1, рахунки невідомі) щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” протиправною.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Роздольному районі Автономної Республіки Крим (96200, смт.Роздольне, вул. 30-річча Перемоги, 6, рахунки невідомі) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АР Крим, смт. Роздольне, АДРЕСА_1, рахунки невідомі) щомісячну державну соціальну допомогу у сумі 2491,30 грн., з яких 975,60 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з квітня по грудень 2006 р., 735,30 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з липня по грудень 2007 р.,780,40грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АР Крим, смт. Роздольне, АДРЕСА_1, рахунки невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
6. Після набрання постановою законної сили за заявою позивача видати виконавчі листи.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.