вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
03.08.09Справа №2а-878/09/8/0170
(10:27год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Поліс ЛТД», м.Сімферополь
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, м. Сімферополь
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Шемчук Світлана Леонідівна, довіреність б/н від 19.02.09, Мандзюк Максим Вячеславович, довіреність б/н від 19.02.09
від відповідача: Жаворонкова Галина Василівна, довіреність № 83/10.0 від 14.07.08
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Поліс ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001549/1502/0 від 24.12.08.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.09 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є помилковим, неправомірним та не відповідає дійсності, оскільки винесене на підставі акту перевірки № 5337/15-2/22238251 від 15.12.08, хоча за результатами проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фірма «Поліс ЛТД» з питань повноти нарахування податку на додану вартість був складений акт № 9337/15-2/22238251 від 15.12.08. Позивач вважає, що правовідносини його контрагента - ТОВ «Новотрейд» з ПП «Весна» не тягнуть для позивача наслідків, передбачених ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки договірні правовідносини позивача з ТОВ «Новотрейд» відповідають вимогам чинності правочинів, що підтверджується певними документами, а неправомірна діяльність ПП «Весна», з яким позивач не мав ніяких відносин не може викликати нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Новотрейд», тому позивач вважає правомірним включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 13802,00грн.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що кінцевий контрагент по ланцюгу - ПП «Весна» контрагенту позивача ТОВ «Новотрейд» в зв'язку з відсутністю виконавчих органів за юридичною адресою, відсутністю основних фондів, певного кадрового складу та одночасно доходу понад 4 млрд.грн., не має адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді, у ПП «Весна» відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. На думку відповідача угоди, укладені ПП «Весна» з ТОВ «Новотрейд» є фіктивні, що автоматично тягне фіктивність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Новотрейд». Тому відповідач вважає, що позивачем був безпідставно збільшений податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до його несплати у сумі 13802,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Поліс ЛТД» відповіднодо свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого виконкомом сімферопольської міськради, зареєстроване 22.07.1994р. (а.с. 22).
Згідно довідки про включення позивача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданого Головним управлінням статистики 22.06.2005р. за №005.3-06-19/1228, основними видами діяльності Товариства є оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами і склом, виробництво мінеральних вод та прохолодних напоїв (а.с.23).
17.10.1994р. позивач взятий Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК на облік як платник податків, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП (а.с. 46).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №00791953 від 22.07.05 позивач є платником ПДВ (а.с. 45).
За результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фірма «Поліс ЛТД» з питань повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Новотрейд» за період з 01.04.08 по 31.08.08 складений акт перевірки № 9337/15-2/31154896 від 15.12.08 (а.с. 8-21).
Відповідачем на підставі матеріалів перевірки та положень ст. 203, 208, 208, 215 Цивільного кодексу України встановлені порушення позивачем п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину.
24.12.08 відповідачем на підставі акту перевірки № 5337/15-2/31154896 від 15.12.08 було прийняте податкове повідомлення рішення № 001549/1502/0 від 24.12.08, яким донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13802,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4001,07 грн. (а.с. 7).
Фактичною підставою для висновків про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій стало неправомірне на думку відповідача включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Новотрейд» через те, що останній придбав продукцію у ПП «Весна», у якого відсутні основні фонди, засоби, трудові ресурси для здійснення господарських операцій, через що відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів як між ПП «Весна» і ТОВ «Новотрейд», так і між ТОВ «Новотрейд» і ТОВ «Фірма «Поліс ЛТД».
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.
Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Оцінюючи правомірність висновків відповідача про необґрунтоване включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Новотрейд» через те, що останній придбав продукцію у ПП «Весна», у якого відсутні основні фонди, засоби, трудові ресурси для здійснення господарських операцій, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як передбачено положеннями ст. 15 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до положень ст. 1 Господарського кодексу України цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Як передбачено, ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до ч. 1, 5-7 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Згідно п. ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України та як передбачено ч.4 ст.4 цього нормативно-правового акту особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.
Отже, правовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Новотрейд» є господарськими та регулюються Господарським кодексом України.
Суд приходить до висновку, що не можуть бути кваліфіковані як такі, що порушують публічний порядок, правочини, при вчиненні яких одна чи обидві сторони мали на увазі прикриття об'єкту оподаткування чи іншим чином ухилення від сплати податків. Але якщо на підставі такого правочину виникає господарське зобов'язання, застосовується ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, що встановлює наслідки вчинення правочину (зобов'язання), який суперечить інтересам держави і суспільства. Отже, до договорних правовідносин позивача з ТОВ «Новотрейд» відповідачем були помилково застосовані норми Цивільного кодексу України, що призвело до невірних висновків, викладених в акті перевірки № 9337/15-2/31154896 від 15.12.08.
Так, положеннями ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду рішення суду, що набрали законної сили, про недійсність правочинів позивача з контрагентом ТОВ «Новотрейд» та про недійсність правочинів ТОВ «Новотрейд» з ПП «Весна» і не заперечував проти того, що вважає недоцільним доказування в судовому порядку недійсності укладених правочинів, оскільки вважає такі правочини нікчемними, що не вимагає визнанні їх недійсності.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем без належної правової підстави - без рішення суду, що набрало законної сили, про недійсність правочинів позивача з контрагентом ТОВ «Новотрейд» та про недійсність правочинів ТОВ «Новотрейд» з ПП «Весна», був складений акт перевірки, яким встановлено порушення ТОВ «Фірма «Поліс ЛТД» п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину.
Судом досліджений договір № СФ 11 ПР08 від 02.01.08, укладений між позивачем та ТОВ «Новотрейд» (а.с. 44), податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, подорожні листи вантажного автомобилю за весь період перевірки (а.с.55-101). За результатами дослідження суд приходить до висновку про відсутність фіктивного характеру зазначеного договору, укладеного між позивачем з ТОВ «Новотрейд», про наявність фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань за цим договором та настання відповідних правових наслідків господарської діяльності сторін договору.
Крім того, суд зазначає наступне.
Податковий кредит звітного періоду відповідно до приписів п. 7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до ст.3 Закону України "Про систему оподаткування" одним з принципів побудови системи оподаткування є рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:
1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);
3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.
Перелік обов'язків платника податків є вичерпним та не передбачає обов'язку щодо попередньої перевірки правомірності господарської діяльності його контрагентів, а тим більше контрагентів цих контрагентів.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач в процесі прийняття оскаржуваного рішення діяв безпідставно, з порушенням приписів ст. 19 Конституції України.
Судом також не можуть бути прийняті до уваги матеріали зустрічної перевірки ТОВ «Новотрейд» із ПП «Весна», надані відповідачем як роздрукування за допомогою електронних засобів зв'язку, оскільки ці матеріали не мають обовязкових реквізитів документів: бланку, підписів уповноважених осіб, номеру реєстрації та дати реєстрації, а отже не є документами, що мають доказове значення (а.с. 123-144).
Суд не приймає до уваги доводи позивача про необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення через помилкове посилання в ньому на акт перевірки №5337/15-2/22238251 від 15.12.08, хоча за результатами проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фірма «Поліс ЛТД» з питань повноти нарахування податку на додану вартість був складений акт перевірки № 9337/15-2/22238251 від 15.12.08, оскільки це порушення носить формальний характер і не впливає на суть прийнятого податкового повідомлення-рішення, не може бути підставою для визнання його протиправним, що в цілому не впливає на суть прийнятого судом рішення.
Суд встановив, що позивача в своєму позові просить визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК № 001549/1502/0 від 24.12.08 нечинним та скасувати його.
Суд, враховуючи повноваження суду при винесенні судового рішення, які стосуються актів індивідуальної дії та з урахуванням вимог статті 11 КАС України з метою повного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 001549/1502/0 від 24.12.08.
В судовому засіданні 03.08.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В повному обсязі постанова виготовлена 08.08.2009р.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 001549/1502/0 від 24.12.08 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Поліс ЛТД» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 13802,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4001,07 грн.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Поліс ЛТД» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.