ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/69
22.07.09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталі»
до Дочірнього підприємства «Бі Ті Україна»
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору,
на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласунка»
про стягнення 1 273 781,87 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники сторін:
від позивача Махова Л.О. (за довіреністю б/н від 01.11.2008)
від відповідача Ратушняк В.В. (за довіреністю б/н від 26.12.2008)
від третьої особи не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталі»до Дочірнього підприємства «Бі Ті Україна» про стягнення 1 273 781,87 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує поставкою неякісної продукції відповідачем.
Ухвалою від 12.12.2008 суд порушив провадження у даній справі та присвоїв їй № 15/69.
20.01.2009 позивач подав до суду уточнення позовних вимог від 29.12.2008, у яких просив суд задовольнити вимогу щодо відмови позивача від договору купівлі-продажу 07/09-609 від 21 вересня 2007 року в частині придбання електричних штабелерів ВТ, модель VEFLEX VRE150, у кількості 2 шт. та стягнути з Дочірнього підприємства «Бі Ті Україна»вартість поставлених неякісних електричних штабелерів у розмірі 1 061 184,89 грн.; застосувати штрафну санкцію за поставку товару неналежної якості та стягнути штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного обладнання, що складає суму у розмірі 212 236,98 грн.; стягнути з відповідача витрати з приводу проведення незалежної експертизи обладнання експертом Дніпропетровської Торгово-промислової палати у розмірі 360,00 грн.; стягнути з відповідача судові витрати.
15.04.2009 позивач подав до суду уточнення позовних вимог від 07.04.2009 та просив стягнути з відповідача 1 514 949,70 грн.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, датованому 19.02.2009, зокрема, вказав, що 11.02.2009 сторонами були проведені переговори, вирішено врегулювати спір та виконати певні зобов'язання, зокрема, на відповідача покладався обов'язок по проведенню тестування обладнання та, при необхідності, заміні окремих вузлів та агрегатів, а на позивача покладався обов'язок здійснити ремонт рейкових направляючих та встановити відсутню систему магнітної індикації. У своїх подальших поясненнях та запереченнях відповідач вказував, що відсутність вищевказаних систем навігації є причиною некоректної роботи техніки.
У своєму запереченні від 17.03.2009 відповідач вказує, що вказані системи навігації не змонтовані, сервісним актом 05160 від 24.02.2009 зафіксовано механічні пошкодження штабелера, а саме: пошкодження робочої поверхні стійки, кронштейна кріплення датчика положення вил, пошкодження корпусу електронної карти, робочої поверхні опорних коліс, відбито кронштейн кріплення датчика гальма штабелера в кінці проходу.
У подальших своїх поясненнях відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує на порушення позивачем правил експлуатації електричних штабелерів. Також відповідач вказує на те, що ним було проведено всі необхідні сервісні та ремонтні роботи, обладнання знаходиться в придатному до експлуатації стані, а позивач здійснює промислову експлуатацію обладнання.
17.03.2009 позивач подав до суду зміни позовних вимог від 12.03.2009, згідно з якими позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення вартості поставлених електричних штабелерів, при цьому просив стягнути штрафну санкцію у розмірі 20% від вартості поставленого обладнання. У судовому засіданні 17.03.2009 представник позивача відмовився від зміни позовних вимог і просив суд не розглядати вказані зміни.
Відповідачем була подана заява про забезпечення позову, в якій він просив вивести штабелери з експлуатації до вирішення спору по суті.
Позивачем було подано клопотання про призначення експертизи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд
Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 07/09-609 від 21.09.2007, відповідно до якого відповідач зобов'язується продати і передати у власність позивачу електричні штабелери ВТ, модель VEFLEX VRE150 (2 штуки), і ручні гідравлічні візки, модель LHM230 (2 штуки), а позивач зобов'язується прийняти і оплатити вказаний товар.
Фактичну передачу штабелерів було здійснено 21.03.2008 згідно з видатковою накладною, запуск обладнання в експлуатацію було здійснено 28.03.2008, що підтверджується сервісними звітами (актами виконаних робіт) та не оспорюється сторонами.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до додатку № 1 до договору загальна вартість двох електричних штабелерів ВТ, модель VEFLEX VRE150, становить 887 936,40 грн.
У позовних вимогах позивач вказує на той факт, що в договорі купівлі-продажу № 07/09-609 було встановлено грошовий еквівалент гривні до євро по курсу НБУ на дату здійснення платежу. Враховуючи всесвітнє подорожчання цін на даний вид техніки та гостру потребу позивача в придбанні нової робочої техніки, позивач здійснює розрахунок ціни позову, базуючись на курсі євро до гривні на день подання позову.
Як слідує з матеріалів справи, 03.04.2008 відповідно до акту прийому-передачі вказане обладнання було передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ласунка»(третя особа) (договір оренди обладнання № 01/04-08 від 01.04.2008).
Як стверджує позивач, у придбаних електроштабелерах періодично виникали збої в роботі, що змушувало позивача звертатись до відповідача з вимогою проведення сервісного обслуговування та ремонту. Судячи з сервісних звітів (актів виконаних робіт), які є в матеріалах справи, такі сервісні та ремонтні роботи проводились відповідачем.
Позивач подав до суду акт експертизи № В-7951 від 11.08.2008, який був складений за результатами перевірки експертом ТПП Антиповим Н.В. Актом встановлено, що видимих пошкоджень та дефектів не виявлено, робота деталей, вузлів та механізмів при природній оточуючій температурі порушень та збоїв не виявлено. Після роботи в морозильній камері мало місце сповільнення в повороті та опускання вил.
Актом огляду електричних штабелерів від 24.10.2008 та Актом перевірки технічного стану від 27.10.2008 встановлено, що вихід з ладу електричних штабелерів викликаний збоями в роботі потенціометру.
Актом огляду ТОВ «Інтеркар»від 24.10.2008, що поданий позивачем до суду, вказано на ймовірну причину - незахищеність потенціометра.
Зважаючи на поломки техніки, позивач звернувся до суду з вимогою про повернення неякісного товару та відшкодування його вартості.
Відповідач заперечує проти позовних вимог. У своїх поясненнях відповідач вказує на той факт, що позивач порушував вимоги щодо експлуатації техніки. Складські приміщення, де експлуатуються електроштабелери, тривалий час не були обладнані магнітною індикацією проходів, а рейкові направляючі перебували в незадовільному стані. Встановлення системи магнітної індикації не в повному обсязі зафіксовано лише 13.03.2009 в акті огляду установки магнітів і стану рейкових направляючих. Відповідно до вказаного акту зафіксовано, що стики зварені швами з лицьової сторони, що може впливати на вихід з ладу опорних коліс штабелерів, а також зафіксовано невідповідність в'їзних рейкових направляючих рекомендаціям, що викладені в «Керівництві по установці направляючих для штабелерів».
Відповідач вказує, що поставлений товар є складним технічним обладнанням, а тому потребує періодичного сервісного обслуговування і ремонту. Відповідачем були проведені всі необхідні роботи по ремонту, модифікації та тестуванню штабелерів на умовах гарантії. Штабелери перебувають в експлуатації, зауважень після проведення гарантійних ремонтів з боку позивача немає, про що свідчать підписані сторонами сервісні звіти.
Відповідач також вказує, що за результатами обстеження техніки за деякими заявками позивача встановлено відсутність порушень в роботі техніки та перебування її в експлуатації, що встановлено в сервісних звітах, які є в матеріалах справи.
Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Відповідно до п. 6.2 ст. 6 договору купівлі-продажу № 07/09-609 гарантійний строк на електричні штабелери обраховується з дати передачі товару та становить 12 місяців або 2000 мотогодин, в залежності від того, що наступить раніше. Відповідно до додатку № 3 до договору купівлі-продажу, протягом гарантійного строку продавець здійснює гарантійний ремонт товару -усунення недоліків товару (невідповідність вимогам нормативних документів), що означає ремонт або заміну деталей, вузлів, агрегатів, які вийшли з ладу з вини виробника по причині дефекту матеріалу або виробництва, безкоштовно для покупця.
Як свідчать матеріали справи, відповідач виконував свої обов'язки по гарантійному ремонту.
Згідно зі статтею 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Аналізуючи дану норму, суд визначає, що законодавством встановлено, що покупець має право відмовитись від договору з причин неякісності товару лише за наявності істотного порушення вимог щодо якості товару. Таким істотним порушенням є: 1) виявлення недоліків, які не можна усунути; 2) виявлення недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу; 3) виявлення недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення.
Аналізуючи чинні норми законодавства, суд вважає, що зазначені недоліки повинні бути спричиненими заводським браком або порушенням вимог щодо якості. Виникнення поломок, що не пов'язані з заводськими дефектами, та такі що виникають в процесі експлуатації і не підпадають під гарантійні зобов'язання, не є порушенням вимог щодо якості товару та не можуть бути підставою для відмови від договору.
Позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на те, що наявні недоліки, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення. На підтвердження цього позивач вказує на значну кількість викликів сервісного інженера.
Відповідно до сервісного договору, який укладений між позивачем та відповідачем, відповідач зобов'язується здійснювати технічне обслуговування поставленого обладнання (як гарантійне так і не гарантійне). Виїзд інженера сервісної служби здійснюється на підставі заявки замовника (позивача). Як стверджує відповідач та свідчать сервісні звіти, що є в матеріалах справи, за результатами деяких виїздів сервісного інженера встановлено відсутність дефектів.
Зважаючи на вищезазначене, суд вважає, що часте проведення сервісних оглядів відповідно до заявок покупця не може вважатись підтвердженням неналежної якості товару та бути підставою для відмови від договору.
Відповідно до «Керівництва по установці направляючих для штабелерів, що працюють в дуже вузьких складських проходах»установка магнітної індикації є обов'язковою для нормальної експлуатації обладнання. Згідно з додатком № 2 до договору купівлі-продажу рейкові направляючі та магнітна індикація проходу є стандартним обладнанням для електричних штабелерів. Відсутність магнітної індикації та неналежний стан рейкових направляючих могли стати причиною поломок, пов'язаних з рульовим управлінням та опорними колесами штабелерів.
Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець не відповідає за недоліки товару, якщо вони виникли внаслідок порушення покупцем правил користування.
Дефекти та поломки, що виникали при експлуатації штабелерів, усувались відповідачем відповідно до гарантійних зобов'язань, а штабелери знаходились в експлуатації, підтвердженням чого є факт експлуатації обладнання після проведення сервісних (ремонтних) робіт. Така експлуатація підтверджується сервісними звітами, що містять інформацію про кількість мотогодин, які напрацьовані штабелерами.
Недоліки товару, що підтверджуються актом експертизи № В-7951 та актом огляду електричних штабелерів від 24.10.2008, були усунуті відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, та не оспорюється позивачем.
Необхідно врахувати той факт, що поставлене обладнання є високотехнологічним та потребує періодичного сервісного обслуговування та огляду.
Постійна промислова експлуатація обладнання, чого не заперечує позивач, підтверджує належне виконання відповідачем гарантійних зобов'язань по підтриманню обладнання в робочому стані.
Норми законодавства щодо правових наслідків порушення вимог щодо якості товару враховують ступінь порушення вимог по якості. З метою дотримання та урівноваження інтересів продавця та покупця, встановлено, що в разі недоліків по якості продавець зобов'язаний зменшити ціну на товар, безкоштовно усунути ці недоліки або ж відшкодувати витрати покупця по їх усуненню. Заміна товару або відмова від договору передбачені як крайня міра у випадку виявлення порушень по якості, які неможливо або складно усунути, що викликає неможливість використання товару.
У даній ситуації недоліки були безкоштовно усунені відповідачем, а обладнання знаходиться в експлуатації.
Позивач не вказує, який саме недолік неможливо усунути або який постійно виникає після усунення та унеможливлює нормальну експлуатацію обладнання.
Враховуючи зазначене, суд вважає що недоліки, які мали місце, не є істотними, були усунуті відповідачем та не дають право позивачу на односторонню відмову від договору.
У зв'язку з цим суд вважає вимоги позивача по відмові від договору та повернення сплаченої вартості такими, що не підлягають задоволенню.
Окрім того, суд вказує на невідповідність заявленої суми відшкодування доказам, які подані позивачем.
Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України покупець має право відмовитись від договору та вимагати сплаченої за товар грошової суми. Згідно з платіжними документами, що надані позивачем, загальна сума договору № 07/09-609 купівлі-продажу склала 971 770,75 грн., в тому числі 887 936,40 грн. -оплата за електричні штабелери. Таким чином, сплачена за штабелери сума становить 887 936,40 грн.
Розрахунок вимог позивача по курсу євро не може бути прийнятим судом, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі в гривнях. Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Позивач не надав доказів того, що оплата була здійснена в іноземній валюті. Зважаючи на це, поверненню може підлягати лише та сума, яка була реально сплачена в гривні.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача по стягненню штрафної санкції за поставку товару неналежної якості на підставі наступного.
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Законодавчо розмір санкцій не встановлений. В договорі купівлі-продажу санкцій за порушення вимог щодо якості товару не передбачено.
Частина 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлює розмір штрафних санкцій, які застосовуються у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Належних доказів того, що одна зі сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту сторонами не надано. Зважаючи на це, положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України до правовідносин між сторонами застосуванню не підлягають.
Не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи обладнання експертом Дніпропетровської ТПП. Законом не визначено можливості відшкодування зазначених витрат. Також суду не надано належного підтвердження обов'язку відповідача відшкодувати такі витрати.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не навів доказів наявності у відповідача зобов'язань по відшкодуванню витрат на проведення експертизи обладнання.
Суд також враховує можливість призначення судової експертизи. Клопотання про її призначення заявляв позивач. Відповідач заперечує проти проведення експертизи.
Суд враховує те, що Вищий господарський суд України в Інформаційному листі № 01-8/2651 від 27.11.2006 зазначає, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У матеріалах справи містяться сервісні звіти та акти огляду обладнання, підписані позивачем, які свідчать про дійсний стан електроштабелерів. Обладнання знаходиться в експлуатації, що підтверджує його якість. Відповідач не заперечував проти виявлених недоліків та усунув їх. У справі немає спору щодо певного недоліку, який не визнавав би відповідач та відмовлявся усунути. Зважаючи на це, суд вважає, що відсутня дійсна потреба у призначенні експертизи. ЇЇ призначення призведе лише до затягування розгляду справи.
Крім того, суд приймає до уваги заяву представника позивача про неможливість задоволення заяви відповідача про забезпечення позову шляхом заборони позивачу експлуатувати обладнання. Позивач, мотивуючи свою незгоду з вказаною заявою, зокрема, послався на гостру виробничу необхідність в безперебійній експлуатації обладнання, а тому не погоджувався на заборону щодо його експлуатації.
Суд не вбачає необхідності вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони позивачу експлуатувати обладнання.
Оцінивши подані докази, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши всі обставини в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя М.Г. Хоменко