вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
28.07.09Справа №2а-8245/08/5
17:40
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіСидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши у відкритому судовому адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр молодіжних ініціатив Зебра"
до Сакська Державна податкова інспекція в АР Крим
про визнання недійсним рішення
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Молодіжних ініціатив «Зебра» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005422330 від 15.09.08р., яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14270,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушений порядок проведення планової перевірки, який визначений ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Разом з тим, позивач вказав на те, що у відповідача відсутні були підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки недотримання перевіряючи ми вимог закону до формі акту про результати перевірки привело до неможливості зробити висновок про те, у зв'язку з чим застосовані штрафні санкції.
Позивач явку свого представника у судове засідання 28.07.09р. не забезпечив, однак 27.07.09р. до Окружного адміністративного суду від нього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника у зв'язку із неможливістю забезпечити його явку. Також надійшла заяво про уточнення позовних вимог, в якої позивач просить визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки та визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005422330 від 15.09.08р.
Відповідач явку свого представника у судове засідання 28.07.09р. не забезпечив. У своєму запереченні на позов зазначив, що при проведенні перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з чим були застосовані штрафні (фінансові) санкції.
16.06.09р. від відповідача до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло доповнення до заперечення, в якому відповідач додатково обґрунтував свою позицію.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, суд -
25.08.2008р. Сакською ОДПІ АР Крим проведена перевірка з контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а саме проведена перевірка торгового павільйону, який належить позивачу.
Під час зазначеної перевірки встановлені порушення позивачем, зокрема, вимог п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» які виразились: у непроведенні розрахункової операції через РРО, сума не проведення склала 35,00 грн.; у незабезпеченні видачі розрахункового документу; у невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів вказаних у денному звіті РРО, невідповідність склала 2819,00 грн.
За результатами перевірки складений акт за № 005022 01012275/2330 від 25.08.08р., який покладений у підставу прийняття ДПІ в м. Ялті АР Крим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005422330 від 15.09.08р. у розмірі 14270,00 грн. за порушення позивачем вимог п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спеціальним Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон про РРО).
Відповідно до пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Однак позивачем порушені зазначені норми Закону про РРО, що відображено у Акту перевірки № 005022 01012275/2330 від 25.08.08р.
У позовних вимог позивач не оспорює факт порушення пунктів 1, 9, 13 ст. 3 Закону про РРО, він лише оспорює порушення відповідачем порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства
Відповідальність за вищезазначені порушення Закону про РРО встановлена п.п. 1 ст. 17 та ст. 22 Закону про РРО, відповідно до яких, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки; у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Однак позивачем не надано суду жодних доказів у обґрунтування своїх позовних вимог.
Таким чином суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14270,00 грн.((35х5)+(2819х5)).
Щодо доводів позивача про незаконність проведення перевірки, то суд вважає ці доводи необґрунтованими з наступних підстав.
Законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990р. (далі Закон № 509).
Статтею 9 Закону №509 передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.
В свою чергу у абз.2 п.1 ст.8 Закону №509 визначені зокрема функції з контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
На підставі вказаної функції ДПА в АР Крим видало наказ від 03.11.06р. №588 «Про проведення контрольно-перевірочної роботи у сфері готівкового обігу».
Відповідно до пунктів 1, 2 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:
§ здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ;
§ здійснювати контроль за:
- додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;
- наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Законом не пов'язаним з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів) є зокрема, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265). Цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до ст.15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Таким законодавством є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з положеннями ст.11-1 якого позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених зокрема, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проведення якої здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Як вбачається з матеріалів справи перевірка позивача проводилась відповідачем відповідно до плану-графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на серпень 2008р.
Оскаржувана перевірка проводилась на підставі направлень №001706 та 001707 від 22.08.08р. (а.с. 56 та зворотній бік а.с. 56).
З Акту перевірки № 005022 01012275/2330 від 25.08.08р. вбачається, що перевірка проводилась в присутності адміністратора-бармена Власенко Г.М., яка була ознайомлена з Актом, однак від його підпису відмовились, що знайшло своє відображення у Акті відмови від підписання матеріалів перевірки складеного посадовими особами відповідача (а.с.55).
На підставі викладено суд не вбачає порушень щодо проведення перевірки та вважає, що перевірку було проведено відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Під час розгляду справи не знайшли підтвердження доводи позивача щодо неправомірності дій відповідача по проведенню перевірки 25.08.08р., складенню акту перевірки від 25.08.08р. №005022 01012275/2330 та акту відмови від підписання акту перевірки № 01012276/2330.
Крім того, обґрунтування позивача щодо неправомірності дій по складанню акту відмови від підписання акту перевірки від 25.08.08р. внаслідок його підписання фактично однією посадовою особою є безпідставним з огляду на наступне.
Згідно п.4.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327від 10.08.2005р., у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.
Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків.
Тобто, необхідною умовою для складання відповідного акту є факт відмови від підписання акту перевірки. В свою чергу, недотримання порядку підписання вказаного акту (підписання меншою кількістю посадових осіб) має наслідком лише порушення питання щодо допустимості його як доказу, а не свідчить про протиправність дій по його складанню.
Враховуючи дотримання відповідачем порядку здійснення контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим у позові повинно бути відмовлено.
У судовому засіданні, яке відбулось 28.07.2009р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 31.07.2009р.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постановаможе бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.