22.04.2015р. м. Київ К/9991/46791/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 по справі №2а/1770/3847/2011 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.12.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - Дубенська ОДПІ Рівненської області, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ Рівненської області №0006501740 від 23.05.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 15499,04грн., у тому числі 14160,19грн. - основний платіж та 1338,85грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 13.07.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.07.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 13, пункту «б» частини першої статті 14 Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», пункту 7.1 статті 7, підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, уповноваженими особами Дубенської ОДПІ Рівненської області було проведено документальну планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №95/17-38/НОМЕР_1 від 13.04.2011 та встановлено порушення вимог статті 13, пункту «б» частини першої статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», пункту 7.1 статті 7, підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого позивачу донараховано суму податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 14160,19грн., у тому числі: з 15.08.2009 по 31.12.2009 в сумі 8804,79грн., з 01.01.2010 по 31.08.2010 в сумі 5355,40грн.
На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006501740 від 23.05.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 15499,04грн., утому числі 14160,19грн. - основний платіж та 1338,85грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Судами встановлено, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на аналізі інформації наданої ВРЕР м. Дубно УДАІ УМВС України в Рівненській області про поставлені та зняті з обліку транспортні засоби для реалізації та Ягодинської митниці про митну вартість ввезених позивачем транспортних засобів. При цьому, вартість транспортних засобів була визначена відповідачем з митної або фактурної оцінки цих транспортних засобів.
З матеріалів проведеної перевірки вбачається, ФОП ОСОБА_1, який сплачував фіксований податок, упродовж 2009 року знято з обліку для реалізації 11 одиниць транспортних засобів, у 2010 році - 6 одиниць транспортних засобів, що з врахуванням відповідної митної (фактурної) вартості ввезених з-за кордону та реалізованих позивачем транспортних засобів дає відповідачу підстави для висновку про те, що валовий дохід підприємця у 2009 році становить 174212,59грн., у 2010 році - 47603,57грн.
При цьому, Дубенська ОДПІ Рівненської області зазначає, що перевищення граничної суми валового доходу позивача (119000,00грн.), відбулося під час реалізації 15.08.2009 транспортного засобу Ford Transit (2005), вартість реалізації якого визначена податковим органом на рівні 25286,20грн., а тому, з урахуванням суми вказаної операції, сума валового доходу позивача становить132381,65грн. Відтак, у період з 15.08.2009 по 31.12.2009 та в період з 01.01.2010 по 31.08.2010 позивач не мав права здійснювати підприємницьку діяльність, сплачуючи фіксовану ставку податку.
Таким чином, оподатковуваний дохід позивача було визначено як сума чистого доходу, одержаного від реалізації транспортних засобів, яка в свою чергу розраховувалася Дубенською ОДПІ Рівненської області як різниця між валовим доходом (митна вартість автомобілів) і валовими витратами, що були визначені в розмірі 25% суми валового доходу.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.
Разом з тим, Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не містить вимог щодо визначення бази оподаткування під час продажу рухомого майна не нижче фактурної (митної) оціночної вартості такого майна.
В силу вимог пункту 12.4 статті 12 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» застосування ставки податку до вартості рухомого майна, розрахованої за звичайними цінами, передбачено лише при обміні об'єктами рухомого майна.
При цьому, судами встановлено, що позивач операцій з обміну транспортними засобами в охопленому перевіркою періоді не здійснював що не спростовано податковим органом.
Відповідно до положень підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, Дубенська ОДПІ Рівненської області всупереч порядку визначення звичайних цін, обумовлених пунктом 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прийняла за звичайну ціну відповідно митну та/або фактурну вартість товарів, однак така вартість товару не є звичайною ціною в розумінні вказаного Закону.
Розрахунок зобов'язання Дубенською ОДПІ Рівненської області зроблено шляхом застосування непрямого методу визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
Порядок та підстави визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами було встановлено пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому, підпунктом 4.3.5 вказаної статті передбачено, що передумовою для застосування непрямих методів є рішення про застосування непрямих методів, яке приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту.
Разом з тим, судом встановлено, що рішення про застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб не приймалося.
Таким чином, донарахування податковим органом податкових зобов'язань допустиме лише у випадку підтвердження факту заниження суб'єктом господарювання суми зобов'язань, який, у свою чергу, підтверджено документально.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 15499,04грн. є неправомірним.
За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є правильним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 по справі №2а/1770/3847/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв