23.04.2015р. м. Київ К/800/12736/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
за участю:
секретаря судового засідання Чайки О.С.
представника позивача Романець О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2013
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014
у справі №823/3074/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Бразерс»
до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра-Бразерс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Астра-Бразерс») звернулось до суду з позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі по тексту - відповідач, Звенигородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 №0000052200, №0000062200.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Астра-Бразерс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 при здійсненні операцій з придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Альтман Груп», ТОВ «ВАД Технолоджі Груп», ТОВ «Ей-Лат-Трейд», ТОВ «Конкорд Ексім», ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Стім-А», за результатами якої складено акт від 12.06.2013 №134/22-017/32081316.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013:
- №0000062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1240552,70 грн., у тому числі основний платіж в сумі 997432,70 грн. та штрафні санкції в сумі 243120,00 грн.;
- №0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1286762,80 грн., у тому числі основний платіж в сумі 1061067,00грн. та штрафні санкції в сумі 225695,80 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Таким чином, обов'язковою умовою для врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.
Згідно 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що ТОВ «Астра-Бразерс» за період з січня 2011 року по грудень 2012 року були укладені договори поставки: від 10.01.2011 №2/11 з ТОВ «Альтман Груп»; від 01.11.2011 №12/11 з ТОВ «ВАД Технолоджі Груп»; від 01.05.2012 №1/5 з ТОВ «Ей-Лат-Трейд»; від 01.06.2012 №1/6 з ТОВ «Конкорд Ексім»; від 02.07.2012 №1/7 з ТОВ «Трейдтех»; від 01.09.2012 №1/9 з ТОВ «Стім-А».
За умовами вказаних договорів, придбаний товар доставлявся постачальниками своїми зусиллями на склад покупця.
Фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, виписками банку, товарно-транспортними накладними, тощо.
В подальшому, ТОВ «Астра-Бразерс» на підставі отриманих від своїх контрагентів податкових накладних включило до складу валових витрат та податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 суми ПДВ, у відповідності до зазначених договорів поставок.
Судами вірно зазначено, що первинні бухгалтерські документи, копії яких надані позивачем до перевірки (видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні) в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).
Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.
Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис) М.О. Федоров