"23" квітня 2015 р. м. Київ К/800/65465/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014
у справі №826/14494/13-а
за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс»
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень
Публічне акціонерне товариство «Енергомонтажвентиляція» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Енергомонтажвентиляція») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 №0006532230 та №0006522230.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2014 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.4 п. 5.4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР), що призвело до заниження суми податку на прибуток в сумі 985584,50 грн., та пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.1 п. 7.2, п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 788467,00 грн.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013: №0006522230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 985583,75 грн., у тому числі на 788467,00 грн. за основним платежем та на 197116,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0006532230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1231980,63 грн., у тому числі на 985584,50 грн. за основним платежем та на 246396,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції та помилково не погодився суд апеляційної інстанції.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.
Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР).
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.
Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2014.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2014.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров