30 квітня 2015 року м. Київ К/800/60489/14; К/800/61664/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олексієнко М.М. , Швець В.В. , розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02.09.2014р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р. та касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області з вимогами про зобов'язання провести перерахунок пенсії у розмірах встановлених в ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.04.2011р. по день ухвалення судом рішення у справі.
Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02.09.2014р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р. скасовано постанову суду першої та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплати позивачу основної та додаткової пенсії, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 01.04.2011р. по 08.02.2014р. відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" залишено без розгляду. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку основної та додаткової пенсії, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з 08.02.2014р. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплати позивачу основної та додаткової пенсії, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 08.02.2014р. у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області в касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційних скарг з урахуванням наступного.
Судами встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інвалідом ІІ групи та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області.
Відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, як інвалід ІІ групи, має право на отримання державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Незважаючи на положення вказаного Закону позивачу нараховувалась та виплачувалась пенсія розмірі меншому ніж встановлено в Законі, в зв'язку з чим 08.08.2014р. позивач звернувся до суду із даним позовом.
Положеннями ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Проте, всупереч ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу пенсія виплачувалась у розмірах, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Закон України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014р. не містить обмежень щодо застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі і статей 50, 54 цього Закону.
Проте відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014р. №1622-VII, який офіційно опубліковано в газеті "Голос України" 02.08.2014р., Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 6-7, яким встановлено, що норми ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Вказані положення Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік" неконституційними визнано не було.
З урахуванням вказаного суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов обґрунтованого висновку про те, що до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014р. №1622-VII, застосуванню підлягають положення ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а з 03.08.2014р. - відповідні постанови Кабінету Міністрів України.
При цьому суд апеляційної інстанції правильно застосував положення ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, залишивши позовні вимоги за період з 01.04.2011р. по 08.02.2014р. без розгляду, оскільки із даним позовом до суду ОСОБА_2 звернувся 08.08.2014р. Звідси, суд апеляційної інстанції правомірно скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив рішення, яким зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 08.02.2014р.
Доводи позивача в касаційній скарзі про те, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки положеннями Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду визначено позовну давність на вимоги про відшкодування ядерної шкоди - тридцять років, є помилковими. Вказаний міжнародний акт передбачає відповідальність та відшкодування за заподіяний ядерний інцидент з боку оператора - особи, призначеної або визнаної відповідальною державою в якості оператора ядерної установки.
Доводи касаційної скарги представника Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Олексієнко М.М.
Швець В.В.