61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
24 березня 2009 р. м. Харків
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Філатов Ю.М.,
Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.
при секретарі Житєньовій Н.М.
за участю представників:
з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 24.04.2008 року по справі № 17/170-07
за позовом ТОВ «Сільгосппродукт»
до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, ТОВ «Сільгосппродукт», звернувся до Господарського суду Полтавської області, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0000623301/3/1910 від 28.08.07 р., № 0000062301/0/40 від 15.01.07 р., від 28.03.07 р. № 0000062301/1/713 та № 0001572301/1/714, № 0000062301/2/1307 від 13.06.07 р.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 24.04.08 р. позов ТОВ «Сільгосппродукт»був задоволений і визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0000623301/3/1910 від 28.08.07 р., № 0000062301/0/40 від 15.01.07 р., від 28.03.07 р. № 0000062301/1/713 та № 0001572301/1/714, № 0000062301/2/1307 від 13.06.07 р.
Відповідач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного матеріального та процесуального права та неврахування фактичних обставин.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 731/23-120/13958710 від 26.12.06 р. виїзної планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 р. по 30.06.06 р.
При проведенні даної перевірки перевіряючими були виявлені порушення позивачем вимог п. 7.4.1 ст. 7 та п. 5.2.1 та п. 5.4.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», спричинені тим, що позивач передав в оренду пов'язаній особі - ТОВ «Кременчуцький елеватор»частину майнового комплексу за цінами, меншими ніж звичайні, що занизило валові доходи на суму 231205 грн.; відніс до валових витрат витрати в сумі 20000,0 грн. на юридичну допомогу по оформленню та наданню благодійної допомоги, що не пов'язана з веденням господарської діяльності і витрати в сумі 19705,0 грн. на оплату проектних послуг, наданих ПКК «Тандем», що підлягають амортизації.
Виявлені порушення стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000062301/0/40 від 15.01.07 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 67727,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 23261,0 грн. (вказане податкове повідомлення-рішення до матеріалів справи не надано, але його наявність сторонами не заперечувалася).
Позивач скористався своїм правом на оскарження даного податкового повідомлення-рішення в процедурі адміністративного оскарження по закінченні якої відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення: від 28.03.07 р. № 0000062301/1/713 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 67727,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 23261,0 грн. і № 0001572301/1/714 про застосування в порядку п. 17.1.3 ст. 17 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 5780,0 грн. (за результатами розгляду первинної скарги); № 0000062301/2/1307 від 13.06.07 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 67727,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 23261,0 грн. (за результатами розгляду повторної скарги); № 0000623301/3/1910 від 28.08.07 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 67727,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 23261,0 грн. (за результатами розгляду ДПА України повторної скарги).
Слід відмітити, що відповідно п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
В акті перевірки (стор. 28 акту, арк. справи 19) вказано, що позивач уклав договір оренди № 1/9-04 від 01.09.04 р. про передачу основних засобів, розташованих за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9, з пов'язаною особою - ТОВ «Кременчуцький елеватор», засновником якого начебто є позивач. В подальшому майно було повернуто позивачу на підставі акту прийому-передачі від 31.01.06 р.
Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язаною особою визнається особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.
Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.
Слід відмітити, що відповідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України № 429 від 16.09.02 р., у вступній частині акту, що складається за результатами документальної перевірки, повинно наводитися інформація про те, чи є підприємство засновником (учасником), акціонером іншого суб'єкта підприємницької діяльності.
Як вбачається з наданого до матеріалів справи акту від 26.12.06 р., він не містить даних про те, що ТОВ «Сільгосппродукт»є засновником, учасником або акціонером будь-якого іншого суб'єкту господарювання, здійснює контроль за іншим платником податків, що спростовує або не підтверджує твердження відповідача щодо пов'язаного характеру учасників договору оренди.
Крім того, в п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону також встановлено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. При цьому справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.
У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
В акті перевірки не вказано яким чином і з урахуванням яких методів, наведений в п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», була перевіряючими визначена звичайна ціна, за якою позивач мав передавати в оренду частину цілісного майнового комплексу, тобто перевіряючі не виконали вимоги п. 1.20 ст. 1 даного Закону і не довели того, що ціна (орендна плата) договору не відповідає рівню звичайної ціни, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно необґрунтованості висновків акту перевірки в цій частині та незаконності донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток по вказаній операції.
Також слід відмітити, що відповідно приписам п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В акті перевірки і подальших документах перевіряючі та відповідач наполягають на тому, що сплачені позивачем на користь ПП ОСОБА_1 кошти в сумі 20000,0 грн. не можуть відноситися до валових витрат, оскільки отримані послуги не використовувалися у господарській діяльності, оскільки стосувалися надання послуг по оформленню та наданню благодійної допомоги неприбутковим організаціям.
Слід відмітити, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідач не вказав які саме документи були оформлені, яка і кому надавалася благодійна допомога. Таких даних не містить і акт виконаних послуг б/н від 31.01.05 р., на який як доказ зроблене посилання в акті перевірки. Тобто висновки щодо оформлення якихось документів, які за даними відповідача не стосуються господарської діяльності платника податків, зроблені на припущенні і не підтверджені належними доказами.
Як вбачається з наданого до матеріалів справи договору від 01.02.05 р., ПП ОСОБА_1 визнається як юрисконсульт підприємства позивача та зобов'язується надавати правову допомогу в питаннях забезпечення статутної діяльності клієнта (позивача по даній справі).
Оскільки статутна діяльність господарюючого суб'єкта є його господарською діяльністю, то позивач правомірно включив до валових витрат витрати на юридичну допомогу і колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості висновків акту перевірки та донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток по даній операції.
Також слід відмітити, що відповідно положенням п. 5.4.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням основної діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в основній діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.
При цьому, відповідно п. 8.1.2 ст. 8 даного Закону амортизації підлягають витрати на:
придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;
самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
В акті перевірки і в подальших документах відповідач наполягає на тому, що «проектні послуги», отримані позивачем за договором № 11-05 від 21.11.05 р., повинні збільшувати балансову вартість придбаних або виготовлених основних засобів, а тому підлягають амортизації і не включаються до валових витрат.
Слід відмітити, що предметом вище вказаного договору є виконання робочого проекту по «Реконструкції адміністративно-побутового корпусу, газової зерносушилки та авторозвантажувача», тобто не є проведенням ремонту, реконструкцією, модернізацією та іншим видом поліпшення основних фондів. Таким чином, відповідач допустив вільне тлумачення господарської операції і на свій розсуд доповнив норму права окремим видом послуг, які на його думку, підлягають самостійній амортизації.
Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, висновки постанови суду щодо безпідставності та необґрунтованості оскаржених податкових повідомлень-рішень є правомірними і позов дійсно підлягає задоволенню.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що полягає в наступному.
Статтею 129 Конституції України визначено основними конституційними засадами судочинства -гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Згідно приписів ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Одночасно із технічним записом судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому відображається хід судового розгляду справи.
Частиною 7 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим кодексом.
З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Зазначена обставина підтверджується відсутністю журналу судового засідання.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив конституційні засади судочинства та вимоги ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що суд першої інстанції не здійснив фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим кодексом, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо розгляду справи судом першої інстанції.
Відповідно до положень п. 1 та п. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. При цьому законним визнається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Суд першої інстанції порушив основні конституційні засади судочинства та норми процесуального права, передбачені ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому постанова суду не є законною та підлягає скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правильно і повно встановив всі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, але допустив порушення конституційних засад судочинства та норм процесуального права, колегія суддів скасовує постанову суду з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняє.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 24.04.2008 року по справі № 17/170-07 -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Полтавської області від 24.04.2008 року по справі № 17/170-07 -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Сільгосппродукт»до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000623301/3/1910 від 28.08.07р., № 0000062301/0/40 від 15.01.07 р., № 0000062301/1/713 від 28.03.07р., № 0000062301/2/1307 від 13.06.07 р. про донарахування 67727 гривень податку на прибуток та 23261 гривень штрафних санкцій за цим податком та податкове повідомлення-рішення № 0001572301/1/714 від 28.03.07 р. про застосування штрафних санкцій за податком на прибуток в розмірі 5780 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сільгосппродукт»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий Ю.М. Філатов
Судді Н.С. Водолажська
М.І. Гуцал
Повний текст постанови виготовлений 30.03.2009 р.