20 квітня 2015 року Справа № 876/11925/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Святецького В.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі №809/2564/14 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
31.07.2014р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент), просив, враховуючи подані уточнення, продовжити шестимісячний термін, встановлений законодавством, для сплати податків та зборів за ставками, діючими на день митного оформлення автомобіля марки AUDI A4, 1997 року випуску, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1600 кубічних сантиметрів, державний реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2, ввезеного як гуманітарна допомога інваліду ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.; зобов'язати Департамент надати дозвіл на перереєстрацію вказаного автомобіля зі сплатою податків та зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля; визнати дії Департаменту щодо відмови у наданні дозволу на розмитнення автомобіля марки AUDI A4, 1997 року випуску, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1600 кубічних сантиметрів, державний реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 протиправними.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2014р. у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2014р. та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що спірні правовідносини виникли між сторонами ІНФОРМАЦІЯ_1., тобто після смерті ОСОБА_4, а тому застосуванню до них підлягає Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006р. за №999. Відповідно до положень сказаної Постанови після смерті ОСОБА_4 автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким ОСОБА_4 як інвалід був забезпечений через Головне управління соціального захисту і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Мінсоцполітики за умови сплати податків і зборів за ставком, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Обов'язку членів сім'ї інваліда саме у шестимісячний строк з моменту смерті інваліда сплатити суму необхідних податків та зборів на час смерті інваліда встановлено не було. Таким чином, відповідач мав законні підстави щодо надання дозволу на реєстрацію автомобіля, який ввезено як гуманітарну допомогу інваліду, після його смерті зі сплатою податків (зборів), адже позивач погоджується із тим фактом, що йому необхідно сплатити податки і збори за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля та має намір їх сплатити.
В судовому засіданні представник позивача та позивач апеляційну скаргу підтримали, відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2005р. громадянин Німеччини ОСОБА_6 в якості гуманітарної допомоги передав Головному управлінню праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації для інваліда І групи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, автомобіль марки AUDI A4, 1997 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1600 кубічних сантиметрів.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого Калуським МРЕВ ДАІ ГУ МВС України, 30.06.2006р. ОСОБА_4 зареєстрував вказаний автомобіль без права продажу (а.с.12).
04.04.2009р. ОСОБА_4 уповноважив члена сім'ї, який проживав та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, ОСОБА_2 укладати правочини, представляти його інтереси та користуватись зазначеним автомобілем. (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.02.2010р., видане виконавчим комітетом Чесниківської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області (а.с.14).
14.10.2010р. ОСОБА_2, як родич померлого інваліда, з яким останній проживав на час смерті, звернувся із заявою про зняття з обліку автомобіля , його безоплатну передачу та надання дозволу на реєстрацію автомобіля на власне ім'я.
26.10.2010р. та 08.12.2010р. відповідачем відмовлено у безоплатній передачі автомобіля та наданні дозволу на реєстрацію автомобіля на ім'я позивача (а.с.55-57), що стало підставою для звернення ОСОБА_2 із позовом до суду.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2011р. у справі № 2а-586/11/0970, залишеною без змін рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014р., ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на перереєстрацію транспортного засобу та зобов'язання надати дозвіл на проведення такої реєстрації на власне ім'я без сплати податків та зборів (а.с.19-26).
10.07.2014р. ОСОБА_2 звернувся із заявою у Департамент, просив надати дозвіл на розмитнення автомобіля марки AUDI A4, 1997 року випуску, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1600 кубічних сантиметрів, державний реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.9).
Листом Департамента від 22.07.2014р. повідомлено, що звернення позивача щодо надання дозволу на розмитнення автомобіля AUDI A4, 1997 року випуску, яким був забезпечений 13.02.2006р. в якості гуманітарної допомоги ОСОБА_4 розглянуто та, оскільки позивачем не сплачено впродовж шестимісячного терміну відповідних платежів, підстави для надання дозволу на розмитнення вказаного автомобіля відсутні, а транспортний засіб підлягає поверненню до 15.08.2014р. у повному комплекті (а.с.10), що стало підставою для звернення із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У справі, що розглядається, такою подією (фактом) є смерть інваліда ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до статті 5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Частиною четвертою статті 4 ЦК визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Таким чином, питання про передачу після смерті інваліда члену сім'ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, має вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, якому автомобіль надавався як гуманітарна допомога.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 лютого 2015 року у справі №21-620а14, яка з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається, такими нормативно-правовими актами є Закон України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999р. № 1192-XIV та Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 у відповідних редакціях.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб.
Згідно з ч.1 ст.11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм забезпечення легковими автомобілями, інвалідів, зокрема дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку визначено Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою Кабінет Міністрів України від 19.07.2006р. №999 (далі - Порядок №999).
Відповідно до п.41 Порядку №999 за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку в головних управліннях соціального захисту та управліннях виконавчої дирекції, забезпечуються безоплатно в порядку черговості.
Згідно з абз.7 п.41 Порядку №999 в редакції чинній на день смерті ОСОБА_4, після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.
Абзацом 6 п.16 Порядку №999 встановлено, що іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції, вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.
У разі несплати членом сім'ї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обов'язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) органам праці та соціального захисту населення у порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що умовою передачі транспортного засобу, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, після смерті останнього, є сплата членом його сім'ї, який проживав та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, яким є позивач, податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.
При цьому, шестимісячний строк з дня смерті інваліда, протягом якого необхідно провести таку оплату, ні Законом України «Про гуманітарну допомогу», ні Порядком №999 у редакції чинній на момент смерті інваліда І групи ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1., не був встановлений.
Водночас, колегія суддів зауважує, що листом Департамента від 30.03.2015р. на запит суду надано інформацію щодо порядку вчинення дій за зверненням щодо надання автомобіля, визнаного гуманітарною допомогою, яким був забезпечений інвалід, у власність одному із членів сім'ї за його заявою, з якої вбачається, що Департамент вчиняє дії щодо передачі автомобіль у власність, тоді як розмитнення автомобіля та його перереєстрація на ім'я позивача до компетенції відповідача не належать.
Щодо вимоги продовжити шестимісячний термін, встановлений законодавством, для сплати податків та зборів за ставками, діючими на день митного оформлення автомобіля марки AUDI A4, 1997 року випуску, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1600 кубічних сантиметрів, державний реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2, ввезеного як гуманітарна допомога інваліду ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., то в цій частині суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові з підстав, що такий термін встановлений Постановою КМУ № 999 від 19.07.2006 року і продовження вказаного терміну не входить до компетенції суду.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Слід зауважити, що Європейський Суд розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону.
Вирішуючи справу «Гроппера радіо АГ» та інші проти Швейцарії» (заява №10890/84) Європейський суд з прав людини у п.68 свого рішення від 28 березня 1990 року зазначив, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охоплювати, а також кількості та статусу тих, до кого він застосовується».
У справі «Круслен проти Франції» рішення від 24 квітня 1990 року Європейський Суд зазначив, що «словосполучення «згідно із законом» … передбачає певну якість такого закону, вимагаючи, щоб він був доступний для особи і вона могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права».
Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини у справі колегія суддів приходить до висновку, що Департамент, відмовляючи передати у власність ОСОБА_2 автомобіля марки AUDI A4, 1997 року випуску, кузов НОМЕР_4, об'єм двигуна 1600 кубічних сантиметрів, державний реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 з підстав несплати позивачем впродовж шестимісячного терміну з дня смерті ОСОБА_4 податків і зборів за відповідними ставками та застосувавши п.41 Порядку №999 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабміну №1057 від 31.10.2012р. не врахував положень статті 58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 щодо офіційного тлумачення вказаного положення Конституції України, практики Європейського Суду та звузив обсяг прав позивача, що є порушення принципу верховенства права.
Основоположний принцип адміністративного судочинства-верховенство права, наголошує на тому, що адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватимуть права та свободи людини і громадянина.
Суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Беручи до уваги вищевикладене, вимоги ст. 11 та ст.162 КАС України колегія суддів приходить до переконання, що право позивача повинно бути захищено в спосіб зобов'язання Департамент вчинити дії щодо передачі у власність ОСОБА_2 автомобіль марки AUDI A4, 1997 року випуску, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1600 кубічних сантиметрів, державний реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_5, ввезеного як гуманітарна допомога інваліду І групи ОСОБА_4, відповідно до вимог абз.7 п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою Кабінет Міністрів України від 19.07.2006р. №999, в редакції чинній на момент смерті інваліда І групи ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі №809/2564/14 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо передачі у власність ОСОБА_2 автомобіль марки AUDI A4, 1997 року випуску, кузов НОМЕР_4, об'єм двигуна 1600 кубічних сантиметрів, державний реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_5, ввезеного як гуманітарна допомога інваліду І групи ОСОБА_4, відповідно до вимог абз.7 п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою Кабінет Міністрів України від 19.07.2006р. №999, в редакції чинній на момент смерті інваліда І групи ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді В.В. Святецький
М.А.Пліш
Повний текст Постанови виготовлено 24.04.2015р.