22 квітня 2015 р. № 876/2470/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів з участю секретаря судового засідання представника позивача представника відповідача Коваля Р.Й., Большакової О.О., Судової-Хомюк Н.М., Прокопенко О.В., Сікевич Н.В., Дудикевич Ю.Б., Петришин Р.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року в адміністративній справі № 813/8219/13-а за позовом приватного підприємства «Агні» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У листопаді 2013 року приватне підприємство «Агні» (надалі - позивач, ПП «Агні») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м.Львова) за № 0004711521 від 15.09.2011 р.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ДПІ у Галицькому районі м.Львова при прийнятті рішення про накладення на ПП «Агні» штрафних санкцій діяла протиправно, оскільки факт подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість підтверджується печаткою податкового органу про прийняття такої декларації.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржила ДПІ у Галицькому районі м.Львова, яка вважає, що судом при винесенні рішення порушені норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що фінансові санкції до позивача прийняті на підставах та в межах, передбачених Податковим кодексом України. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
З 01.01.2011 р. відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визнання вичерпного переліку податків та зборів, що справляється в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (надалі - ПК України).
Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'зок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно із п.п.16.1.3. п.16.1 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 46.1 ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ПП «Агні» відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи зареєстроване 19.07.1999 р. Вищевказане підтверджується також Довідкою № 3846 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
10.08.2011 р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПП «Агні» у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої зафіксовано неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість за період січень - червень 2011 року та складено акт за № 2442/374/15-2/30478576.
На підставі вищезазначеного акта 15.09.2011 р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004711521, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України та нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) на загальну суму 5270,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом необґрунтовано та безпідставно застосовано до ПП «Агні» штрафні санкції.
Судом встановлено, що ПП «Агні» зареєстроване як платник податку на додану вартість за добровільним рішення згідно із п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та зобов'язане подавати податкову звітність з податку на додану вартість за базовий звітний (податковий) період, який з 01.01.2011 р. дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового періоду).
З реєстру податкових декларацій (податкових розрахунків) видно, що ПП «Агні» подає до ДПІ податкові декларацій з податку на додану вартість і останньою була декларація з ПДВ за І квартал 2011 року з відміткою податкового органу про її одержання за вх.№ 28788 від 14.04.2011 р.
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено податкову декларацію за ІІ квартал 2011 року від 07.07.2011 р. із відміткою про отримання податковим органом, однак дану декларацію посадова особа податкового органу не прийняла, зазначивши, що позивач звільнений від подачі такої декларації.
Пунктом 203.1 ст.203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Оскільки звітним періодом для декларації з податку на додану вартість є місяць, то декларація з податку на додану вартість за січень повинна бути подана до 20 лютого, декларація за лютий повинна бути подана до 20 березня, за березень повинна бути подана до 20 квітня, декларація за квітень повинна бути подана до 20 травня, а декларація за травень повинна бути подана до 20 червня, проте у вказані строки декларації подані не були, тобто в даному випадку має місце вчинення податкового правопорушення, шляхом бездіяльності.
Пунктом 109.1 ст.109 ПК України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Із системного аналізу положень глави 11 ПК України можна дійти висновку, що будь-яке порушення норм Кодексу є порушення податкового законодавства. Отже, порушуючи терміни подання податкових декларацій (звітів), платники податків порушують податкове законодавство та до них повинні бути застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
Пункт 120.1 ст.120 ПК України встановлює, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків): тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Водночас п.7 підрозд.10 розд.XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Виявлене податковим органом порушення податкового законодавства вчинено у період з 1 січня по 30 червня 2011 року. У даному випадку відповідач повинен був застосувати приписи пункту 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у спірних відносинах, а тому штрафні (фінансові) санкції по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню за формою «Р» № 0004711521 від 15.09.2011 р. мали бути застосовані у розмірі 1 гривні за кожне порушення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем допущені порушення вимог п.п.49.18.1. п.49.18 ст.49 Розділу II ПК України, які зазначені в акті від 10.08.2011 р. № 2442/374/15-2/30478576, однак штрафні санкції, відповідно до податкового повідомлення-рішення за формою «Р» № 0004711521 від 15.09.2011 р., в сумі 5070 грн відповідачем визначено неправомірно.
Побічно колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що штраф за друге і наступні порушення податковим органом було застосовано у розмірі, визначеному абзацами третім - четвертим п.120.1 ст.120 ПК України, хоча штраф за таке порушення до позивача раніше не застосовувався.
Враховуючи те, що, суд не може підміняти собою державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку про те, що дане рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.
Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно- правові акти, що регулюють дані відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ПП «Агні» підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року в адміністративній справі № 813/8219/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.О. Большакова
Н.М. Судова-Хомюк
Ухвала складена у повному обсязі 27 квітня 2015 року.