20 квітня 2015 року Справа № 3601/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довгої О.І.,
судді Ліщинського А.М.,
судді Запотічного І.І.
секретар судового засідання Коцур В.К.
за участю представника:
позивача Довгань В.І.
відповідача Хмура Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. по справі № 813/8408/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
08.11.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" звернулось з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000192210 та № 0000202210 від 06.11.2013 року. В обгрунтування адміністративного позову покликається на те, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки розмір валових доходів та валових витрат позивача, а також право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ "Львів Буд" та ПП "Патронат" є необґрунтованими та не доведені доказами. На підтвердження розміру валового доходу, валових витрат та розміру податкового кредиту з податку на додану вартість під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000192210 від 06.11.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" за платежем податок на прибуток на суму 438585,84 грн., у тому числі за основним платежем 292390,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 146195,28 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 16 коп.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, вважаючи її неправомірною та необгрунтованою, прийнятою із порушенням норм матеріального права, Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу.
В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що проведеною перевіркою відображено показник за 2012 рік в сумі 25 308 569 грн. на підставі таких документів: податковий облік валових доходів довільної форми, Оборотно-сальдові відомості та журнали - ордери по рахунках 311 "Рахунки в банку", рах.3771 "Розрахунки з іншими дебіторами", 701 "Дохід від реалізації готової продукції", декларації з податку на прибуток, кошторис витрат на пооб'єктне будівництво будинків, поквартальний розрахунок доходу від виконання довгострокового договору (контракту) виведений розрахунковим шляхом встановлено заниження задекларованих ТзОВ "Інвестиції УП" показників у рядку 03 Податкової Декларацій "інші доходи" в сумі 1392336 грн.
В ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ "Інвестиції УП" укладались в 2010 році договори підряду із контрагентами ПП "Львів-металбуд", ПП "Воллі" та ПП "Один Два Три", однак кошти за даними договорами позивачем не сплачено. Відповідно до договору відступлення права вимоги до ТзОВ "Галицькі інвестиції" переходить право вимоги ПП "Один Два Три" коштів в сумі 1560715,30 грн., які повинно сплатити ТзОВ "Інвестиції УП".
Отже, вважає, що ТзОВ "Інвестиції УП" не включено до валового доходу протерміновану кредиторську заборгованість на загальну суму 1392336 грн. в тому числі за 4-й кв.2012р-1392336 грн.
Просить постанову суду скасувати частині задоволених вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Крім того, апеляційну скаргу також подало Товариство з обмеженої відповідальністю "Інвестиції УП". В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що наявні у матеріалах справи письмові докази підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами, та що такі операції викликали рух та зміну активів їх учасників, які мали достатньо правосуб'єктності бути суб'єктами таких господарських операцій і, що останні мали безпосередній зв'язок між фактом придбання робіт, спорудженням основних фондів, і господарською діяльністю позивача. З огляду на зазначене, вважає висновки, якими суд першої інстанції обґрунтовував прийняття оскаржуваної постанови, є необгрунтованими, а тому оскаржувану постанову у частині відмови у визнанні протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192210 від 06.11.2013року в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток на суму 340048,16 грн. в тому числі за основним платежем 226698,44 грн., за штрафними санкціями (штрафами) 110349,72 грн., а також в частині відмови у визнанні протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року №0000202210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Інвестиції УП" за платежем податок на додану вартість на суму 24 750,00 коп. в тому числі за основним платежем - 16 500, 00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) в розмірі 250,00 грн., вважає необгрунтованою.
Просить апеляційний суд скасувати оскаржувану постанову у частині відмови у позовних вимогах.
23.02.2015 року та 03.03.2015 року представниками сторін подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із примиренням сторін в частині зобов'язань, за якими досягнуто податкового компромісу.
В судовому засіданні представники сторін, заявлені ними клопотання підтримують, просять їх задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг у їх сукупності, доводи заявлених клопотань та долучені до них письмові докази колегією суддів приходить до наведених нижче висновків.
Як встановлено з матеріалів справи Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області у період з 23.09.2013 року по 18.10.2013 року проведено планову виїзну перевірку Tовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
За результатами проведеної перевірки працівниками податкового органу складено Акт №592/22-00/30477944 від 25.10.2013 року, зі змісту якого встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" вимог п. 185.1. ст. 185, п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на суму 16500 грн., а також вимог п. п.14.1.11. п. 14.1. ст. 14, п. 135.1., п.1 35.2., п. 135.4., п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 137.10. ст. 137, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 519089 грн.
На підставі акта перевірки №592/22-00/30477944 від 25.10.2013 року податковим органом 06.11.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000192210, яким за порушення п. п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14, п. 135.1., п. 135.2., п. 135.4., п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 137.10. ст. 137, п. п.139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 778634 грн., у тому числі основний платіж 519089 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 259545 грн.. Крім того, 06.11.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки №592/22-00/30477944 від 25.10.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000202210, яким за порушення п. 185.1. ст. 185, п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 24750 грн., у тому числі основний платіж 16500 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 8250 грн.
Відповідно до ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Як визначено п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Згідно з п.123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.Згідно з п. 135.2. ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За нормами п.п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).
Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.( п.п.135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України)
Як передбачено п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України )
Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 186.1. ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України передбачений обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити. Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом першої інстанції зазначено, що на підтвердження дотримання вимог п. п.139.1.9. п.139.1. ст.139, п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій із контрагентами ТзОВ "Львів Буд' та ПП "Патронат" позивачем надано письмові докази, які, втім, останнім не прийняті до уваги, оскільки вказані документи не містять усіх обов'язкових реквізитів, що унеможливлює ідентифікацію господарської операції, яка у них зафіксована, а отже не можливо встановиити реальність здійснення господарських операцій із контрагентами ТзОВ 'Львів Буд" та ПП "Патронат'. В той же час позивачем не надано податкових накладних по господарських операціях з контрагентом ПП «Патронат», розрахункових документів, які б підтверджували факти оплати робіт за вказаними господарськими операціями чи будь-яких інших первинних документів на підтвердження позовних вимог у цій частині.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, разом з тим, умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.
З матеріалів справи вбачається, що представлені позивачем первинні документи не можуть у достатній мірі свідчити про реальність задекларованих господарських операцій. Зокрема, виходячи з наявних у справі матеріалів, позивачем не підтверджено у локальних кошторисах не зазначено особи, яка його склала; Акт № 02/05 приймання-виконання будівельних робіт не містить дати його підписання; договір № 04/07-2012 від 01.07.2012 року не містить дати його підписання; в усіх довідках про вартість виконаних будівельних робіт відсутні дані про найменування об'єкта будівництва з конкретизацією будівельних робіт, про перелік будівельних робіт, на підставі яких сформовано зазначені довідки; усі договірні ціни не містять даних про найменування об'єкта будівництва з конкретизацією будівельних робіт відповідно до договору підряду; додані до матеріалів справи копії платіжних доручень про оплату підрядних робіт не містять відміток банку про дату та факт їх виконання. Крім того, позивачем не додано до матеріалів справи податкових накладних по господарських операціях з контрагентом ПП "Патронат". Вказані акти мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведення господарських операцій.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не встановлення факту реальності виконання робіт та надання послуг за вказаним договором, відтак про безпідставність позовних вимог, що стосуються господарських операцій із контрагентами ТзОВ "Львів Буд" та ПП "Патронат", відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цій частині в позові слід відмовити.
Крім цього, з матеріалів справи встановлено у 2010-2011 р.р. позивачем укладено договори підряду із контрагентами ПП "Львів-металбуд", ПП "Воллі" та ПП "Один Два Три", у яких позивач виступав замовником, а контрагенти - підрядниками. Роботи за вказаними договорами було виконано, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями первинних документів.
Разом з тим, кошти за договорами позивачем не сплачено, зокрема ПП "Воллі" в сумі 105971 грн., ПП "Львів-металбуд" в сумі 566938,20 грн., ПП "Один Два Три" в сумі 719427,22 грн., всього на суму 1392336 грн.
Згідно умов договору № 45 від 21.11.2010 року та додаткової угоди до нього від 23.11.2010 року до ТзОВ "Галицькі інвестиції" переходить право вимоги ПП "Один Два Три" коштів в сумі 1560715,30 грн., які повинно сплатити ТзОВ "Інвестиції УП" Відповідно до п. п.14.1.255. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Разом з тим, податковим органом у акті податкової перевірки зазначено про не включення позивачем до валового доходу протермінованої кредиторської заборгованості на загальну суму 1392336 грн., однак не вказано жодного документа, на підставі якого податковий орган дійшов до такого висновку. Не надано таких доказів відповідачем і під час судового розгляду адміністративної справи.Податковим органом не обґрунтовано підстав віднесення суми коштів за вказаним договором до складу протермінованої кредиторської заборгованості позивача.
Таким чином, на 31.12.2012 року кредиторська заборгованість позивача перед контрагентами ПП "Львів-металбуд", ПП "Воллі" та ПП "Один Два Три" на загальну суму 1392336 грн. не була протермінованою.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17966714 від 17.01.2014 року, встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 05.12.2012 року внесено запис про відсутність юридичної особи ТзОВ «Галицькі інвестиції» за юридичною адресою.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17964439 від 17.01.2014 року, встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.10.2013 року внесено запис про припинення юридичної особи ПП "Воллі", що не пов'язано з її банкрутством, за рішенням суду; З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17967069 від 17.01.2014 року, встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.06.2012 року внесено запис про відсутність юридичної особи ПП «Один Два Три» за юридичною адресою; З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17966911 від 17.01.2014 року, встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.08.2013 року внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу ТзОВ "Львів-металбуд".
З досліджених доказів також встановлено, що, станом на 31.12.2012 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не містилось записів про визнання контрагентів позивача ТзОВ "Галицькі інвестиції", ПП "Львів-металбуд", ПП "Воллі" банкрутами у встановленому законом порядку або про припинення вказаних юридичних осіб у зв'язку з їх ліквідацією.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що кредиторська заборгованість позивача перед контрагентами ТзОВ "Галицькі інвестиції", ПП "Львів-металбуд" та ПП "Воллі' на загальну суму 1392336 грн. станом на 31.12.2012 року не підпадала під визначення підпункту 14.1.11. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, вказану кредиторську заборгованість податковим органом помилково віднесено до протермінованої, а податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000192210 від 06.11.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток на суму 438585,84 грн., у тому числі за основним платежем 292390,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 146195,28 грн. є протиправним, оскільки приймаючи оспорене рішення вийшов за межі своїх повноважень. Протилежного з матеріалів справи апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.
За приписами п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Відповідно до положень п.7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.
Як встановлено із рішень податкового органу про погодження застосування податкового компромісу від 16.02.2015 р. за №1952//22-01/3 та №1953/22-01/2 позивач ТзОВ "Інвестиції УП" платіжними доручення від 16.02.2015 р. №5236547141 та №5236547140 сплатив податок на прибуток підприємства в сумі - 11335,00 грн. ( 5% ) та податок на додану вартість в сумі - 825, 00 грн (5%) відповідно.
Відповідно п.5 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.
В ст.203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями155 і 157 цього Кодексу.
Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Пунктом 3 частини 1 статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.
Відповідно, суд апеляційної інстанції, враховуючи наведене вище, приходить до висновку про закриття провадження у справі у зв'язку із примиренням сторін в частині зобов'язань, за якими досягнуто податкового компромісу.
Керуючись ст.157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" задоволити частково, а апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення.
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" та Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про закриття провадження у справі №813/8408/13-а в частині позовних вимог, у зв'язку із досягненням податкового компромісу задоволити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 у справі №813/8408/13-а визнати частково нечинною.
Провадження у адміністративній справі №813/8408/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиції УП до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0000192210 від 06.11.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток на суму за основним зобов'язанням в сумі 340048,16 грн., та податкового повідомлення-рішення №0000202210 від 06.11.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 24750,00 грн. - закрити
В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 у справі №813/8408/13-а залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.