16 квітня 2015 року Справа № 876/15385/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;
за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;
представника позивача - ОСОБА_1;
відповідача - Шкредко О. П.;
представника відповідача - Татарина Р. І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області та ОСОБА_4 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до заступника начальника відділу Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області Шкредко Олександри Петрівни про визнання дій протиправними, -
15 серпня 2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_4 до заступника начальника відділу Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області Шкредко Олександри Петрівни про визнання протиправними дій посадової особи об'єднаного Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області Шкредко Олександри Петрівни, як керівника ревізійної групи, які полягають у наданні безпідставних висновків під час ревізії фінансово-господарської діяльності у відкритому акціонерному товаристві «Укргідроенерго» в частині діяльності філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» стосовно встановленого ревізією порушення.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідач під час проведення ревізії безпідставно звинуватив позивача у вчиненні правопорушень, що завдали значних збитків підприємству.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії посадової особи Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області - Шкредко Олександри Петрівни у наданні безпідставних висновків в довідці від 05 травня 2011 року «Ревізії фінансово-господарської діяльності у відкритому акціонерному товаристві «Укргідроенерго» в частині діяльності філії «Дирекція будівництва Дністровської ГАЕС» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року щодо визначення вини головного бухгалтера ОСОБА_4 в недоотриманні орендної плати в сумі та ненарахуванні орендної плати з дати передачі кранів в оренду згідно актів виконаних робіт форми КБ-2в. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що головний бухгалтер ВАТ «Укргідроенерго» за своїми статутними та функціональними обов'язками не несе відповідальності за зміст та умови господарських договорів, які укладаються від імені ВАТ «Укргідроенерго».
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що в матеріалах справи є всі докази безпідставності, а відповідно і незаконності висновків Шкредко О. П., як посадової особи органу державної влади, щодо недоотримання структурним підрозділом орендної плати в сумі 2 579 857,75 грн. Також вказано, що судом першої інстанції взагалі не досліджувались питання правомірності висновків відповідача, як посадової особи КРУ, щодо кваліфікації правопорушення, що завдало збитків, та є результатом неправильного нарахування орендної плати в розмірі меншому ніж 10% вартості орендованого майна.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Контрольно-ревізійним управлінням в Івано-Франківській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржувані позивачем дії посадової особи органу при документуванні виявлених порушень та встановленні у їх допущенні винних осіб не виходить за межі неправомірності, а зроблені ревізором висновки це лише суб'єктивне бачення питань, які досліджувались. Також вказано, що дії працівника КРУ в частині визначення відповідальної особи порушення скоєні при нарахуванні орендної плати є правомірними і не виходили за межі повноважень визначених чинним законодавством.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області задоволено, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 - відмовлено. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року в справі № 2а-2654/11 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні вимог ОСОБА_4 до заступника начальника відділу Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області Шкредко Олександри Петрівни про визнання протиправними дій - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - ОСОБА_4, подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій висловлено прохання скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, а справу направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Зазначену ухвалу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував, що позивач оскаржує не висновки акту ревізії щодо порушення ВАТ «Укргідроенерго», як підконтрольною установою, законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності, а викладення відповідачем у довідці від 05 травня 2011 року висновків про встановлення вини позивача як посадової особи вказаного підприємства у недоотриманні та ненарахуванні орендної плати, оскільки такі висновки контрольно-ревізійного управління є підставою для притягнення позивача до відповідної відповідальності.
Представник позивача, в судовому засіданні, вимоги власної апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити, а вимоги апеляційної скарги відповідача заперечив та просить таку залишити без задоволення.
Відповідач та представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги власної апеляційної скарги підтримали та просять таку задовольнити, а вимоги апеляційної скарги позивача заперечили та просять таку залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області слід задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 - відмовити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності у відкритому акціонерному товар «Укргідроенерго» в частині діяльності філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено довідку від 05 січня 2011 року, в якій зафіксовано порушення норм законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме недоотримано орендної плати в сумі 2579857,75 грн., чим завдано збитків на вищезазначену суму.
Зокрема довідкою встановлено, що порушення по недорахованих сумах оренди ТОВ «Дністер - СГЕМ» і ТОВ «Гідромехмонтаж» допущено головним бухгалтером ОСОБА_4, яка відповідальна за правильність нарахування орендної плати, а нарахування орендної плати проводилося не з дати передачі кранів в оренду, а з дати введення їх в експлуатацію, в той час коли крани використовувалися орендарем до введення їх в експлуатацію, що підтверджується актами виконаних робіт форми КБ-2в.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» державна контрольно-ревізійна служба України є органом державної влади, що складається з структури підпорядкованих управлінь на місцях, на які покладені завдання здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреб в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використання коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, які використовують державне чи комунальне підприємство, виконання місцевих бюджетів та інше.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ст. 2 Закону).
Статтею 10 Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» встановлені права Контрольно-ревізійної служби, відповідно до якої, зокрема, головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) та право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Позивач вважає, що висновки, викладені в Акті ревізії відповідачем щодо встановлення порушень, є необґрунтованими, а тому їх дії щодо цих висновків є протиправними.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку. Скарги на дію службових осіб Головного контрольно-ревізійного управління України та начальників контрольно-ревізійних управлінь Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розглядаються та вирішуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України.
Відповідно до пунктів 42, 43 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 № 550 у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган служби має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу служби. Орган служби аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу служби або його заступником.
Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
В матеріалах справи знаходиться копія вимоги від 21 червня 2011 року про усунення виявлених порушень, яка надсилалась голові правління ПАТ «Укргідроенерго», та яка є предметом судового спору, що ініційований ПАТ «Укргідроенерго».
Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затверджений постановою КМУ від 20 квітня 2006 року № 550 визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.
Згідно до п. 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта (абз. 1 п. 3 Порядку).
Пунктом 35 Порядку встановлено, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу служби, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника.
Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб служби та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.
Відповідно до п. 50 Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Із наведеного випливає, що висновки, викладені в акті ревізії, довідці яким оформляються результати її проведення, ревізор робить за власним баченням обставин, що перевіряються, та дає їм відповідну оцінку. А отже висновки в акті перевірки є особистою думкою ревізора.
Зазначений акт не є правовим актом індивідуальної дії оскільки не регулює суспільні відносини та не є обов'язковим для позивача, а є результатом дослідженням матеріальних об'єктів і явищ, які містять інформацію про діяльність об'єкту контролю. В зв'язку з чим, сам по собі, акт ревізії не може бути оскаржений, тоді як вжиття заходів, які здійснюються за результатами її проведення, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
За наслідками проведеної органами державної контрольно-ревізійної служби ревізії обов'язковий характер мають саме такі вимоги.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, оскарженням дій ревізора з викладення висновків в Довідці ревізії, фактично, надає заперечення (зауваження) до проведення ревізії фінансово-господарської діяльності у відкритому акціонерному товаристві «Укргідроенерго» в частині діяльності філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року. Дії посадової особи Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області щодо внесення до акту ревізії тих чи інших відомостей не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх виникнення, зміни або припинення для позивача.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13.
Відповідно до ч. 2 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення пп. «г» п. 2 розділу ІV Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 28 жовтня 2008 року № 383 зазнало змін щодо наявності права державної контрольно-ревізійної служби приймати рішення щодо скасування повністю або частково акта ревізії на підставі Наказу Міністерства фінансів України № 707 від 26 липня 2013 року Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній фінансовій інспекції України та її територіальних органах.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що п. 24 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» виключено на підставі Постанови Вищого адміністративного суду № 2 від 14 лютого 2014 року.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області - задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 - відмовити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року в справі № 2а-2654/11/0970 - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до заступника начальника відділу Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області Шкредко Олександри Петрівни про визнання дій протиправними - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
Р.В. Кухтей
Постанову складено в повному обсязі 21 квітня 2015 року.